Хто інвестує в Україну під час війни та чиїх грошей чекати після перемоги — головне з інтерв'ю з Романом Шереметою

Роман Шеремета, очільник American University Kyiv та один із провідних економістів світу, для проєкту «Байки з калідору» розповів про інвестиції в Україну під час та після війни, чому потрібно реформувати податкову систему та що може експортувати країна під час війни. Публікуємо головне у текстовій версії. 

Що відбувається з бюджетом України зараз?

Все залежить від того, з чим ми порівнюємо. Якщо говорити, наприклад, про золотовалютний запас Національного банку України, то там є гроші. Тобто насправді гроші є, навіть більше, ніж було до початку війни, але ці гроші необхідні, щоб стабілізувати економіку та валютний курс. 

А якщо говорити про бюджет, надходження до нього і прогноз на наступний рік, то це флюїдні гроші, і там проблема є. Половина нашого бюджету йде на воєнні витрати, а отже, урізають усі основні категорії соціальних виплат, зокрема пенсії.

Скільки фінансової допомоги надали партнери Україні  

Ви, напевно, не раз чули, що наш дефіцит становить приблизно $5 млрд на місяць. Але цю проблему ми вирішуємо коштом західних партнерів. ЄС надав Україні $18 млрд допомоги, Америка — $46 млрд. Це загальна допомога, яка йде і на воєнні, і на фіскальні витрати. 

Америка зараз розглядає питання про надання ще $10 млрд, Британія та Норвегія також додають певну суму. Окрім того, є ще Світовий банк, IBRD, різні інституції, які допомагатимуть Україні.

 Бо нам потрібні кошти не лише, щоб закрити діру в $5 млрд щомісяця, але і щоб нарощувати свій військовий потенціал, аби якомога швидше закінчити війну. 

Як має виглядати реформована податкова система України

Це дуже болюче питання. Його дискутують сьогодні відомі та розумні люди. Я не з усім погоджуюсь, але дискусія дуже правильна — яка нам потрібна податкова система? 

Одні кажуть, що нам потрібні високі податки, адже треба виграти війну. Інші вважають, що якщо ми зменшимо податки, то таким чином будемо стимулювати бізнес виходити з тіньової економіки. Це питання кривої Лафера, тобто де оптимальний рівень податку, за якого ми зможемо найбільше збирати грошей до бюджету і водночас стимулювати бізнес. Це непросте питання, і, на жаль, жодної відповіді, яка базується саме на дослідженнях, я не знайшов. У нас, по-перше, проблеми зі статистичними даними, а по-друге, дуже важко розуміти, скільки є тіньової економіки.

Саме тому розрахувати оптимальну систему податків в Україні дуже складно, але ми розуміємо, що податкова реформа потрібна. 

Я прихильник збалансованої податкової системи. У воєнний час податки повинні працювати на державу, але я виступаю за те, щоб податкове навантаження зменшилось. Я б не йшов у радикальні зміни і не опускав би податкову ставку до 10%, і на тому все. Я б обов'язково запровадив податок на luxury goods. Якщо я багата людина і в мене є будинок за мільйон доларів, то я маю за це платити, і платити щороку. Якщо ж я бачу, що мені це по кишені, то я продаю свій будинок. Тобто людина з відповідним доходом завжди буде думати, чи потрібен їй будинок за мільйон доларів. 

Це структурний підхід, з яким, можливо, доведеться експериментувати. Я не вважаю, що ми зможемо впровадити ідеальну податкову систему за першої спроби. Залишив би простір у 10 років, щоб дивитись і налаштовувати у процесі.  До речі, в Америці це постійно працює: коли був президентом Трамп — податки знизились, прийшов Байден — підвищились. Працюють дві партії: одна вважає що треба більше податків, друга — навпаки. Триває діалог і експеримент, коли усі спостерігають, що працює. 

Яким буде експорт України у 2023-му. На чому ми можемо заробляти зараз 

Основна стаття експорту, яка була найстабільнішою з початку війни, — IT-індустрія. Це, напевно, єдина галузь, яка майже не втратила обсягу навіть у перші місяці війни, коли майже 75% бізнесів були закриті. IT дуже швидко відреагувало, тому ця галузь має бути в пріоритеті. 

Ми розуміємо, що у цьому є попит і що цю галузь  потрібно розвивати, особливо в умовах війни. ІТ буде давати експорт, а працівники галузі матимуть найвищі зарплати. 

Крім цього, можливо, у 2023 році ще не повністю, але експортноорієнтованим буде військово-промисловий комплекс. 

Ми налагоджуємо виробництво, і багато підприємств з-за кордону, з Німеччини, Америки, хочуть виробляти в Україні свою продукцію. Це не надто афішують в українських нових, і правильно, але вже побудовані і функціонують підприємства, які виробляють зброю. Поки що для внутрішніх потреб, тому що ми маємо виграти війну, але ми розуміємо, що станемо світовим експортером і будемо одним з лідерів у ВПК.

IT дуже тісно співпрацює з ВПК. Military tech це ще один тренд. 

Там рентабельність інвестицій просто фантастична. Дрон, який за кордоном коштує $20 тис., може знищити декілька БМП чи танків, а вони коштують $3 млн. Ці дрони ефективні саме завдяки IT-рішенням, там добре налаштовані тепловізори, пускові механізми, визначення вразливих ділянок техніки тощо.

Як змінюється структура української економіки

З експортера сировини ми маємо шанс стати великим експортером продукції з дуже високою доданою вартістю.

Американська зброя дуже ефективна, але вона і дорога. Від керівника одного з українських підприємств, яке виробляє дрони-камікадзе, знаю, що за ефективністю наші БпЛА нічим не поступаються американським, але дешевші у  10 разів. Ми розуміємо, наскільки високорентабельним може бути цей бізнес, особливо коли техніка покаже свою ефективність на полі бою. Для України це буде дуже великий крок уперед. 

Також у нас є аерокосмічна галузь, атомна і зелена енергетика.  

Але від сировини ми теж не повинні відмовлятись, у нас великі родовища. Ми одна з найбільших країн за покладами залізної руди, просто нам потрібно виробляти кінцевий продукт. Наприклад, у Сполучених Штатах потрібно побудувати багатоповерхівку, для чого потрібні сталеві балки. Ми можемо запропонувати свій кінцевий продукт, замість того щоб постачати руду або метал. Навіть оброблена сировина вже має набагато вищу вартість, ніж те, що просто викопали або зібрали. 

Наскільки цікаво інвесторам інвестувати в Україну попри війну

Ми будемо залишатися ризикованою територією, але через міжнародну допомогу та імідж на світовій арені у нас є багато прихильників, які хочуть допомогти Україні. 

В енергетиці ми побачили, що нам необхідна модернізація, що нашу систему потрібно робити децентралізованою. Є також охочі ставити вітряки та зелені батареї. 

Я скажу більше; відбудова України переважно буде відбуватися не коштом міжнародних вливань, а через інвестиції приватних міжнародних компаній. Місяць тому приїжджав в Україну директор DFC —  це американська інвестиційна компанія від уряду. Вони не дають гранти, як USAID, а дають саме гроші, які потім треба повернути. Вони зараз хочуть інвестувати в  Україну приблизно $250 млрд. Їх цікавлять усі сфери, де є можливість повернення вкладень. 

Звичайно, застережень є багато, тому нам потрібні і кошти Світового банку, і МВФ. Їх можна використати для створення страхового фонду — як державне забезпечення від ризиків. Тому бажання інвестувати є, гроші є, а як переможемо, їх буде ще більше.