Як працює патологоанатом та що відбувається під час розтину? Пояснює судмедексперт
Іноді незрозуміло, як і чому людина померла. Детальне дослідження тіла після смерті, відоме як розтин, може допомогти знайти відповіді. Хейлі Грін, старший викладач судової антропології, розповідає, чим відрізняється справжнє обстеження тіла від кримінальних серіалів. Публікуємо головне з матеріалу The Conversation.
Чи часто необхідно проводити розтин
Всупереч тому, що ви, можливо, бачили у телевізійних кримінальних фільмах та серіалах, більшість розтинів мінімально інвазивні, тобто тіло часто залишається недоторканим протягом більшості процедур.
Іноді потрібне детальніше дослідження, але на кожному етапі розтину всі учасники надають пріоритет гідності та повазі померлого. Тобто якщо є можливість, то втручання не проводять.
Коли смерть людини потребуватиме розтину
Якщо хтось помер природною смертю, немає доказів підозрілих обставин або є нещодавня історія хвороби, то смерть засвідчує лікар. Потім людину бере під опіку ритуальна служба.
Та коли причина смерті не до кінця зрозуміла, лікарі, техніки та допоміжний персонал можуть провести подальше розслідування. Іноді це передбачає розтин.
В Австралії (та більшості англомовних країн. — Ред.) застосовують два види розтину — некоронерний і коронерний (залежно від залучення коронерної служби, яка розслідує обставини смерті).
Некоронерний розтин проводять, коли причина смерті відома, але потрібна додаткова інформація. Наприклад, родина може захотіти знати:
Підписуйтеся на наші соцмережі
- ступінь вже відомого захворювання, яке призвело до смерті;
- наскільки ефективними були методи лікування до моменту смерті;
- якщо є докази потенційного недіагностованого захворювання, яке могло сприяти смерті.
Некоронерний розтин проводить у лікарняному морзі або судово-патологічному закладі анатомічний або судово-медичний патолог. Анатомічний патолог — фахівець із виявлення та діагностики захворювань органів і тканин (переважно живих). Судово-медичний лікар бере участь у судово-медичному дослідженні та оглядає тіло та його органи, щоб виявити захворювання чи травми, які могли спричинити смерть.
Коронерний розтин проводять, коли смерть є несподіваною, насильницькою, неприродною або є результатом нещасного випадку. Подібні смерті класифікують як випадки смерті, про які можна повідомити, за законом про них потрібно повідомити коронеру, який є магістратом суду з юридичною освітою. Ці звіти (зазвичай готуються поліцією), а також законодавство штату допомагають коронеру вирішити, призначати розтин чи ні. Коронерний розтин проводить судмедексперт у судово-патологічній установі.
(В Україні аналога коронерної служби не існує. Завдання, виконувані коронером, розділені між судово-медичною експертизою, попереднім слідством і судом. Розтин призначають якщо людина померла без діагнозу у лікарні з ознаками насильницької смерті або підозри такої, якщо невстановлена особа або людина померла поза місцем проживання. — Ред.)
З чого починають з’ясування причини смерті
Людину, яка померла за обставин, про які необхідно «доповісти», відправлять до судово-медичної установи. Якщо коронер призначає розтин, тіло спочатку проходить комп’ютерну томографію, якої може бути достатньо, щоб судмедексперт міг визначити причину смерті без подальшого дослідження.
Якщо ні, патологоанатом проведе зовнішній огляд, обстеживши поверхню тіла та зафіксувавши видимі ознаки причини смерті або розпізнавальні сліди. Це можуть бути татуювання або шрами, за допомогою яких можна встановити або підтвердити особу померлого.
Можна зробити фотографії тіла, взяти зразки рідин організму, як-от сеча, кров і склоподібна рідина з очей, і перевірити їх на наявність наркотиків, отрут або інших речовин.
У багатьох випадках причину смерті можна визначити лише за допомогою зовнішнього огляду, і подальше обстеження не потрібне. В інших випадках потрібні більш інвазивні методи.
Як відбувається розтин тіла
Евісцерація — це важливий процес видалення органів, який патологоанатом має детально дослідити, щоб допомогти визначити причину смерті. Найпоширеніша техніка, яка використовується в Австралії, відома як метод Летюло (іноді його називають масовим методом), коли органи видаляються одним великим блоком, який починається з язика та горла і поширюється до прямої кишки.
Перший крок цього процесу полягає в тому, щоб за допомогою скальпеля зробити великий розріз на шкірі, який зазвичай називають Y-подібним розрізом. Цей розріз поширюється від кожного вуха або іноді від ключиць до середньої лінії грудної клітки (трохи вище грудини).
Розріз буде розширено через центр грудної клітки до живота, зупиняючись на передній частині тазової кістки. Шкірний, жировий і м’язовий шари відтягуються назад, щоб оголити структури шиї, органи черевної порожнини та грудну клітку. Потім ножицями буде розрізана грудна клітка з кожного боку, щоб можна було видалити передню частину грудної клітини, відкриваючи серце та легені.
Після перевірки розташування органів у грудях і черевній порожнині кишку можна видалити. З’єднання між органами та стінкою тіла роз’єднуються, а потім блок органа піднімається з тіла.
Патологоанатом може провести детальний огляд, зваживши кожен орган окремо. Потім вони розкриють його, щоб визначити, чи є якісь видимі ознаки захворювання або травми, які могли б стати причиною смерті.
З кожного органа візьмуть зразки тканини для гістології (вивчення під мікроскопом), щоб знайти докази причини смерті.
Дослідження мозку під час розтинів
Коронер або слідчі також можуть вимагати дослідити мозок. Це передбачає розріз шкіри голови у межах лінії росту волосся, де це можливо, щоб шкіру можна було здерти, аби відкрити череп.
Верхня частина черепа буде видалена за допомогою осциляційної пилки для доступу до мозку, який потім видалять (після відділення його від стовбура мозку).
Патологоанатом шукатиме ознаки тромбів, травми чи захворювання. У деяких випадках коронер може дати розпорядження залишити мозок на тривалий період для більш ретельного дослідження.
Після закінчення розтину органи повертають у черевну порожнину, а всі розрізи зашивають.
Потім тіло можна передати родині та організувати похорон. Проміжний звіт про причину смерті готується та надається родині.
Остаточне визначення причини смерті оновлять після отримання результатів тестів та лабораторних досліджень зразків тканин. Іноді причину смерті вкажуть як «не встановлено», тобто причину смерті неможливо точно визначити попри результати розтину.