Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Хто переможе в економічній війні та як довго ми зможемо прожити на рейках воєнної економіки. Інтерв'ю з Володимиром Вахітовим (частина 2)

Олександр Тартачний
Олександр Тартачний журналіст
19 серпня 2022 7 хвилин читання

У першій частині інтерв'ю з професором American University Kyiv Володимиром Вахітовим говорили про вплив війни на поведінкову економіку, оцінювання ризиків та мотиви евакуації. У другій частині — бесіда про те, якою буде нова економічна географія України і скільки років потрібно на відбудову країни.

Про економіку на воєнних рейках

Пів року тому «а то Путін нападе» був мемом, а сьогодні це реальність. Початок війни — точка біфуркації. Бо до цього дня у російської армії був вибір, але тепер назад не повернутися. Тобто не можна ментально повернутися у стан 24 лютого, навіть якщо війна закінчиться просто зараз. Бо ми вже сприймаємо росію як загрозу, причому очевидну. Доки росія має величезний воєнний потенціал (ядерні ракети, озброєння, флот), вона є країною-загрозою. Доки росія загрожує нашому існуванню, ми маємо робити все, аби запобігати цій небезпеці, принаймні зберегти найбільше життів та найбільш продуктивні галузі економіки, які залишилися

Зміниться економічна географія України, більшість виробництв тепер буде не на сході, а у центрі та на заході. Маріуполь виробляв колись 8% ВВП — такого вже ніколи не буде. 

Поки не відбудеться демілітаризація, денуклеаризація росії, ніхто не будуватиме довгострокових планів на тій території, куди можуть долетіти російські «Гради». Мертвою зоною будуть принаймні 100 кілометрів від кордону з росією багато років, можливо, десятиліть. 

Як довго зможемо фінансувати обороноздатність країни

Зможемо, поки суспільство відчуватиме, що росія загрожує нашим життям. 

Водночас  у росії починаються великі зміни, і ми не знаємо, до чого вони призведуть. Усе через санкції. Поки що вони тримаються на запасах, але російські економісти вважають, що наприкінці літа почнеться катастрофа, яку можна порівняти з тією, що була у 90-х. Деякі регіони Росії ментально досі живуть у 90-х, але решта до цього не звикли. 

Ми на межі невідомого, може статися будь-що. Наприклад, масова мобілізація в рф: до нас прийде мільйон людей з радянськими автоматами, і тоді всім українцям, які можуть тримати зброю, доведеться з ними битися. 

Або певні регіони почнуть відокремлюватися від росії. Якщо буде парад суверенітетів, то можлива і громадянська війна. 

Але в будь-якому разі бюджет росії сьогодні спрямований на «це не ми будемо менше воювати, це ви будете менше їсти». І бюджет України буде такий самий. Ми звикли до певного рівня життя, але він упав удвічі. І це не катастрофа, бо він може впасти у 10 разів. Тоді справді не буде чим годувати дітей, тому що вся економіка працює на захист. 

Тому маємо перейматися, як зберігати людський потенціал якомога довше, щоб відновлюватися після того, як росія не буде для нас прямою загрозою. Українці ще не призвичаїлися жити у новій реальності. Вони живуть на запасах. Коли ці запаси закінчуються, починаються проблеми з логістикою всього. Через це в Україні залишиться мало ресурсів і найбільш продуктивні люди будуть виїжджати. А решта залишається в економіці, в якій бракує фахівців і ресурсів. Світ може нас підтримувати, але його ресурси скінченні. Він тільки виходить з постковідної кризи, у нього купа власних проблем. Легкого рішення не буде. Швидкого поновлення української економіки до передвоєнного стану не буде. Це триватиме 5-10 років, навіть якщо прийдуть величезні гроші і впровадять план Маршалла для України.

Про нові інвестиції в Україну

Літак злітає у Ростові, летить до Каспійського моря, випускає ракету… Хто будуватиме щось в Україні за таких умов? Розпочаті проєкти варто завершити, але нових буде набагато менше. Буде менше інвестицій, їхнє залучення буде дорогим і ризикованішим. Тобто попередні вимоги банків щодо ризикованості кредитів не будуть виконуватися. В умовах війни не всі зможуть довести, що у них стале джерело доходу на наступний рік. 

Як суспільні настрої в росії впливатимуть на майбутнє 

В росії ще дуже велика невизначеність, хоча мені здається, що там зростає відчуття, що треба помститися: «Ми там поклали 30 тис. наших пацанів, нацисти їх повбивали, їм треба помститися». Буде зростати провоєнний сентимент, що ось зараз ми зробимо так, як треба. Це реальна небезпека, і доки вона існує ментально, доки бодай хтось говорить, що в Україні нацисти і це їхня земля, це буде загрозою. Росія — третій Рим — це сидить у підсвідомості росіян. Тому менш корумпований і більш ефективний лідер за допомогою найсучасніших надбань у бізнесі, логістиці, економіці однаково захоче нападати на своїх сусідів. 

Тому наше завдання — будувати ефективну економіку, яка може протистояти, з горизонтальними зв'язками і швидким відкликом. Як Давид може здолати Голіафа? Завдяки децентралізації та швидкому реагуванню. Ми живемо фактично на зламі історії. 

Як нова реальність впливає на економічну поведінку українців

Змінився горизонт планування. Багато рішень тепер не розписані на рік. Якщо я думав поїхати наступного року до Франції, то таких довгострокових планів немає. Або я хочу вивчити нову дисципліну, щоб стати більш ефективним і через пів року змінити роботу — такого  вже не буде. Люди тримаються своєї роботи, тому що втратити її сьогодні — це, ймовірно, втратити єдине джерело існування. Змінений горизонт планування впливатиме на демографію. Кількість охочих мати дітей скоротилася. Бажання інвестувати у квартири, ремонт чи дорогі речі тепер не на часі.

Що роблять економісти, аби допомогти Україні

У межах ініціативи Behavioural Science to Ukraine, яка об'єднала європейських та американських економістів, я працюю за напрямом evacuation messages, тобто як переконати людей евакуюватися. Інша тема —  яким чином збільшити ефективність та обсяги гуманітарної допомоги.

Важливе питання впливу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) на економіку. Його причини — зруйнована внаслідок обстрілу ваша оселя, загибель близької людини на фронті чи у тилу.

ПТСР має дуже довгостроковий вплив, зокрема на індивідуальну економічну продуктивність.

Це на межі психології та економіки. Нам потрібно зрозуміти, як працювати з людьми, у яких ПТСР, як їх адаптувати до нормального робочого середовища, особливо до середовища, де є багато людей з таким самим діагнозом.

У нас є проблема відновлення міст. Вивчаємо, що саме може запропонувати урбаністична наука для відбудови інфраструктури. Адже містам треба буде побудувати сховища, можливо, прибрати певну кількість поверхів та забезпечити інклюзивність, доступність. 

Також нагальне питання швидкого перенавчання дорослих людей.  У працівників деяких сфер, наприклад, у продажах та сфері обслуговування, доходи, ймовірно, впадуть. Тому їй доведеться змінювати фах. 

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Як змінився світ та чого чекати далі. Тиждень у спільноті

Наталія Миронова 2 години тому

Україна виграла битву за майбутнє інтернету

Вадим Добровольський 30 вересня 2022 13:45

Час мекнути, блокування PornHub, доказ знищення динозаврів. Ранкова SPEKA

Наталія Миронова 30 вересня 2022 10:03

Економіка невизначеності. Огляд основних подій українського та світового бізнесу

Ivan Verstyuk 29 вересня 2022 17:10

У «Дія.Бізнес» відновили інвестменю приватизації та оренди держмайна

Вадим Добровольський 29 вересня 2022 15:38