В. о. президентки КАІ Ксенія Семенова про революційні зміни, підтримку інновацій, нові лабораторії та виклики часу
Національний авіаційний університет тепер називається Київський авіаційний інститут. Але це, мабуть, найменш значуща зміна. За керівництва Ксенії Семенової виш йде шляхом реорганізації та потужних реформ. Поки що це експеримент, і якщо він буде успішним, то цей досвід може поширитись на інші українські заклади вищої освіти. Що це за зміни та яким бачить свою alma mater, Ксенія Семенова розповіла в інтерв’ю для SPEKA.
У приватних бесідах та коментарях під вашими інтерв’ю люди радіють, що КАІ торкнулися зміни, які ініціювала ваша команда. За останні пів року у вас дуже багато партнерств. Таке відчуття, що раніше нічого не було, крім корупційних скандалів, а тепер DroneUA, AJAX, виробники з сектору Defense Tech. Розкажіть докладніше про цей напрям стратегії розвитку інституту.
Це наша стратегія, тому що зараз ми позиціонуємо себе як Defense Tech університет. Це означає, що ми готуємо насамперед інженерів. Для кого можна зараз готувати інженерів? Звісно, для оборонних підприємств. Вони потрібні вже зараз. Не через чотири чи п’ять років, а просто зараз.
В освітні програми впроваджуємо елементи дуальної освіти з другого-третього курсу. Це означає, що у нас тепер набагато більше стажувань та іншої взаємодії з відомими компаніями. Ми відкрили Офіс кар’єри, тож коли звертаються компанії, яким потрібні співробітники, ми знайомимо зі студентами, пропонуємо активності з ними, тому що просто написати оголошення на сайтах про те, що ми набираємо людей, уже не працює. Через тісну взаємодію з вишами можна підібрати людей, які точно до тебе підуть на роботу.
Також ми запрошуємо співробітників відомих компаній викладати. Законодавство цього року дозволяє це робити. Раніше не можна було читати лекції тим, хто не має наукового ступеня.
З IT-сфери у нас багато викладачів — Єгор Аушев, Олег Полігенько та інші. Проводимо воркшопи, літні/зимові школи з технологій. Вже були інтенсиви з розробки дронів, міцності матеріалів, кібербезпеки, штучного інтелекту — плануємо вриватися у цей напрям. І, звісно, є спільні з бізнесом інфраструктурні проекти. Тобто студентів не можна вчити на дошці, якщо ти вчиш інженерів. В КАІ є DHub, Простір оборонних технологій, вже згадана електронна лабораторія AJAX, лабораторія інтернету речей з VD MAIS — це один з основних постачальників елементної бази для електроніки в Україні, навчальні простори CISCO, плануємо лабораторію з відеоспостереження з Axxonsoft та Huawei Excellence Center.
Так, людина, яка декілька років навчалася на технологіях Cisco, коли піде працювати в банківську сферу, де вони часто застосовуються, або десь в IT-компанію, коли в неї буде стояти питання, які мережеві технології застосовувати, вибере купити Cisco, а не іншого конкурента.
Тому в цьому великий інтерес компаній працювати з університетами, ми це теж розуміємо і допомагаємо це правильно зробити.
Також разом із Good Governance Fund (фонд, який спонсорується урядом Великої Британії) і KPMG, основним їхнім підрядником з цього проєкту, ми розробили концепцію наукового парку. Це місце, де люди від університету, дотичні до науки, будуть створювати інновації, стартапи, а компанії зможуть надавати фінансування і ставати співзасновниками. Це правильний спосіб, в який має відбуватися трансфер технологій, використання інтелектуальної власності, яка виходить з університету.
В Україні є декілька наукових парків. Ми хочемо, щоб те, що ми зараз створюємо, було наближене до європейського права, до того, як зараз спінофи створюються, наприклад, у Фінляндії. Один з основних наших партнерів щодо інноваційної екосистеми — університет Аалто з Фінляндії.
Це вже схоже на модель співіснування стартап-галузі з академічною спільнотою, яка є на Заході.
В університеті науковці щось розробляють. Вони можуть це робити просто для того, щоб підвищувати свій індекс Хірша, звітувати перед МОН, що вони не втрачають кваліфікацію, і випускати дві статті на рік, тому що так вимагає від них нормотворець.
Ми університет прикладних досліджень. Наша зона інтересів — аеродинаміка, міцність матеріалів, нові конструкції для авіації та дронів, антени, зв'язок, телекомунікації. Тобто нові технології у тих галузях, де їх активно застосовують. Викладач, який винайшов, скажімо, новий тип антени, звісно не буде запускати новий завод, правильно?
Очевидно, предметом того, з чого може заробити викладач і університет, є інтелектуальна власність, тобто проєкт цієї антени разом з технічною документацією. Далі хтось має виробляти. Треба створювати іншу компанію, тому що для університету не властиво запускати виробництво. Це і є спіноф. Тобто технологічна компанія, у якої є інтелектуальна власність, унікальна технічна перевага, яка далі масштабується.
Ну і стартапи зазвичай купують більші компанії, інвестори вкладають у них. Це цілий венчурний ринок, якого в Україні, на жаль, ще немає. Але в Європі є, і ми дивимося на приклад Європи. Поки Україна синхронізує своє законодавство в інтелектуальній власності з європейським, ми цілком можемо бути гравцями там. Але для цього нам потрібно в університеті бодай сформулювати зрозумілу і справедливу, насамперед для інвесторів, структуру. Коли, наприклад, у спінофа в університеті відсоток не 90%, бо ми такі молодці, бо з університету вийшов цей стартап, а 10%, тому що інші 90% — це пропозиція для інвесторів. Тобто нормальну робочу модель, яка може працювати зі стартапами, надавати наукові сервіси, продукувати нові технологічні знання, ми хочемо запакувати у науковий парк і зараз шукаємо співзасновників цього наукового парку.
Хто це може бути?
Насамперед продуктові компанії, які давно на ринку, які стабільні, які розуміють, що вони можуть вкладатися у технологічні проєкти, тому що результат від технологічного стартапу, його дохід, з’являється не раніше, як через 5-10 років.
Відчувається, що ви зараз на дуже позитивному тренді. Є зростання попиту на інженерні спеціальності. Відійшли напрями, які були не зовсім «ваші» — технічна освіта була в занепаді на відміну від юридичної. До того ж у країні війна і є великий попит на defense-технології. І на цьому тренді ви вибудовуєте нову для України структуру взаємодії університету зі стартапами, компаніями. Ви прийшли у цю сферу з новим баченням, але одній не просто. Ви маєте команду однодумців. Як ви її формували?
У нас тепер геть інша структура управління. Ми єдиний університет, де наглядова рада ухвалює не наглядові, а управлінські рішення. Зараз у двох інших університетах (Запорізький та Прикарпатський) триває конкурс на призначення членів наглядових рад, які також матимуть такі розширені повноваження.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Голова наглядової ради — Петро Чернишов, людина з бізнесу, яка керувала двома міжнародними компаніями — «Київстар» та «Карлсберг Україна».
Серед членів наглядової ради Володимир Цой, співвласник і президент групи компаній MTI, який розуміє, як керувати компаніями і має широку мережу зв’язків.
Наталія Кушнерська — керівниця Defence-tech кластеру Brave1 — наш короткий доступ до стартапів, до нових проєктів, яким потрібна наукова експертиза, що є у нас.
Заступниця міністра з питань стратегічних галузей та промисловості України Ганна Гвоздяр.
Владислав Власик — генеральний конструктор ДП «Антонов». Тут важливо, що ми не відмовляємося від авіаційної тематики на користь оборонних технологій. у нас дуже велика перевага в цьому напрямку. Конкурентів з авіації немає.
Наприклад, ХАІ (Харківський авіаційний інститут. — Ред.) вчиться повністю онлайн, є льотна академія у Кропивницькому, але вони щойно від нас відділилися, зараз будують свою структуру. Тому, звичайно, перший університет, з яким тримають контакти великі авіаційні компанії, це ми.
Крім наглядової ради, маємо управлінську команду. Частково ми її формували відкритим конкурсом, HR-директора шукали на ринку, тепер це не проректор з виховної роботи. Наш HR займається розвитком людського капіталу — і персоналу, і студентів, зокрема, її проєктом є Офіс кар’єри. Так само з інших напрямів.
Зараз команда підсилилась першим проректором. Ігор Кравчишин був у наглядовій раді, але зайшов в управлінську команду. До нашої команди приєднався на позиції керівника управління інноваційного розвитку Юрій Власюк. Він також із бізнесу, у нього широке коло знайомств в інноваційному секторі з усіма технокомпаніями, тому що він першим почав розвивати мейкерську спільноту, коли ці компанії ще не були компаніями, а гаражними тусівками. Більшість із них тепер українські якісні компанії, яких не соромно згадати. Тепер Юрій цю систему взаємодії та ініціатив налагоджує в університеті. Це дуже класно.
Що можете зараз сказати про авіаційну галузь України?
Українська авіація розвивається, як би парадоксально це не звучало. Бачимо авіакомпанію Supernova Airlines від «Нової пошти» — з’явилась нова українська авіакомпанія, хоча повітряний простір закритий. Вони були нашими партнерами на дні авіаційної кар’єри місяць тому. Їм потрібні спеціалісти. Звичайно, їм краще набирати українців, щоб не мати культурного розриву. Є SkyUp, який літає в Європі, в Арабських Еміратах, там працюють українці, випускники нашого університету, ми також з ними працюємо. Крім авіаційних компаній, є інженерні компанії в авіації. Це ProgressTech, яка підтримує нашу лабораторію міцності, «БОІНГ УКРАЇНА».
Повернімося до питання наглядових рад. Держава сформувала комісію, яка призначає членів наглядових рад. Ви задоволені її складом?
Сформована комісія призначає членів наглядових рад. Оголошено конкурс у двох університетах — Запорізькому університеті та Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника.
До складу експертної комісії входить, наприклад, Тарас Кицмей, засновник SoftServe. Він голова наглядової ради Львівського національного університету ім. Івана Франка і знає, чим погана попередня управлінська структура.
Нашим складом наглядової ради ми задоволені, все дуже гарно і швидко йде. По-перше, нам вдалося заснувати державне некомерційне підприємство, змінити організаційну форму, що було великим тригером для системи освіти загалом. На нас дивляться інші виші, бо КАІ перший, хто отримав фінансову автономію. Про фінансову автономію говорив ще Сергій Квіт, коли був міністром понад 10 років тому, але поки ця ідея реалізувалася для одного університету.
Перші результати цієї фінансової автономії за рік можна буде побачити?
Так, оцінити, як працює нова система, можна, пройшовши повністю фінансовий рік. Уже зараз видно, що хтось із наших контрагентів, підрядників, партнерів видихнули з полегшенням. Вони кажуть: ой, щоб лабу зробити, ми самі маємо з ремонтом паритися, бо це ж вам гроші не перерахуєш, ви ж державна установа. А я у відповідь: а ні, ми не державна установа. Просто переказуєте гроші на наш рахунок. У нас господарський рахунок у звичайному банку, вчора відкрили. Це теж, мені здається, історично.
Це все звучить так, наче ми говоримо про університет-стартап. Вам подобається така назва?
Суспільство до цього скептично ставиться, бо, вважає, що тепер кожен, хто вчиться в університеті, має зробити стартап. Мені здається, що це про вибір. Навчання в університеті — це твої ідеальні кілька років для того, щоб безпечно робити вибір, визначитись, яким та ким ти хочеш бути.
Ти можеш визначитись, що йдеш у велику компанію, яка багато років на ринку, як AJAX або «Укрспецсистемс», і разом з усіма іншими інженерами створюєш дрони, ростеш по корпоративних сходах і все нормально в тебе.
Можеш ризикувати, заснувавши стартап на другому чи на навіть на першому курсі. Тобто до четвертого у тебе, очевидно, з’явиться янгольський інвестор. І це твій вибір, можна це спробувати, перебуваючи в університеті, коли у тебе є де жити, ще немає родини чи роботи, яку шкода втратити. Тобто це якраз той правильний час. Після університету важче.
Коли читаєш про історії різних великих компаній, які починались в університетах, то завжди думаєш, де вони знаходили час, ресурси. Виявляється, що і університет може допомагати.
Багато чого ми даємо студентам тільки тому, що вони наші студенти. Скажімо, програму з інкубації, акселерації, курс з підприємництва для стартапів вони беруть як частину своєї навчальної програми. Якщо хтось зовні хоче пройти, то це, звичайно, за оплату. У цьому теж перевага. Ти і вчишся, і диплом свій отримаєш, раптом це для тебе все ще цінність, сам факт отримання диплома, але паралельно пробуєш все, що маєш спробувати, і є люди, які модерують цей процес, є наставниками для тебе. Університет — це середовище, яке спрямовує тебе, дає спробувати різні варіанти у житті.
Розкажіть про нові освітні проєкти та спеціальності, які пов'язані з викликами ринку? Зараз всюди штучний інтелект, кібербезпека, БПЛА… Які нові курси та програми впроваджуєте?
Ми хочемо зробити акцент на магістерських програмах для дорослих, бо бачимо великий попит на зміну професії. Вони хочуть в оборонку або вже почали щось робити, наприклад, збирати дрони на кухні та розуміють, що зібрати за інструкцією дрон іще можна, але зрозуміти, як він працює, то треба підучитися.
Тому програма для дорослих дуже важлива для нас складова. Із традиційного бакалаврату правильно ви озвучили кібербезпеку, дрони, системи управління, тому що Control Systems — ключова спеціальність в усьому світі і для оборонки, і для цивільних сфер. Не хочеться після закінчення війни перетворитися на гарбуз. Це якщо ми будемо всюди розповідати, що вчимо збирати дрони. Ми не вчимо збирати дрони. Ми вчимо дизайнити антени, робити систему зв’язку тощо.
Ще у нас дуже класна навчальна програма цивільної безпеки. Там якраз про моніторинг потенційних загроз, запобігання їм, подолання загроз, пов’язаних не тільки з військовими діями, а й з техногенними, стихійними катастрофами.
Із нових програм — робототехніка. Там буде і автоматизація виробництва, і саме робототехніка, як те, що люди уявляють, коли кажеш «робот» — тобто роботизовані системи, наземні дрони. Буде і системний аналіз. Це єдина спеціальність, якої в нас не було досі в IT. Але тепер це важливо, тому що у багатьох бізнесів є потреба впроваджувати цифрові технології, інтегрувати диджитальні рішення у бізнес.
Чи сприяє цьому інноваційному розвитку університету держава або МОН? Ви задоволені співіснуванням з ними?
Сприяє. Ця реформа відбувається під егідою уряду і особисто під супроводом Михайла Федорова. Уряд повірив в ідею того, що університет може бути державним підприємством, що нічого страшного не станеться, якщо відпустити фінансовий контроль з боку держави. І це важливо, тому що за класикою, ці гроші не будуть заходити на казначейський рахунок. З боку Міносвіти також сприяння, але у них зараз дуже багато роботи. Ми перший університет, який перетворився у державне підприємство.
Тепер від міністерства залежить, як швидко вони будуть змінювати нормативку, щоб вчасно виплатити зарплати, стипендії. Тому що це потребує змін і в їхні накази, і в їхні постанови. Якщо раніше можна було, щоб наказ полежав тиждень-другий і нічого не станеться, скажімо, постанову Кабмін міг ухвалювати 2-3 місяці і це було нормально, то тепер це не нормально. Тепер це треба робити дуже швидко, і вони справляються, це дуже класно.
Управлінський експеримент у нас, Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника та Запорізькому університеті, а історія з іншою організаційно-правовою формою тільки у нас. Інші ректори дивляться, що з цього вийде, я передбачаю, що якщо все буде йти, як заплановано, то до початку наступного навчального року інші теж захочуть таку систему.
Чому вони поки що не можуть приєднатися? Чекають результатів від вас?
У нас зараз управлінський експеримент, який триватиме три роки. Є показники, за якими визначатимуть ефективність експерименту.
Університет може взяти участь в управлінській реформі, для цього потрібно таке рішення ухвалити на вченій раді. Якщо вчена рада університету за, міністерство теж за, то виш може долучитися до управлінського експерименту, але з посиленою роллю наглядових рад. Змінити організаційно-правову форму і стати державним підприємством університет теж може, але тільки після затвердження Кабміну. Це теж потребуватиме від вишу великої попередньої роботи.
Тому що реорганізація — це не про зміну назви, а про проведення інвентаризації всього, що є в університеті. Змінюється юридична особа, а отже, все, що є у старій, ти маєш передати у нову. Це означає, що ти це все маєш описати. Якщо були певні проблеми, наприклад, із реорганізацією структурних підрозділів, ще якась бюрократична історія, ти маєш усе вирішити, щоб передати закінчені справи у нову юридичну особу. Це не про зміну назви у реєстрі. Це про велику політичну волю влади і велике бажання вишу.
У вас, мабуть, є певний образ вашого університету або референс, на який університет ви хочете бути схожими?
Ми хочемо бути, як MIT (Массачусетський технологічний університет. — Ред.). Це теж інститут, але це не заважає бути університетом і одним із найкращих у світі. Вони про технології, інновації, стартапи.
На найближчі 10 років для нас референси — це Delft University of Technology у Нідерландах. Вони суперінноваційні, у них класні наукові показники за прикладними науками.
За сферами, суміжніми з нашими (антени, комунікації, аероспейс), — університет Аалто, який у північному регіоні є одним із найінноваційніших університетів. І за тим, скільки у них спінофів, і за тим, скільки стартапів технологічних заснували їхні випускники, і за тим, скільки грантів вони отримують від європейських фондів на інновації.
Також університет Tartu — маленький, але також класний з погляду інновацій, підтримки технологій. Ще ізраїльський «Техніон».
Нас зараз консультує Олена Донець, яка допомагала будувати там інноваційну екосистему. Це також про взаємодію з інноваційними компаніями, про стартапи, про технології, про швидкий старт, про швидкі управлінські рішення, про те, щоб тестувати різні моделі.
Нам точно складно брати за референс університети, які століттями працюють однаково, консервативні університети. Для нас ніколи не буде референсом Гарвард з Оксфордом, бо це консервативні університети.
