Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

«Запоріжжя — це фортеця». Копірайтер AI HOUSE Роман Ліньков розповідає, як змінилося його рідне місто під час війни

Роман Ліньков
Роман Ліньков
15 травня 2022 7 хвилин читання

SPEKA продовжує публікувати історії українських айтівців та креативників, які розповідають про міста та країни, в яких вони переживають війну. На черзі емоційна замальовка копірайтера AI HOUSE (powered by Roosh) Романа Лінькова про його рідне Запоріжжя, яке зараз перебуває на передньому краї українського спротиву. 

Публікується з мінімальними редакторськими правками та ілюстраціями автора.

Пам'ятаю розгубленість, ступор, ненависть і холод кінця лютого. Лютого 2014 року. Я тоді був у рідному Запоріжжі.

Минуло вісім років. Знову лютий, і я знову в Запоріжжі. І рашисти йдуть тепер вже повномасштабною війною. Вісім років і один день.

Тривожне нічне Запоріжжя Тривожне нічне Запоріжжя

Ще 23-го я вичитував пабліки, передивлявся відоси на ютубі з різними експертами, більшість з яких казали, що «ну не буде повномасштабної війни, ну не настільки ж вони божевільні», але «вони» виявились саме тими, ким завжди й були. Я думав, що якщо протягом місяця щось там «розвидніється», то я нарешті повернусь до Києва, а поки що маю бути тут, бо так треба. Але десь глибоко всередині, певен, багато хто з нас відчував, що це станеться…

Ранок 24-го почався із новин, про які ми всі й без того знаємо. А ще гелікоптери, які летять на північ, легка дезорієнтація, розмови про вибухи «десь неподалік». Все злиплося в єдиний мерзенний ком.

Потім невтішні новини з півдня — Нова Каховка, Херсон, Бердянськ, Мелітополь, Енергодар. Спати лягати страшно, бо не знаєш, у якій реальності прокинешся. Це все перші дні, пам'ятаєте?

Олешківська пустеля, Херсонщина Олешківська пустеля, Херсонщина

Але.

Запоріжжя швидко виходить із заціпеніння. Теробороні роздають зброю, індустріяльне місто моторно починає робити протитанкові їжаки і броніки, плести маскувальні сітки, колотити коктейлі Молотова. Мій район обростає блокпостами та волонтерськими штабами. Це тепер найпопулярніший вид клубів.

І ось я стою на районі «Піски», навколо нереально багато піску — мініпустеля, оточена бетоном і «панельками». В «тєлєжку» мені пише одногрупник із Польщі із проханням знайти його мамі скотч, щоб вона заклеїла собі вікна. Скотча на районі майже ніде нема, але я все ж таки знаходжу якийсь — добрячий, металевий.

Запоріжжя Запоріжжя

Навколо мене багато людей: чоловіки, жінки, діти, люди похилого віку. Екскаватор, лопати і мішки. І ми риємо, в'яжемо, вантажимо. Всі ці мішки десятки волонтерських автівок забирають на область для блокпостів, а також по місту — для мостів тощо. Ми майже постійно мовчки працюємо, але швидко стаємо своїми. День за днем, поки мішки не закінчуються в усьому Запорізькому районі.

Перші кілька тижнів біля залізничного вокзалу посеред дороги стоїть величезна кількість покинутих авто. У великому залізобетонному місті людей меншає, крамниці зачиняються. Але найнапряжніше — мішки для піску. Потрібні. Ще. Мішки.

Бердянськ перед початком повномасштабної війни росії проти України Бердянськ перед початком повномасштабної війни росії проти України

 Повітряні тривоги майже щоночі й щодня. Прильоти. «ППО робе!». Власні тупі питання (на самому початку, тому не соромно) у місцевих чатах: «Так що і де бахнуло, горить чи ні?».

Область на півдні потрохи захоплюють орки, а Запоріжжя все більше окопується, закопується, вгризається в рідненьку землю та міцнішає.

 Запоріжжя стає справжньою фортецею. Знов.

Як це було сотні років тому.

Орки намагаються повзти зі сходу та півдня, але марно — наші їх крошать. Тим часом у місто з заходу прибуває багато гуманітарки. Зі сходу й півдня — біженці: Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Енергодар. Люди дістаються Запоріжжя, роблять ковток свіжого українського повітря свободи (місцеві зараз зацінили би фразу про свіже запорізьке повітря), сплять та їдуть далі. Хтось залишається тут.

Навколо Запоріжжя будують фортифікаційні споруди всі, хто може — волонтери, бізнесмени, комунальники — запоріжці й запоріжанки та мешканці інших областей.

Якось на зупинці я розговорився з сім'єю з Гуляйполя. Вони були щиро раді почути українську мову від мене. І взагалі були майже щасливі, що перебувають тут, живі й здорові. А інше рано чи пізно все одно буде Україна. Буде.

Запоріжжя Запоріжжя

Час від часу «затяжні» комендантські години, як і всюди, відловити диверсантів тощо. Між тим весна настала дуже різко: просто стало багато малолєток у шортах. І прийшло усвідомлення, що життя триває. І які б там плани не були в темряви, життя все одно перемагає. Адже декілька чергових шаурмяшних і наливайок неподалік від мене так само працюють, а це показник. Дуже серйозний показник.

Малі з мого двора в теробороні. Вони вже не малі насправді. Дорослі і прекрасні. Ми всі — відчайдушно прекрасні. По всій Україні. Тепер це вже неможливо розбачити.

Запоріжжя Запоріжжя

 Волонтерство засмоктує. Тим більше, коли розумієш, що робиш те, що маєш робити, і з цього є реальний зиск.

Спочатку це мішки з піском. Потім розвантаження гуманітарки. Потім закупівля рюкзаків хлопчикам і дівчатам на передок. Кросівок. Шкарпеток, футболок, розгрузок. По одній штуці, по вісім-десять-двадцать — скільки, де й чого знайдеш. Взуття 49 розміру дуже важко знайти і воно конче потрібно на передову.

Заводиш собі «банку», щоби було ще більше можливостей закуповувати те, про що тебе просять вже, можна сказати, свої люди з волонтерського штабу. І щоб у вас була можливість доєднатись до підтримки ЗСУ та ТрО.

Фарбувати тканину для маскувальних сіток у домашніх умовах Фарбувати тканину для маскувальних сіток у домашніх умовах

Працюєш весь цей час. «Баланс робота-волонтерство?» — лол. Немає ніякого балансу. Все це якісь балачки з минулого життя. Працюєш, потім кудись їдеш, щось купуєш, відвозиш, знову працюєш. Хаотично, рвано, запойно. Завжди хочеться робити більше, але не завжди є час, тому просто віддаєш гроші.

Місто живе, дихає, зустрічає біженців, наливає пиво, виробляє все те, що має виробляти: сталь, мотори, тепло, життя. Багато життя.

Нам говорили різне та намагались залякати.

Були прильоти по Хортиці.

Відморозки виношували плани зі створення ЗНР — і де ті антропоїди зараз? Десь посеред великих сірих хмар, мабуть. Там, де й незабаром опиняться адепти ХНР. Херсон, ми тебе любимо, пам'ятаємо та знаємо, що скоро ти будеш вільним. Херсон, Нова Каховка, Бердянськ, Мелітополь, Енергодар, Маріуполь, всі села півдня і сходу. Ми не забули про вас. Ви будете вільні, ми будемо разом.

Море і чайки Бердянська, Україна Море і чайки Бердянська, Україна

 А тим часом добро є, воно квітне й міцнішає. Його стає більше, ніж росії, з кожним днем. України — більше, ніж темряви.

Життя — більше, ніж смерті.

Завжди.

Коментарі
Інші матеріали

Три погляди — одна правда. Як українські, російські та світові ЗМІ висвітлювали трагедію у Бучі

Наталія Миронова 24 травня 2022 15:52

Чи можна посадити Путіна. Російське вторгнення з точки зору міжнародного права

Юлія Даниленко за 2 години

Надіслати донейти через UNITED24 на допомогу армії тепер можна у застосунку «Дія»

Наталія Миронова 2 години тому

Батько «Байрактара», зять Ердогана, турецький Ілон Маск. Історія творця знаменитого БПЛА

Юлія Даниленко 4 години тому

Депутінізація світової економіки: як Велика Британія пропонує покласти край залежності від російських ресурсів

Наталія Миронова 4 години тому