Як адаптовувати та працевлаштовувати ветеранів

Мінветеранів планує, що «Україна після перемоги стане країною, в якій особливої уваги та турботи потребуватимуть щонайменше 1,5 млн наших співгромадян із досвідом бойових дій». SPEKA розбиралась, наскільки країна та її громадяни готові до повернення ветеранів на ринок праці, зокрема в IT. 

Чи будуть в Україні проблеми з працевлаштуванням ветеранів

З одного боку, проблем з працевлаштуванням нібито не має бути щонайменше з двох причин: 

На практиці виявилося, що певні проблеми дійсно існують, але навали покалічених війною людей, яких собі уявили певні фахівці з персоналу, не було. Звісно, нинішній етап перевищує попередні у десятки разів, але «жаху новизни» вже не буде.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Як суспільство прийматиме ветеранів

Ініціативи для формування ветеранського ком’юніті вже запрацювали. Серед них —  заходи для роботодавців (наприклад, курс «Як фахівцям центру зайнятості працювати з ветеранами та розуміти їхній військовий досвід») та ветеранів (наприклад, навчальний курс у «Дії»).

Поки що ми складаємо теоретичний іспит на вдалу співпрацю з ветеранами. Можливо, це дасть нам змогу краще підготуватися та оптимізувати процеси. Щоправда, мені здається, що сесію ми завалимо. Хірург Микола Пирогов говорив, що війна — це травматична епідемія. Так, війна — це маркер того, що людина може про себе довідатись: я той, хто зміг пережити цей досвід, я той, хто впорався, я той, хто повірив у свої можливості. Але за це знання ми платимо своїм здоров’ям. 

Через це сподівання ветеранів розділити з кимось тягар травматичних вражень можуть не виправдатися. У нас поки що не лише відсутня потрібна кількість психологів та психотерапевтів, що допоможуть пережити травму, фахівці й гадки не мають, як поводитись з ветеранами. Звісно, є велика кількість людей, які поважають та пишаються військовими, охоче допомагають і радіють, коли можуть бути корисними. Але не всі такі.  

Друга проблема — на державному рівні бізнес-процеси не готові до адаптації ветеранів. Черги у лікарнях для отримання довідок, купа непотрібних паперів, які за півтора року ніхто не переглянув і не скасував, тощо. Електронні реєстри тільки формуються, а як вони працюватимуть, поки що невідомо.

Тому результати соцопитування компанії Gradus Research не дивують:

Ми ще маємо час на оптимізацію бодай базових процесів. Наприклад, запустити просту, але доступну просвітницьку кампанію про те, що можна або не можна робити у комунікації з ветеранами, щоб не було невимовно соромно за свої помилки.

Не треба робити ветеранів святими, але достойно відреагувати на їхній героїзм ми мусимо. Це те, що нас об’єднує.