Війна не назавжди: як не проґавити економічне диво під час відновлення України

19 листопада 2024 року минуло 1000 днів повномасштабного вторгнення. Але попри виснаження, жертви і втрати Україна вже зараз має будувати фундамент для свого повоєнного успіху. SPEKA та The Page шукають передумови для вдалого відновлення і розвитку.

Чи варто сподіватися на ефект Фенікса для України

Під час великої війни в українських тату-салонах стали популярними татуювання з міфічним птахом Феніксом, який відновлюється у полум’ї. Тобто нове народження у вогні стає для українців надихальним символом. І це не випадково, адже ефектом Фенікса називають посттравматичне, післякризове стрімке зростання. Це може стосуватися як особистості, так і країни загалом. Ймовірно, що саме такий стрибок очікує повоєнну Україну.

Українська економіка вже відштовхнулася від дна. За офіційними прогнозами уряду і Нацбанку, у 2024 році зростання ВВП очікують на рівні приблизно 4%. Далі такий темп щонайменше має зберігатися. Адже в одному з інфляційних звітів за 2024 рік НБУ описав два сценарії розвитку України за допомогою модельних симуляцій: помірний і сприятливий. Відповідно до цих сценаріїв темпи зростання економіки упродовж десятиліття передусім залежатимуть від повноти реформ та швидкості євроінтеграції, а саме:

«Стійке та суттєве економічне зростання можливе лише за рахунок сталого підвищення рівня продуктивності та зростання інвестицій. Цього можна досягти завдяки реформам та зближенню з більш розвиненими економіками за умови збереження макрофінансової стабільності. Рушієм цих процесів має стати євроінтеграція України, і навіть до офіційного приєднання до ЄС ця перспектива стимулюватиме зовнішню торгівлю та залучення інвестицій, а також посилить інституційну спроможність країни», — пояснюють перспективи в НБУ у відповідь на наш запит.

У Нацбанку зауважують, що відповідно до досвіду інших країн, які пройшли шлях євроінтеграції, стимули для економічного зростання створює фактичне виконання вимог перед вступом до ЄС. Отже, реформи мають підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу, зменшити корупцію та поглибити ринкову конкуренцію.

Варто нагадати і про необхідність вироблення нової моделі у взаємодії влади і бізнесу. Адже з принципом презумпції злої волі щодо підприємців (ставленням до бізнесу як до потенційних злодіїв) навряд чи вдасться створити у країні стимулювальний інвестиційний клімат.

Однак продовження виснажливої війни зменшує шанси на швидкі реформи та економічне диво. «Я на це сподіваюсь [на ефект Фенікса для України], але підстав не дуже багато для таких тверджень. Кошти надаються переважно у кредит, багато ініціативних людей виїхало в інші країни та асимілювалось. Модель промислових кластерів [галузеве територіальне об'єднання організацій] може спрацювати на базі наявних АЕС, але я не впевнений, що це витягне економіку», — зауважує Віктор Шулик, директор департаменту управління проєктами рейтингового агентства IBI-Rating.

Як Україна планує повоєнне відновлення

Глобальні концепції повоєнного майбутнього України вже активно обговорюються. У перший рік війни йшлося про «план Маршалла» для України. Нагадаємо, так називали розроблену генералом Джорджем Маршаллом, держсекретарем США, програму економічної допомоги спустошеній війною Європі у 1948-1951 роках. У межах цього плану європейські країни отримали $13 млрд на відновлення, яке мало відбуватися під активним контролем американських консультантів. З урахуванням інфляції зараз ця сума еквівалентна більш ніж $170 млрд. Вона розподілялася більш ніж на десяток країн.

Улітку 2022 року на міжнародній конференції в швейцарському місті Лугано прем'єр-міністр України Денис Шмигаль презентував план відбудови України на 10 років із кошторисом $750 млрд. Надалі українська влада вже не раз гучно представляла ті чи інші доленосні плани, як-от «План стійкості» з яким 19 листопада 2024 року (у 1000-й день повномасштабної війни) президент Володимир Зеленський ознайомив Верховну Раду.

«Ініціатив багато, починаючи з 2022 року, але певні сумніви викликає реалістичність ресурсного забезпечення навіть таких програм, як Ukraine Facility [фінансова підтримка України від Європейського Союзу на 50 млрд євро у 2024-2027 роках], та концепція відновлення, представлена на конференції в Лугано. Якщо проаналізувати зовнішні зобов’язання України та похідні законодавчі ініціативи, у мене не створюється враження чогось дійсно проривного для потенційних інвесторів», — коментує Віктор Шулик.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Тобто, на думку нашого співрозмовника, майже завжди за планування відновлення застосовують оптимістичний підхід, що полягає у завищенні очікувань щодо ресурсів і результатів та недооцінюванні ризиків. Натомість програми комплексного відновлення громад та регіонів та плани відновлення і розвитку поєднують оцінки втрат, ресурсів, потреб та передбачають механізми відновлення. 

Тобто серед корисних ініциатив щодо відновлення, які вже працюють на рівні держави, регіонів та громад, Шулик називає:

«Оскільки у держави та бюджетах громад не вистачає коштів та фахівців, то міжнародні організації активно підтримують ініціативи на рівні громад технічно та фінансово, — продовжує Шулик. — Так, програми комплексного відновлення допомагає розробляти ініціатива USAID DOBRE, плани комплексного просторового розвитку — USAID AGRI. Минулого року VNG International підтримало розроблення Планів відновлення та розвитку для чотирьох громад Херсонської і Миколаївської областей, а цього року допомагає відновлювати водопостачання в чотирьох населених пунктах Херсонської області. Окрім того, проєкт USAID GOVERLA допомагає оновлювати Стратегії громад».

Як Україні подолати наслідки скорочення населення

Одним із головних завдань, яке вже зараз доводиться вирішувати, є адаптація економіки до депопуляції, тобто скорочення кількості населення. Віктор Шулик називає такі рецепти від цієї хвороби:

«Майже всі рецепти потребують особливих умов. Японія, Корея, США, ЄС, країни Перської затоки йдуть шляхом залучення кваліфікованого персоналу для пріоритетних галузей, проте я не впевнений, що в Україні цей варіант наразі реалістичний», — резюмує Шулик.

В НБУ, зважаючи на світовий досвід, зауважують, що однією з умов рееміграції є скорочення розриву з ЄС в економічному розвитку. Як приклад згадують Естонію, економіка якої після набуття членства в ЄС зростала високими темпами, що пришвидшило її конвергенцію з ЄС-27.

«Це вплинуло на чисті міграційні потоки [в Естонію], які з 2015 року були додатними. Тобто приплив мігрантів був більшим за відплив, — деталізують у Нацбанку. — Натомість у Болгарії, Румунії та Хорватії, де економічне зближення з ЄС відбувалося повільнішими темпами, еміграція хоч і зменшилась, але чисті міграційні потоки залишалися від'ємними. Отже, можна зробити висновок, що швидка конвергенція з ЄС приведе до більшого числа повернень або зниження міграційного відпливу».

В НБУ наголошують, що наявність програми державної політики повернення може мати сигнальний ефект для емігрантів. Тож розроблення стратегії повернення мігрантів є актуальним завданням для відновлення України, вона має передбачати створення економічних стимулів, зокрема відновлення інфраструктури та житла, наявність достойно оплачуваної роботи, перспективи поліпшення рівня життя тощо. Але головною передумовою, звісно, є відновлення миру та фізичної безпеки.

На жаль, війна триває і міграція з країни теж. Хоча є кроки, які для подолання кадрової кризи підприємства можуть зробити вже сьогодні.

По-перше, знизити потребу в робочих руках допомогає автоматизація виробництва. Наприклад, у «Новій пошті» для переміщення стелажів із посилками та товарами до 30 кг задіюють роботів, які здатні обробляти до 900 посилок на годину. Цей та інші кроки у напрямі автоматизації дозволяють ефективніше використовувати працю людей. Крім того, мінімізація потреби у фізичній силі дозволяє ширше задіювати в робочих процесах жінок.

По-друге, сьогодні інклюзія на ринку праці стає нагальною потребою часу, а не тільки елементом корпоративної соціальної відповідальності, як це було. Отже, роботодавцям варто створювати умови для людей з інвалідністю, повернення і адаптації ветеранів, активніше залучати молодь без досвіду і літніх людей тощо.

«В Україні приблизно 8 млн всередині держави економічно неактивного населення. Це люди, які не шукають роботу з певних причин через інвалідність, чи це ветерани, які не знайшли себе на ринку праці, чи жінки, які не можуть поєднувати сімейні та робочі обов'язки», — наголосила Тетяна Бережна, заступниця міністра економіки України на 10-му Київському міжнародному економічному форумі (КМЕФ 2024). Тож завданням для держави і бізнесу є створення умов для залучення цих людей на ринок праці.

По-третє, бізнесу варто усвідомлювати, що найближчим часом в Україні пануватиме ринок кандидата, і за найкращих роботодавців люди будуть голосувати ногами. Отже, для утримання персоналу компанії мають дбати про кращі умови праці, конкурентний рівень зарплат і людяне ставлення до співробітників.

Результати проєкту The Page «Найкращі роботодавці України 2024» свідчать, що український бізнес вже реагує на ці виклики. Як зазначила Домініка Іванова-Бекар, учасниця HR-журі проєкту, засновниця консалтингової компанії Bekar Consulting, основна тенденція ринку праці, яку ілюструють кейси роботодавців, — людиноцентричність, турбота про емоційно-психологічний стан команди та створення для співробітників безпечних робочих умов.

Варто додати, що, крім кадрового дефіциту, наслідком депопуляції також є падіння попиту на товари та послуги в Україні, що обмежує можливості для розвитку бізнесу. Відповіддю на виклик падіння попиту має стати розвиток виробництва в Україні, орієнтованого на експорт. Саме таку пораду під час Київського міжнародного економічного форуму дав Сергій Тігіпко, власник групи ТАС. Для прикладу Тігіпко розповів про один із своїх нових проєктів: «Будуємо завод у Ковелі з вагонобудування для європейської колії». Уточнимо, що Ковель на Волині є одним із найбільших залізничних вузлів заходу України.

Що таке принцип Build Back Better і як Україні його втілити

Головним принципом відновлення в Україні має стати Build Back Better (відбудовувати краще, ніж було). Це означає, що замість відтворення втраченого у тій самій формі ми маємо орієнтуватися на найбільш прогресивні концепції, технології і зразки. Таким чином ми отримаємо оновлену модерну країну і мінімізуємо вплив радянського спадку. Це має стосуватися енергетики, промислових об’єктів, соціальної інфраструктури тощо.

Тут прикладом мають стати успіхи України у платіжних технологіях, цифровізації і багатьох інших сервісах. Оскільки в Україні ці сфери почала розвиватися помітно пізніше, ніж на Заході, ми відразу стартували із найбільш сучасними рішеннями, які швидко поширилися. Тоді як у розвинених країнах продовжували користуватися тим, що було раніше. Тож українці, які опинилися під час великої війни за кордоном, мали з чим порівнювати й оцінили українські конкурентні переваги. У випадку з відновленням знищеної енергетики або інших сфер варто теж робити ставку на технологічний прорив.

Окреме питання — чи варто відновлювати підприємства того ж профілю на тих самих місцях. «Візьмемо приклад металургійних заводів. Місто Маріуполь, де вони були розташовані, наразі окуповано та зруйновано. Нові заводи має сенс будувати ближче не до моря, а до покладів залізних руд — Криворізького басейну. Чи планує це робити власник — окреме питання, бо група «Метінвест» нещодавно заявляла, що збирається будувати завод в Італії. А «Філіп Морріс» на заміну заводу в Харківській області вже побудував нове виробництво у Львівській області», — зазначає Дмитро Горюнов, керівник групи розрахунків збитків України від війни KSE Institute.

Уточнімо, генеральний директор «Метінвест» Юрій Риженков у нещодавньому інтерв’ю висловив сподівання, що будівництво заводу в італійському місті Пйомбіно розпочнеться наприкінці 2024-го — на початку 2025-го. А першу сталь завод має випустити наприкінці 2027 року.

Оскільки російські варвари у безсилій злобі стирають у попіл цілі населені пункти, після перемоги підприємства доведеться відбудовувати разом із знищеними містами загалом. Але постає питання, хто і яким коштом це має робити і наскільки це економічно доцільно? 

«Після завершення війни я припускаю, що не всі населені пункти будуть відновлені, — розмірковує Віктор Шулик. — У країні вже є успішний досвід переселення невеликих населених пунктів після аварії на ЧАЕС та під час будівництва водосховищ. З іншого боку, окремі міста будувались навколо виробничої інфраструктури та корисних копалин, тож якщо це визнають доцільним, населені пункти будуть відбудовувати».

Отже, є ризик, що територія запеклих боїв на сході України на певний час перетвориться на дикий степ із зруйнованими містами-примарами, допоки не буде  нової концепції розвитку цього регіону. Але будемо сподіватися, що завдяки принципу Build Back Better Україна не просто відтворить себе у вогні, наче міфічний птах Фенікс, а з гидкого каченяти перетвориться у прекрасного лебедя. 

Підписуйтеся на наші соцмережі