Як попри війну жив і працював харківський SoftServe. Інтерв'ю з директором центру розробки Геннадієм Букшеваловим
Яким був рік війни для харківських айтівців? Про релокацію, роботу попри блекаути, воєнні сценарії для індустрії, ситуацію на ринку та перспективу повернення працівників до Харкова SPEKА поговорила з Геннадієм Букшеваловим, директором центру розробки SoftServe.
Чим ви займаєтесь у центрі розробки Харкова?
Я відповідаю за операційну діяльність компанії у Харківському регіоні, до якого, крім Харкова, зараз зараховують Полтаву, Суми та Чернігів.
Тепер, під час війни, основний фокус — це безпека людей та забезпечення безперервної роботи проєктних команд. Тобто створення умов для виконання повсякденної роботи, попри перебої з електрикою чи інші виклики, з якими ми стикаємося під час війни.
Як змінилася діяльність центру в Харкові з початком війни?
Ми можемо говорити не лише про Харків, а про велику частину сходу України. Ще до повномасштабної війни ми вийшли за межі міста і почали працювати з іншими регіонами — Полтава, Суми, Чернігів і Маріуполь. У нас були великі плани щодо їхнього розвитку. Влітку та восени 2021 року ми проводили ROADSHOW — приїжджали у нові міста з презентаціями, розповідали про плани заснувати тут офіси.
Наприклад, у Полтаві ми планували відкрити офіс до кінця 2022 року. Так і вийшло, хоча за зовсім інших обставин.
До повномасштабної війни у харківському офісі працювало майже 1300 спеціалістів. У «найгірші» часи, влітку 2022-го, трохи більше ніж 50. Зараз спостерігаємо тенденцію до повернення працівників до міста, вона триває від осені, коли деокупували Харківську область. Майже 60 людей тепер постійно працюють у Полтаві. Частина з них місцеві, решта — переселенці.
Попри все ми продовжуємо працювати, усі спеціалісти залучені до проєктів і дивимося в майбутнє зі стриманим оптимізмом.
Як вдавалося забезпечити та організувати роботу під час бойових дій?
Для мене і для колег з індустрії найскладнішим було прийняття того, що сталося.
Навіть коли був сигнал небезпек під час визнання росією псевдореспублік Л/ДНР, всі очікували загострення лише на Донбасі. За день до повномасштабного вторгнення я написав нашим співробітникам у Маріуполі, мовляв, хлопці збирайте речі, переїжджайте хоча б у Дніпро. Вони відповіли, що то все нісенітниці. Тобто ніхто не вірив у можливість такого драматичного сценарію.
У плані безперервності бізнесу ми встановили, що будемо евакуйовувати працівників із Харкова у разі небезпеки до Чернівців. У нас були розроблені маршрути. Ми розглядали варіант, що Харків спробують обійти з 2 боків, він може опинитися в ізоляції, але не очікували спроб штурму такого великого міста.
Забігаючи наперед, скажу, що наш план дій спрацював. Найскладніша ситуація була з транспортом, тому що Харків одразу потрапив під обстріли, з'являлися диверсійні групи, тому автобуси вдалося знайти лише у п'ятницю ввечері (25 лютого).
Але не зважаючи на те, що вже сталось очевидне, було дуже складно, коли люди відмовлялись їхати, пояснюючи тим, що вони «перечекають». За тиждень всі зрозуміли, що це надовго: Харків не здасться, але ж і російські війська не відступають. Тоді почалася справжня евакуація. У Чернівцях влаштували місця для ночівлі просто в офісі. З моменту вторгнення ми розуміли, що потрібно забезпечувати неперервність роботи, навіть попри війну.
Як комунікували з клієнтами?
Клієнти нам повірили і продовжували підписувати контракти на нові проєкти. Напевно, від середини літа ситуація стабілізувалася. Ми почали працювати у нових реаліях і навіть відновили наймання. Звісно, в Україні кількість вакансій зменшилась — країна, яка воює, не найкраще місце для бізнесу.
Я не можу сказати, що ми повернулися до операційної діяльності, як це було до війни, але той сервіс, який ми надавали клієнтам, ніяк не погіршився. Наші метрики, які ми робимо з ними, показали, що ми залишилися таким же надійним провайдером.
Як працювали з тими, хто не евакуювався?
У Харкові у нас два офіси, у них є укриття. Ми залишили їх відчиненими, але через небезпеку руху по місту не заохочували людей їх відвідувати, а залишили вибір за працівником.
Серверну одного з офісів ми заживили від генератора, забезпечивши постійний інтернет та електроенергію, навіть якщо у місті блекаут. Офіс у Полтаві теж забезпечений зв'язком і світлом. За тих умов, вважаю, що ми спрацювали дуже добре.
Чи вели ви статистику, скільки працівників виїхали за кордон? Як ви працюєте з людьми в еміграції?
Ми міжнародна компанія з офісами у багатьох країнах, тому нам простіше. Але якщо говорити у контексті Харкова, то, за дослідженням Харківського IT Кластера, 95% айтівців не змінили свою реєстрацію ФОП, тому вони сплачують податки в Україну.
Дехто хоче повернутися в Україну, навіть у Харків. Звісно, якщо конфлікт буде затягуватися, то їхні бажання можуть змінитися, але зараз ситуація саме така.
Я не маю статистики, скільки працівників за кордоном, тому що навіть всередині країни люди доволі інтенсивно рухаються. За кордон виїхало багато жінок, з моєї операційної команди у перші дні майже всі вони релокувалися. Але зараз лише одна людина досі знаходиться там.
Коли ми переможемо і відкриються кордони, тоді люди можуть зробити свій вільний вибір і ми побачимо як розподіляються результати. Але я думаю, що буде багато тих, хто буде вибирати повернення. Як буде стосовно Харкова ми теж міркуємо і зараз дуже важко сказати.
А як щодо тих, хто зараз на фронті? Яка у вас політика щодо мобілізованих або добровольців?
У компанії понад 250 людей зараз захищають країну як мобілізовані та добровольці.
Наш підхід не змінився, ми залишаємо за ними робочі місця і сплачуємо базову щомісячну зарплату.
Крім того, ми вже думаємо про майбутнє і мізкуємо над тим, що ми можемо зробити для ветеранів: як вони будуть працювати у компанії, що ми можемо їм запропонувати і, головне, як ми можемо допомогти адаптуватися до мирного життя.
Якщо говорити про майбутнє та можливе розширення штату, то фахівців яких напрямів шукаєте передусім?
До війни ми інтенсивно росли, наймали сотні людей на місяць. Не секрет, що ми сервісна компанія. Це проєктна робота і кожен проєкт має свою дату дедлайну, коли він закінчиться. Тобто працевлаштовуємо тих, хто вже в компанії і шукаємо їм можливості на новий проєкт. Зовні шукаємо, якщо в нас немає потрібної експертизи або всі спеціалісти зайняті. Тобто це запит на висококваліфікованих фахівців, зазвичай із знанням кількох технологій на сіньйорному рівні. Але переважну більшість проєктів, ми закриваємо за допомогою тих працівників, хто вивільняється з інших проєктів.
Якщо говоримо про Харків, то я планую мати не меншу команду, ніж була, а за сприятливих умов навіть зрости. Але наші плани переважно залежать від успіхів ЗСУ.
Раніше SoftServe багато інвестував у співпрацю з університетами, фактично вирощуючи для себе талановитих фахівців. Чи доцільно це зараз, коли є дуже великий запит на роботу від початківців, а багато університетів перейшли на онлайн-навчання?
Ми зберегли цей напрям, але трансформували його. Торік ми разом із Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут» запустили програму з елементами дуального навчання: набрали 100 першокурсників, які будуть навчатися в університеті та у перспективі стажуватись як інженери у нашій компанії. Також співпрацюємо з вишами у Полтаві та Сумах.
Також ми робили всеукраїнське змагання «ЗНО математика: BOT Challenge». Ця ініціатива допомагає випускникам шкіл перевірити свої навички і підготуватися до подальшого навчання за тими напрямами, де математика є одним із основних предметів.
Тепер ми інвестуємо у такі long-term ініціативи. Та ж дуальна освіта — це першокурсники, які за 2-3 роки зможуть робити практичні речі в компанії. Ми очікуємо, що до того часу Україна вже переможе.
Дійсно, зараз є великий запит на роботу в IT. Коли ми набирали групи для наших потреб, то не вчили людей з нуля, кандидат мав відповідати певним критеріям.
Натомість зараз ми відкрили курси для тих, хто бажає змінити свій кар'єрний напрям і почати з основ. Звісно, здобуття навичок займе певний час, але після перемоги і стабілізації ситуації в Україні у цих людей буде більше шансів зробити кар'єру в IT.
