Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

«Місто живе на повну, попри ракетні удари». PR-менеджерка Roosh Дана Шестопалова про життя у Львові під час війни

Дана Шестопалова
Дана Шестопалова
9 травня 2022 7 хвилин читання

SPEKA продовжує розповідати історії з різних міст про життя українців в умовах війни. Ми вже писали про особливості тимчасового перебування наших громадян у країнах Європи:

Також ми розповідали про життя західноукраїнських міст Хмельницький, Тернопіль, Коломия і Калуш.

У новому матеріалі циклу International PR Manager технологічної компанії Roosh Дана Шестопалова розповідає, як діставалася Львова у перші дні війни, чим зараз живе місто і чому не варто ігнорувати повітряну тривогу.

Що я робила до війни

До 24 лютого моя робота полягала у комунікаціїї з міжнародними медіа, поширенні новин про проєкти Roosh та просуванні бренду Roosh як технологічної компанії на міжнародному рівні. 

З початком війни ми активно долучилися до комунікаційного фронту та поширення інформації про війну в Україні, аби якомога більше людей у світі мали доступ до правдивої інформації. Ми намагаємося всебічно висвітлювати події у наший країні, щоб війна не стала своєрідною нормою у світових медіа і свідомості людей.

Ми також продовжуємо працювати та підтримувати всі проєкти Roosh, адже усвідомлюємо, що від українських компаній залежить відновлення економіки країни. Я сумую за своїми колегами та всією Roosh family і сподіваюся, що вже скоро ми зможемо зібратися всі разом у нашому київському офісі святкувати перемогу.

Дорога тривалістю тиждень

Я виїхала з Києва у перший день війни. Перед тим, як опинитися у Львові, я здійснила справжній тріп західною Україною. Ще за день до 24 лютого брат сказав мені, що вірогідність початку війни дуже висока, але я не повірила, як і більшість людей, які до останнього не хотіли вірити у такий розвиток подій. 

Коли ж я прокинулася 24 лютого від дзвінків брата, я майже одразу вирушила в дорогу, хоч і не зовсім розуміла, куди мені їхати, просто виконувала поради брата. У дорозі я провела наступний тиждень, і це був дуже специфічний досвід. Квартири для ночівлі знаходила у дорозі, продзвонюючи оголошення з різних сайтів. Зрештою, я у Львові вже два місяці.

Життя у Львові

Великі торговельні центри спочатку майже не працювали. У «Форумі» відкритих магазинів було 20%, тому в перший візит туди я фактично ходила по напівтемному центру. А сьогодні буває так, що там не проштовхнутися (про ковід всі просто забули), велика кількість магазинів вже відкрилася, людей море.

Щодо продуктів і предметів першої потреби, то ситуація періодично змінювалася: то туалетного паперу не було, то свіжих овочів і круп обмаль… Але зараз магазини мають все необхідне, порожніх полиць немає в жодному відділі.

Місто живе на повну (наскільки це тепер можливо), особливо центр. У популярному серед молоді та творчої тусівки закладі People Place я зустрічала не лише своїх колег із Roosh, а й друзів із київського клубу Closer і бару «Диктат». People Place ніби шматочок Києва у Львові.

У середмісті просто аншлаг, нещодавно навіть бачила гідів, які розповідали своїм групам про монументи, більшість з яких дбайливо запакована та захищена на випадок ворожої атаки на місто.

Тут відчувається життя.

Про правила воєнного стану

Декілька тижнів тому комендантську годину скоротили (тепер з 23-ї вечора до 6-ї ранку), продаж алкоголю відновили, тож не все так жерстко. Хоча у передмісті чимало блокпостів. Заїхати у місто у перші тижні війни було справжнім випробуванням. Після того з міста ми не виїжджали.

Особливо життя змінилося останніми тижнями, коли весна вже відчулася остаточно: на вулицях побільшало людей, тераси закладів переповнені. Я навіть пройшлася барахолками та придбала кілька вінілів на хвилі цього загального релаксу.

У Лондоні та Парижі житло дешевше

Знайти житло у Львові — завдання високого рівня складності. Ціни просто астрономічні. Я намагалася знайти помешкання для друзів і зрозуміла, що квартира у Лондоні чи Парижі буде коштувати дешевше, ніж у Львові. Мені пощастило, бо ми приїхали до того, як ціни злетіли, тож нам вдалося вхопити непогану квартиру в центрі за адекватний прайс.

Іноді здається, що Львів гумовий: тут, мабуть, половина Києва, багато переселенців з інших регіонів. Львів став гостинною домівкою, вмістивши у себе десятки тисяч людей, і ми вдячні йому за це. Львів дає нам відчуття того, що хоч ми і змушені були поїхати з Києва, ми однаково вдома.

Про ракетні удари

У березні у Львові було кілька вибухів після ракетної атаки. Тоді вони влучили у нафтобазу недалеко від нас, ми бачили стовпи диму і жахливі фото руйнувань та пожежі. Але останні вибухи 3 травня мене насправді шокували. До сирен у місті всі звикли. Була така негативна тенденція їх взагалі ігнорувати: коли вони частішають, але вибухів немає, ти починаєш сприймати їх як норму і продовжувати робити те, що робив. 

Того разу під час тривоги я була на вулиці. Периферійним зором побачила спалах, який помилково сприйняла за блискавку. За спалахом був вибух, і за декілька секунд до мене дійшло, що це не грім, а повітряна атака на місто. Я пришвидшила ходу і менш ніж за хвилину почула ще один вибух. Я почала одразу шукати під'їзд, де можна було б пересидіти тривогу, аж раптом вибух пролунав знову, і він був ще потужнішим, ніж два попередні. 

Я злякалася і запанікувала, що наступна ракета може прилетіти прямо до мене. На щастя, мені вдалося швидко дістатися сховища і перечекати тривогу там, але, як я пізніше дізналася, ракета влучила десь за півтора кілометра від мене. Я розумію, що це не можна порівнятися з тим, що переживають зараз люди на сході України, але я наче прокинулася тієї миті, коли почула вибухи так близько.

Загалом у місті доволі спокійно, ситуацію контролюють з усіх боків. Іноді буває тривога, але зазвичай не повітряна, а внутрішня. Дуже складно жити так, ніби нічого не сталося, коли знаєш, що було у Маріуполі, Бучі, Ірпіні та інших містах. До Львова постійно прибувають евакуаційні потяги зі сходу, і, мені здається, тут всі видихають, бо Галичина стала своєрідним осередком безпеки, хоча й відносним.

 

Коментарі
Інші матеріали

Як «хороші росіяни» шкодять Україні

Katya Venzhik 20 годин тому

Американський датасаєнтист створив бот, який відстежує військову допомогу для України

Юлія Даниленко 27 травня 2022 17:38

«Ракетні системи, які здатні дістати Кримський міст». Що таке M142 HIMARS, які США можуть надати Україні

Юлія Даниленко 27 травня 2022 12:03

ЗСУ вже знищують окупантів з гаубиць FH70. Що про них треба знати

Юлія Даниленко 26 травня 2022 15:51

Як змінився ринок праці в ІТ: війна і плани на мирне майбутнє

Юлія Даниленко 26 травня 2022 14:10