Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Тісно, але привітно: українки, які втекли від війни, про життя у Польщі

Наталія Миронова
Наталія Миронова Relationship Manager at SPEKA
25 березня 2022 12 хвилин читання

SPEKA продовжує публікувати історії людей, які змушені були тікати від війни, та надавати корисну інформацію про те, що потрібно знати, перебуваючи в іншій країні.

Сьогодні розповімо про Польщу, яка прихистила майже 28% біженців. За даними ООН, до Польщі виїхали вже 2,14 млн українців.

База: що потрібно знати

Легально перебувати на території Польщі упродовж 18 місяців можуть громадяни України, що внаслідок російської агресії покинули свою батьківщину. Йдеться про тих, хто виїхав після 24 лютого 2022 року.

У пункті перетину кордону українців має зареєструвати комендант Прикордонної служби.

Документи

Протягом 60 днів після в'їзду до Польщі необхідно подати клопотання про отримання  РESEL. Це польський ідентифікаційний номер. Щоб його отримати, потрібно звернутися до муніципалітету міста перебування — ґміни. Із собою мати документ, що засвідчує особу, фотографію та бути готовим здати відбитки пальців. У деяких установах фото на документ роблять на місці. Попереджаємо: черги на подання клопотання величезні. Треба на це зважати.

Пізніше можна буде подати клопотання для отримання дозволу на тимчасове проживання. Після цього можна мешкати у Польщі упродовж трьох років від дати, зазначеної у рішенні. Таке клопотання потрібно подати не раніше ніж через дев'ять місяців після в'їзду та не пізніше 24 серпня 2023 року.

Соціальні виплати

Українці можуть претендувати на одноразову виплату 300 злотих. Отримати їх можуть ті, хто в'їхав до Польщі після 24 лютого та має PESEL.

Для отримання необхідно звернутися до підрозділу ґміни (перелік можна знайти за посиланням) та подати відповідну заяву. У ній зазначити:

  • ім'я та прізвище; 
  • дату народження;
  • громадянство;
  • стать;
  • вид, серію та номер документа, за яким перетинався кордон;
  • дату в'їзду до Польщі;
  • адресу перебування;
  • контактні дані, зокрема номер телефону або адресу електронної пошти;
  • номер PESEL.
Медицина

Українці, які в'їхали до Польщі після 24 лютого, мають право на безкоштовне державне медичне обслуговування у Польщі на тих самих умовах, що й громадяни Польщі. Це стосується і неповнолітніх. 

За потреби можна пройти вакцинацію від COVID-19. Для цього необхідна анкета попереднього скринінгу, яка доступна за посиланнямта документ, що засвідчує особу.

Освіта 

Дітей від 7 до 18 років можна записати до школи. Перелік доступний у Реєстрі шкіл та навчальних закладів. Необхідно подати заяву про прийняття дитини до школи та документи, що підтверджують відвідування дитиною школи в Україні. Якщо документів немає, потрібно назвати, скільки років дитина навчалася та у якій школі в Україні.

Шкільна освіта у Польщі безкоштовна. Для навчання дітям з України не потрібно знати польську мову. Для учнів, які недостатньо володіють польською мовою, школа організовує додаткові безкоштовні уроки польської мови.

Студенти можуть подати заявки до університетів Польщі. Список усіх вишів є тут, а список напрямів тут.

Безкоштовно навчатися на денному відділенні можуть студенти, які:

  • мають статус біженця;
  • користуються тимчасовим або додатковим захистом на території Польщі;
  • мають карту поляка;
  • є родичами громадянина Польщі, який живе на території республіки.

За навчання на заочній формі може стягуватися оплата.

За навчання на лікарів, стоматологів, фармацевтів, медсестер, акушерок, лаборантів, фізіотерапевтів, фельдшерів розмір оплати за заочну форму навчання або з іноземної мови не перевищуватиме тієї, яку студент оплачував в українському виші.

Працевлаштування

Громадянин України може працевлаштуватися в Польщі без дозволу на роботу. Однак роботодавець повинен підтвердити цей факт 14 днів на сайті praca.gov.pl.

Під час працевлаштування роботодавець зобов'язаний укласти письмовий трудовий договір, в якому будуть зазначені умови роботи та оплата. Переконувати людину працювати без трудового договору — проти польського законодавства. 

Домашні тварини

Тваринам дозволено в'їжджати без документів. Однак особа, яка перетинає кордон з твариною без документів та чипа, має заповнити заяву на кордоні та провести вакцинацію проти сказу чи маркування мікрочипом.

Або можна звернутися до територіального пункту, зазначеного повітовим ветеринарним лікарем. Перелік можна знайти тут.

Українці у Польщі

Як розповіла Senior Technical Writer у компанії Shopmonkey Ірина Ісай, у Польщі українців прийняли дуже добре. На перетин кордону на машині вона витратила приблизно 7 годин. Після неї зібралася черга з автомобілів у декілька кілометрів. До першої ночівлі вона дісталася за 12 годин. Shopmonkey допоміг з оплатою житла.

Дорого та мало місця

Я поїхала з Києва 24 лютого. Спочатку ми зупинилися у батьків наших друзів на Волині. Разом із подругою та дітьми за тиждень зібралися їхати у Польщу. Чоловіки повернулися до Києва. 

У Польщі дорого, а з напливом біженців ціни лише зросли. За три тижні я з дитиною жила у Сухеднюві, Любліні та Варшаві — ціни всюди високі, змінюються надто часто. Місць майже немає.

Спочатку ми поселились у готелі під Варшавою (Сухеднюв). Його добре рекомендували й казали, що буде знижка для українців. Готель виявився дуже брудним, й ціну не знизили, просто проігнорували нагадування, що ми з України. А на бруд ми не скаржилися, щоб не створювати зайвий інформаційни привід (вже й так часто говорять, що деякі переселенці поводяться невідповідно). Далі ми поселилися у Любліні – орендували квартиру подобово. Після Любліна волонтери нас поселили у Варшаві, у квартиру до своїх родичів, що поїхали на відпочинок на три тижні. Проживання вони надали безкоштовно, але я вирішила оплатити комунальні. До речі, комунальні й інтернет теж недешеві. Воду потрібно економити.

Вся ця подорож відбувалася на машині, тож досить комфортно. Але машина – це теж витрата: потрібно платити за паркування. Наприклад, у Любліні всі тротуари – це місця для паркувань. Дворів просто не існує. Головні вулиці дорожчі.

А далі? Житла немає, ті ж волонтери намагаються щось знайти, я також шукаю , але все дуже дорого, від слова шалено. Більше того, зараз часто пишуть, що не хочуть здавати житло іноземцям (звісно, не називаючи походження), просять мати Pesel або контракт на рік на роботу у Польщі (що одне й теж по своїй суті), здають квартири на мінімум рік і з авансом. Тож короткострокове – це подобове житло. Знову розглядаю  інші міста, не зважаючи на кількість кілометрів, які потрібно проїхати до нового житла.

Але працювати можна

Звісно, працювати стало легше, адже, тепер ми далі від війни. Продуктивність тут зросла, бо на Волині, наприклад, ми  то слухали сирени, то ховалися, то допомагали відкопувати старий бункер та обладновувати його для місцевих. Звісно, все це тиснуло морально.

У Польщі життя триває: люди ходять у магазини, мами гуляють з дітьми. Все, як було у нас в Україні ще місяць тому. Хоча новини зараз теж дещо напружені — всі очікують, чи вторгнеться росія у Польщу.

Телебачення місцеве ми не вмикаємо  – слідкуємо  за новинами з інтернету, бо дуже хочемо  повернутися, і чекаємо на перемогу.

Від авторки матеріалу

Ми з мамою, сестрою, собачкою та равликом поїхали до Польщі рівно через тиждень після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. З Києва до Львову їхали довго, понад 14 годин. Як і всі, хто евакуювався – у потязі їхали один у одного на головах, але всі допомагали чим могли. Від Львову до кордону Рава-Руська нас відвезла місцева тероборона. 

Далі нас чекали довгі години пішого перетину кордону. Людей багато, тоді було холодно. З українського боку була одна крихітна палатка для обігріву. Також волонтери й Червоний хрест привозили ковдри та гарячу їжу. З польського боку все пішло швидше. Нас привезли на кордон, зібрали паспорти, проштампували. На кожному кроці намагались нагодувати. Після – повезли у розподільчий центр.

У центрі є перекладачі, медична допомога, їжа. Також там можна було безкоштовно взяти сім-картку місцевого оператора. У центрі необхідно було зареєструватись та вирішити, що робити далі. Можна було заночувати прямо там – буквально на підлозі, але нарешті не під вибухами. Можна – їхати далі, бо там регулярно оголошували автобуси чи збори на потяги до інших міст чи країн. Ми їхали в нікуди, тому коли почули, що збирають автобус для тих, кому нема куди їхати, трошки зраділи.

Зі Львова до ночівлі у Польщі ми дісталися за 18 годин.

Проживання

Живемо ми у селі на 150 осіб під Любліном. Нам з іще однією родиною виділили доволі простору квартиру. Волонтери та соціальні працівники дуже гостинні та щиро хочуть допомогти. Допомагають всім: від їжі до меблів. Перший тиждень у Польщі я спала на підлозі, а нещодавно принесли двомісний матрац – справжня розкіш! Коли місцеві дізнались, що у мене собачка – принесли корм, амуніцію та пакетики для її брудних справ. Було дуже незручно все це приймати, бо ми ж не просили, й як це – корм безкоштовно? 

Я думаю, що нам пощастило, оскільки великі міста у Польщі вже переповнені, деякі вже не приймають українців, що втікають від війни. У селі більше шансів на тимчасове житло, однак навіть там, де живу я, вже нікуди селити людей, й деякі живуть просто у школі.

Загалом волонтерська допомога тут неймовірно велика. Українцям допомагають соціальні працівники, сусіди й навіть діти. Всюди розвішані оголошення із закликом допомагати українцям та переліком предметів гігієни та їжі, які завжди потрібні. Також нас організовано вивозили до найближчого містечка для оформлення PESEL. Оформлення муторне та довге. Доведеться їхати вдруге для відкриття банківської картки.

Освіта та робота

У сусідів двоє дітей шкільного віку. Соціальна працівниця переговорила з директором (оскільки він приймає рішення про прийняття до школи), й малеча почала вчитись. Для цього їхній матері необхідно було подати їхні свідоцтва про народження й показати власний паспорт.

Я працюю на українське медіа, тож мені для роботи дуже важлива наявність інтернету. Нам його провели, працює інколи з перебоями, але краще, ніж нічого. Сусідка шукає роботу у Польщі. Поки, на жаль, без успіху.

Чого я не рекомендую
  • Намагатися сісти у потяг Київ — Варшава. 

Бо таких розумних багато, й біля платформи, м'яко кажучи, давка. Діти непритомніють, сумка самостійно блукає на іншому кінці черги, ніг не відчуваєш, бо на них давно хтось стоїть. Ми трохи постояли у цій давці, й вирішили, що поїдемо довшим шляхом. Звісно, всім хочеться якомога швидше дістатись у безпечне місце, але пересадки – наше все. Ціліше будете.

  • Брати більше речей, аніж реально віднести на своєму горбу.

Коли тікаєш від війни, звісно, очеться взяти із собою якомога більше улюблених речей. Але краще брати реально необхідні. Бо, наприклад, якщо будете переходити кордон пішки – тащити по півдня все у власних зубах не вийде.

  • Свинячити.

У польському автобусі з нами їхала родина з дітьми. Вони вийшли трохи раніше, а їхнє сміття – ні. Будь ласка, не треба так. Лишати за собою розруху – це ознака русні.

  • Не вчити мову країни, у якій тимчасово живеш.

Польська для мене – це боляче. Англійська, італійська та мова окупанта – не боляче. А тут складно. Ще заважає стрес, адаптація, купа роботи. Але вчити мову потрібно, не тільки для того, щоб вижити. А й щоб подякувати всім, хто допомагає.

  • Розслаблятися.

Круто, коли над головою не літають ракети, а їжу привозять волонтери. Видихати треба, але постійно лежати й їсти — ні. Треба працювати та допомагати Україні перемагати з відстані.

 

 

 

 

 

 

 

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Дарниця обігнала Pfizer: що говорять про гравців фармринку

LOOQME company за 8 годин

Жіноче підприємництво під час війни: який бізнес відкрити за кризи

Максим Грант 16 годин тому

Економіка невизначеності. Огляд основних подій українського та світового бізнесу

Ivan Verstyuk 29 вересня 2022 17:10

До 150 євро. Rozetka запустила доставку товарів з України до Польщі

Вадим Добровольський 29 вересня 2022 17:10

Валізка для ядерної загрози. Які речі варто мати вдома, щоб бути готовим

Юлія Даниленко 29 вересня 2022 09:11