Вчені вивчають космічну погоду за допомогою скляної сфери
Дослідники з Каліфорнійського університету ефективно відтворили тип гравітації, який існує на зірках та інших планетах у скляній кулі діаметром 3 сантиметри. Це дослідження допоможе зрозуміти, як сонячна погода впливає на космічні кораблі та системи супутникового зв'язку.
Вчені з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі використовували мікрохвилі, щоб нагріти сірчаний газ до 5000 градусів за Фаренгейтом всередині скляної сфери. Звукові хвилі всередині кулі діяли як сила тяжіння, стримуючи рух гарячого, слабо іонізованого газу, який нагадує потоки плазми в зірках, пише UCLA.
«Звукові поля діють як сила тяжіння, принаймні, коли справа стосується конвекції в газі, — сказав Джон Кулакіс, науковий співробітник проекту UCLA та перший автор дослідження. — За допомогою мікрохвильового звуку в сферичній колбі з гарячою плазмою ми досягли гравітаційного поля, яке в 1000 разів сильніше за земне тяжіння».
Гарячий газ піднімається на поверхню Землі, оскільки сила тяжіння утримує більш щільний і холодний газ ближче до центру планети.
Дійсно, дослідники виявили, що гарячий яскравий газ біля зовнішньої половини сфери також рухався назовні. Сильна, тривала гравітація породжувала турбулентність, схожу на ту, що спостерігається біля поверхні Сонця. У внутрішній половині кулі акустична гравітація змінила напрямок газу і спрямувала його назовні, що спричинило опускання гарячого газу до центру. В експерименті акустична гравітація природним чином утримувала найгарячішу плазму в центрі сфери, так само як відбувається в зірках.
Здатність контролювати та маніпулювати плазмою у такий спосіб, який відображає сонячну та планетарну конвекцію, допоможе дослідникам зрозуміти та передбачити, як сонячна погода впливає на космічні кораблі та системи супутникового зв'язку. Минулого року, наприклад, сонячна буря вивела з ладу 40 супутників SpaceX. Це явище також є проблематичним для військових технологій: утворення турбулентної плазми навколо гіперзвукових ракет, наприклад, може заважати комунікації систем озброєння.
Зараз Путтерман і його колеги розширюють масштаби експерименту, щоб краще відтворити умови, які вони вивчають, і щоб вони могли спостерігати явище більш детально та протягом більш тривалого періоду часу.
Раніше вчені представили проєкт космічного міста на астероїді. Концепція передбачає розбудову космічніх міст на астероїдах, як у науковій фантастиці. Розмір космічного поселення дорівнює площі Мангеттену.
