Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Прихисток в Ірландії: дорога, документи, житло. Досвід української журналістки

Наталія Миронова
Наталія Миронова
5 травня 2022 10 хвилин читання

SPEKA продовжує цикл публікацій з історіями та порадами українців, які були змушені тікати від війни за кордон. Раніше ми вже писали про особливості тимчасового перебування у Польщі, Німеччині та Португалії.

На черзі Ірландія. Журналістка видання The Page Юлія Устимович добиралася на «Смарагдовий острів» через три європейські країни.

SPEKA зібрала основну інформацію про перебування українських біженців в Ірландії та поговорила з Юлією про особливості життя у маленькому острівному містечку.

Основна інформація

Міжнародний захист

Отримати тимчасовий захист в Ірландії можуть громадяни України та особи без громадянства, які проживали в Україні до 24 лютого 2022 року. Також на це можуть претендувати члени їхніх сімей. Крім того, захист можуть отримати люди, які жили в Україні та мали посвідку на проживання до початку повномасштабного вторгнення і не можуть безпечно повернутися до рідної країни. Людям, які можуть безпечно повернутися до країни свого походження, нададуть відповідну допомогу.

Ірландія приймає українців із будь-якими документами, якщо вони виїхали з країни після 24 лютого. Національний лоукостер Ryanair пускає на борт українців навіть із внутрішніми паспортами.

В ірландському аеропорту документи оформляють швидко: після прильоту потрібно повідомити офіцеру міграційної служби причини перебування у країні та чи потрібне житло. Якщо ні, то у паперах під час реєстрації необхідно буде зазначити адресу перебування в Ірландії.

Якщо житло потрібне, офіцер проведе у розподільчий центр. Там є їжа та одяг, особливо багато дитячого. У центрі дають спеціальну форму для заповнення (ПІБ, ІПН, вік і т.д.) та сім-карту місцевого оператора. Все це потрібно для одержання номера PPS — ірландського ідентифікаційного коду. Вся комунікація із державними службами Ірландії відбувається через цей PPS.

Після заселення потрібно буде відвідати місцеву соцслужбу для отримання номера PPS. Десь через тиждень після його отримання на адресу проживання приходить пластикова картка, за допомогою якої можна отримати всі держпослуги. Соціальні виплати можна отримати лише на пошті і лише особисто.

Після заповнення документів ми отримали жовтого листа — дозвіл на проживання в Ірландії протягом року відповідно до директиви ЄС. Плюс Ірландія має свої закони з цього приводу, бо країна не вперше приймає біженців.

Після нас повезли до іншого розподільчого центру. Там нас зареєстрували волонтери, і ми чекали на розселення майже 10 годин.

В Ірландії є програма, куди подаються власники готелів, які готові надати житло українцям. У такий спосіб прибулих розподіляють по готелях. Деяких селять у школах.

Ціни на проживання

Одяг в Ірландії коштує дешевше, ніж в Україні, якщо є знижки. Скажімо, за 10 євро можна купити толстовку, за 5 євро легінси.

Стосовно їжі, то пів кіло лохини коштує десь 5 євро, 150 г малини 2 євро. М'ясо досить дороге. Але якось ми купили 250 г копченого лосося за 6 євро. Хліб коштує трохи більше євро.

Для українців проїзд безкоштовний лише у перший тиждень, щоб вони дісталися до пункту призначення. Але сьогодні через наплив людей треба уточняти цю інформацію у водія автобуса. Іноді нас возять безкоштовно, інколи ми платимо. Але взагалі краще, звичайно, платити за проїзд, щоб підтримати економіку Ірландії. 

Ми живемо біля аеропорту містечка Шаннон. Доїхати звідси до магазину та пошти коштує 1,9 євро в один бік. До Енніса, міста побільше, — 6,8 євро. До інших міст — 10-20 євро. У багатьох містах немає громадського транспорту, тож доводиться ходити пішки. У великих містах, наприклад, у Дубліні, громадський транспорт є. Але самі ірландці кажуть, що проїзд дорогий.

Тут безкоштовна медицина для українців. Раз на тиждень можна звернутися до лікаря, навіть якщо немає страховки. За страховкою можна поставити дві пломби на рік та видалити зуби. Тобто безкоштовна стоматологія тут працює за принципом «простіше вирвати, ніж лікувати».

Якщо є житло, то мешкати в Ірландії не дуже дорого. Але тут велика криза із житлом. В Ірландії майже немає багатоповерхівок. Більшість людей живе у приватних будинках. Держава не може купити землю під забудову, бо вона належить приватним особам.

Іноді черга на оренду квартири у Дубліні сягає ста людей. Для оренди житла тут потрібна довідка з роботи, а іноді й рекомендації. Часто треба платити за пів року наперед. У Дубліні оренда квартири коштує 2000 євро, у менших містах —1500 євро. У містечках ціна може опускатися до 500 євро, але є шанс, що там житимуть лише вівці і ти.

Ринок праці та освіти

На ринку праці не все так погано. Якщо хороша англійська, роботу знайти цілком реально. Ті, хто не знають англійську, допомагають на кухні або миють посуд. В Ірландії є безкоштовні курси: від мовних до професійних. Але більшість із них стартує у вересні.

Тут є нюанс: можливо, до роботи доведеться довго добиратися. Для місцевих не проблема їхати на роботу понад півтори години. Скажімо, живеш у передмісті і щодня їздиш до Дубліна на роботу.

Дітей до школи забирає автобус. Школа безкоштовна. Щодо вишів, то в Ірландії безкоштовної вищої освіти немає.

Про роботу з Ірландії

Інтернет тут дуже повільний, тож ми користуємося мобільним. Добре, що Vodafone надає українцям безкоштовний інтернет. Щодо робочого місця, то я як працювала з ліжка в Україні, так і працюю з ліжка в Ірландії. А от із виконанням робочих обов'язків не все гаразд. До війни я була емоційно піднесена, знала, на що чекати, бо усе було розплановано на місяць наперед. Тепер я не можу працювати на 100%, напруга та паніка, особливо спочатку, дуже заважали сконцентруватися. 

Можливо, мені доведеться кинути роботу в Україні й працевлаштовуватися в Ірландії. Тут платять 800 євро допомоги на місяць безробітним, які шукають роботу.

Історія переїзду

У Києві я живу у квартирі з подругою Вірою. Наш будинок неподалік Гостомеля, де бої тривали від першого дня війни. Уночі ми не могли заснути через постійні обстріли і роботу ППО.

Мої батьки мешкали у Гостомелі, тож ми запропонували їм переїхати до нас у Київ.  Коли батьки змогли виїхати, ми з Вірою вже жили у бомбосховищі. Там було не так страшно, але у безпеці ми не почувалися.

Зрештою вирішили переїздити до Європи, бо знаємо англійську. За кілька днів після від'їзду з Києва у наш двір прилетів снаряд.

З України до Ірландії через три країни

Спочатку ми їхали до Берліна. Переходити кордон вирішили у Словаччині, бо там найменша завантаженість пропускних пунктів. З Києва до Ужгорода їхали евакуаційним потягом. Із собою взяли лише два рюкзаки, бо чули історії, як людям доводилося викидати валізи, щоб залізти у потяг.

На ніч зупинилися в Ужгороді, потім поїхали перетинати кордон. На вокзалі в Ужгороді є автобуси, які безоплатно везуть людей до кордону. Переходили кордон зі Словаччиною майже чотири години. Вирішили їхати у Кошице, бо це досить велике місто з розвиненою інфраструктурою.

У Кошице місць на потрібний вечірній поїзд не було, і довелося ночувати просто на вокзалі. Ми не захотіли звертатися до волонтерів по допомогу, бо у них і так багато клопоту. Пізніше з'ясували, що там немає прямого сполучення з Берліном, і ми спочатку їхали до Жилини, потім до Праги і вже після до Берліна. 

У Прагу поїзд запізнився на 1,5-2 години. Тому ми пропустили поїзд до Берліна і  знову ночували у новій країні. Але там нам пощастило більше, бо на вокзалі було окреме місце для жінок та дітей, де нам дали розкладачку та каремат, щоб ми могли поспати.

Наступного дня, о шостій ранку, у нас був поїзд до Берліна. Ми збиралися залишатися у Німеччині, але там треба дуже довго чекати на оформлення документів, є питання мови, і в Берліні вже не було місць для біженців. Дорогою до Берліна, у Дрездені, з поїзда висадили всіх українців. Нам довелося шукати новий потяг, бо нас у Берліні чекали. Із житлом у Берліні нам допоміг головний редактор The Page Андрій Юхименко, нас прийняли його друзі.

Ми почали думати, що робити далі. Розглядали переїзд до Іспанії, Португалії, Шотландії. Але зрештою обрали Ірландію.

Довге заселення

В Ірландії нас спочатку заселили у готель у селі Кілбаха. До найближчого міста майже 20 км. Автобус ходить двічі на день: із Кілбахи, а потім назад.

Водій привіз нас удосвіта, вивів з автобуса, зателефонував господареві готелю, а той відповів, що не готовий. Він думав, що українці приїдуть наступного вечора. Йому довелося швидко нас заселяти, вмикати опалення тощо.

У групі, з якою нас заселили, багато дітей. А готель був старий, відволожений й холодний. Якось до нас приїхала місцева поліція. Хтось поскаржився у департамент охорони жінок та дітей, і ті були просто шоковані. Виявилося, що господар готелю відмовлявся контактувати із волонтерами, які хотіли допомогти. У результаті департамент видалив цей готель зі списку можливого житла для українців.

Нас перевезли до іншого готелю у містечку Енніс. Але там була інша проблема — готель був лише на 10 номерів. Ледве розмістили жінок із дітьми, а тих, хто без дітей, волонтери повезли в інше місце.

Так ми опинилися у Шанноні. Зараз ми живемо у готелі Radisson прямо навпроти аеропорту.

Допомога країни

Допомога країни величезна. Перші півтора місяця у готелі була окрема кімната, завалена гуманітаркою. Моїй подрузі ірландці особисто купили одяг.

Це ні з чим не можна порівняти. Якщо місцеві дізнаються, що ми з України, вони нас вітають, задоволені, що ми тут у безпеці, бо вони нас розуміють: на початку XX століття вони мали таку саму ситуацію з Англією. У мене особисто були випадки, коли я знайомилася з хлопцями у Tinder, вони просто пропонували допомогу.

Тут багато ініціатив. У Шанноні волонтери організували для нас барбекю. Католицький священник відслужив службу і на католицький, і на православний Великдень. У готелі нам пекли паски. Ірландці всіляко намагаються зробити наше перебування комфортним.

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі
Інші матеріали

Три погляди — одна правда. Як українські, російські та світові ЗМІ висвітлювали трагедію у Бучі

Наталія Миронова 26 травня 2022 15:52

Програти на інформаційному фронті — програти на полі бою. Як Путін втратив Захід, а Зеленський завоював

Юлія Даниленко 9 годин тому

M777, Switchblade, Mi-17. Скільки і яку зброю отримала Україна від союзників за три місяці повномасштабної війни

Юлія Даниленко 13 годин тому

Документування воєнних злочинів та Хbox в Україні. Про що Михайло Федоров домовився із президентом Microsoft у Давосі

Роман Судольський 21 годину тому

У Казахстані через санкції заблокували майже $22 млн активів російських банків

Марія Макуха 23 травня 2022 18:20