Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Роман Судольський
Роман Судольський Головний редактор SPEKA
11 серпня 2022 13 хвилин читання

Курт Волкер: коли закінчиться війна, як довго США допомагатимуть Україні, чи використає росія ядерну зброю і до чого тут Тайвань і Китай

У суботу, 6 серпня, американський дипломат Курт Волкер зустрівся з українськими журналістами у київському готелі Hyatt. Це його перший візит від початку повномасштабної війни в Україні.

Курт Волкер був постійним представником США у НАТО (2008-2009), а також спеціальним представником Держдепу США з питань України (2017-2019). Крім того, він один із засновників Американського університету в Києві (AUK), який відкрився цього року. 

Редактор SPEKA побував на зустрічі Волкера з журналістами і переповідає найцікавіше. 

Як змінилося ставлення американців до України

Мене не було в Україні пів року. За минулі п'ять років це рекордно довга перерва. 

Я приїхав насамперед висловити велику повагу, захоплення і підтримку Україні та українцям від американського народу. До лютого 2022 року в США було чимало підкилимного негативу на адресу України: мовляв, це корумпована країна з великою часткою проросійського населення. Тепер такі розмови майже вщухли. Американський народ бачить справжніх українців: рішучих, відданих своїй країні, які вміють боротися і готові це робити. У США зрозуміли, що Україна — не якесь таємниче місце, це європейська демократія, яка змагається за свою незалежність. Так само, як це робили багато інших європейських країн і як це робили Сполучені Штати у різні періоди своєї історії. Сприйняття України повністю змінилося. 

Як довго Захід готовий допомагати Україні

Знаю, що це питання хвилює багатьох. І це слушно. У новітній історії США були кейси ізоляціонізму. Згадаймо хоча б приклад з Афганістаном.

Так, допомога дійсно коштує дорого. Цього року вона обійдеться американському бюджету в $40 млрд. А наступного року все почнеться спочатку. 

Я не бачу жодних підстав, аби допомога припинилася, але найважче ще попереду

Зараз Україна має потужну підтримку у США — в обох політичних партіях, в обох палатах Конгресу, у Білому домі, у медіа і т. д. Я не бачу жодних підстав, аби допомога припинилася. Точно не цього року.

Ми знаємо, що попереду дуже важка зима. Для усіх, і для росії так само. Європа теж матиме складну зиму через невизначеність із постачанням енергоносіїв. Вони це знають і готуються. Ми не можемо думати, що найважче вже позаду. Найважче  попереду. Тому допомога Україні має тривати — і військова, і фінансова. 

Від чого залежатиме тривалість допомоги Україні

Сталість намірів допомагати залежить від політичної волі й ефективності цієї підтримки. Поки що з цим все гаразд. Якщо сприйняття зміниться (мовляв, ми викидаємо гроші на вітер, корупція не дає їм дійти туди, куди треба), це стане проблемою. Але натепер цього немає.

Втім, деякі умови Заходу для мене незрозумілі, думаю, їх потрібно переглянути. Насамперед йдеться про обмеження дальності дії ракет і артилерії, які постачають в Україну. Це озброєння з радіусом дії 80 км, хоча ми можемо постачати ракети з дальністю до 300 км. Вважаю, що у цих обмеженнях немає сенсу. 

Курт Волкер, фото SPEKA Курт Волкер, фото SPEKA

Часто використовують аргумент, що ми не хочемо, аби ця зброя використовувалася для обстрілів російської території. Але, по-перше, росія обстрілює Україну з власної території. І Україні треба надати можливість відповідати на ці удари симетрично для самозахисту.

По-друге, Харків, як і багато інших українських міст, розташовані за 80 км до території росії. І за бажання можна стріляти через кордон тими ракетами, які ми постачаємо зараз. 

До того ж є українські території, які розташовані на відстані понад 80 км від поточної лінії фронту. Ці території окуповані росією, там є окупаційні війська, зокрема у Криму та на Донбасі. То чому ж ми не надаємо Україні зброю, яка дозволить вражати цілі на її власній території? Це абсолютно нелогічно.

Скільки триватиме війна

Ніхто не може дати точний прогноз. Усе, що можна зробити, це ухвалювати дієвіші  рішення, які наближатимуть кінець війни. Надавати зброю. Сприяти економічній перебудові України. Не приставати на умови путінського режиму. 

Половина бойового потенціалу росії вже знищена. Йдеться як про підготовлений персонал, так і про техніку та зброю, зокрема високоточні ракети. З одного боку, це страшно, адже ті ракети, які в них залишаються, можуть полетіти куди завгодно і вразити цивільні об'єкти. Але з воєнної точки зору ця зброя вже не надто ефективна. У них проблеми з чипами, проблеми з компонентами для виробництва високоточної зброї. Вони вже доклали максимальних зусиль у війні і посилюватися немає звідки. 

Половина бойового потенціалу росії вже знищена

Потенційна загальна мобілізація не вирішить проблем росії, а може, й додасть їх. Путін розуміє, що це може призвести до дестабілізації суспільства у країні. Він і так перекидає на війну в Україну переважно солдатів з далеких регіонів, аби зберігати в європейській частині рф ілюзію стабільності. Загальна мобілізація може стати тим сірником, який усе це підпалить. 

Натомість в Україні великий і сильний людський потенціал. Сотні тисяч відданих справі людей — військових, прикордонників, поліції і т. д. Росіянам з цим не впоратися. Плюс Україна має підтримку з-за кордону. 

Час грає проти росії. Єдиний можливий позитив для росії у затягуванні війни у тому, що західне суспільство втомиться допомагати. Поки що такого ризику немає. І поведінка росії лише підживлює бажання Заходу надавати допомогу.

Про ризик використання росією ядерної зброї

Те, що цей ризик вище від нуля, вже вагомий привід дуже серйозно непокоїтися. Ядерну зброю не можна застосовувати, ніколи — крапка. 

Якщо проаналізувати, як ухвалюють рішення у росії, то вірогідність застосування ядерної зброї здається дуже малою. Використання стратегічної ядерної зброї проти США чи ЄС означатиме знищення росії, там це чудово розуміють. Не думаю, що вони на це підуть.

Якщо ж говорити про тактичну ядерну зброю, яку росія може застосувати проти українських військових в Україні, то тут теж важко знайти якийсь резон. Якби росія захищалася від зовнішньої агресії, то згідно з власною доктриною вона могла б застосувати ядерну зброю. Але якщо ти хочеш захопити чужу територію, застосування тактичної ядерної зброї втрачає сенс. Тому що ти робиш непридатною для життя і використання захоплену територію. 

Використання росією ядерної зброї імовірно призведе до прямої воєнної відповіді з боку колективного Заходу

Інша причина, чому я в це не вірю, навіть якщо ядерну зброю застосують лише в Україні, для Заходу це буде сигнал про зміну правил гри. І найімовірніше це призведе до прямої воєнної відповіді з боку колективного Заходу. Ми не будемо стояти осторонь і дивитися на спроби нормалізувати застосування ядерної зброї. Нехай і не прямо, але президент Байден і міністр оборони Ллойд Остін говорили про це. 

Нарешті, це питання може вбити клин між путіним і російською військовою верхівкою, яка знає, що використання ядерної зброї призведе до знищення росії. Військові можуть просто не виконати цей наказ. Тому путін не дуже хоче його віддавати, бо це може викликати ефект доміно. 

Тож я вважаю, що ядерної війни не буде. Але оскільки вірогідність вища за нуль, то її однаково треба брати до уваги та готуватися до такого сценарію. 

Чи варто боятися «другого пришестя» Трампа

До президентських виборів у США ще більше двох років. У нас є адміністрація на чолі з Байденом, держсекретарем Блінкеном, міністром оборони Остіном, усі вони дуже віддані Україні. У нас є Конгрес, де в обох палатах підтримка України дуже сильна. Будь-яка ініціатива у Конгресі, спрямована на підтримку України або проти росії, легко набирає 80%.

Ймовірно, що після виборів у листопаді 2022 року баланс сил у Конгресі зміниться на користь республіканців. Але більшість із них теж підтримують Україну, тому не бачу жодних підстав хвилюватися.

Якщо ж говорити про президентські вибори 2024 року і Дональда Трампа, то є дуже багато умов, які мають реалізуватися, перш ніж бити на сполох. По-перше, Трамп має стати кандидатом. По-друге, він має стати обраним президентом. По-третє, він має вирішити змінити курс щодо підтримки України. А на додаток зміну цієї політики мають підтримати республіканці у Конгресі. Я сумніваюся, що всі ці умови співпадуть. Є вірогідність, що не спрацює жодна з них. До того ж попереду ще два роки. Зараз важливіше думати про те, аби за цей період українська економіка посилилася, а російські війська було відкинуто на їхню територію. 

Про Amnesty International та вплив російської пропаганди на американську суспільну думку

Не думаю, що Amnesty International та схожі організації мають якийсь вплив на позицію американського суспільства. Вони радше впливають на європейську суспільну думку. 

Але й інший погляд, який пов'язаний з цією ж темою і поступово набирає обертів у США. Як я вже говорив, приблизно 80% представників обох політичних партій США виступають за підтримку України та антиросійські санкції. Але в обох політсилах є 20% противників — крайні праві та крайні ліві (ізоляціоністи та умиротворці). У перші 3-4 місяці війни вони не подавали голосу, адже всім зрозуміло, що саме росія — неспровокований агресор, який вбиває дітей,  ґвалтує жінок, знищує міста. Нікому не спаде на думку звинувачувати у конфлікті Україну або відмовляти їй у допомозі.

Ми не провокуємо третю світову, виступаючи проти путіна. Навпаки, виступаючи проти путіна, ми намагаємося зупинити початок третьої світової

Але за останні місяць-два від крайніх лівих і крайніх правих почали звучати аргументи, які знаходять певну підтримку. Вони питають, як довго ми надаватимемо допомогу? Гаразд, $40 млрд цього року. Наступного року зробимо це знову. А далі що? Як довго це триватиме? І чи достатньо роблять наші європейські союзники? Чому тягар допомоги майже повністю лягає на США? Якщо подивитися на вартість озброєнь, які отримує Україна, то США постачають вдесятеро більше, ніж будь-хто. І цей «будь-хто» — Велика Британія. Ці аргументи починають отримувати трохи більше ваги, підтримки та розголосу. 

Ми мусимо продовжувати стояти на своєму. Імперіалістична ідеологія, якої дотримується путін, вже призвела до другої світової війни. Тож ми не провокуємо третю світову, виступаючи проти путіна. Навпаки, виступаючи проти путіна, ми намагаємося зупинити початок третьої світової. 

Китай і Тайвань

Є декілька речей, які багато хто спрощує, коли йдеться про Китай. Наприклад, є така теза: «У довгостроковій перспективі Китай є більшою загрозою для США, ніж росія чи будь-хто інший». Мовляв, тому Америка має фокусуватися на Китаї та не відволікатися на Україну. Поясню, чому це занадто спрощений погляд на світ. 

По-перше, Китай не пов'язаний з російськими інтересами і не підтримує російську війну в Україні. Це важливо. Китай дбає лише про власні інтереси, а не про російські.

Війна в Україні може дати Китаю зелене світло для захоплення Тайваню. Або навпаки

Але Китай уважно стежить, чи досягне росія успіху. Під успіхом мають на увазі агресивне захоплення території, усунення незалежного українського уряду і немічність Заходу зупинити це. Якщо Китай побачить, що це станеться, це означатиме величезне зелене світло для Китаю, аби робити з Тайванем, що їм заманеться. Бо це продемонструє їм, що у Заходу немає важелів впливу і здатності зупинити таку агресію. 

З іншого боку, якщо путінське вторгнення в Україну матиме зворотний ефект (якщо він не зможе захопити території, якщо це ізолює росію від світової економіки, призведе до посилення України, послабить чи дестабілізує путінський режим), це буде зовсім інший сигнал для Китаю. І вони будуть діяти обережно, аби не зробити гірше, ніж було. 

Третє. Китай не хоче, аби його амбіції переглянути відносини із Тайванем сприймалися як щось подібне на російську агресію в Україні. Китай вважає Україну суверенною незалежною державою, членом ООН. Ситуації різні. Острів Тайвань визнається усім світом як частина Китаю, хоча й із самостійним урядуванням. 

Також Китай не має наміру зруйнувати та знищити Тайвань, як росія руйнує Україну. Китай хоче бачити заможний Тайвань, але прагне переглянути статус острова. Отже, тут багато відмінностей, які дають можливість для діалогу з Китаєм. 

Ідея про конкуренцію за американську зброю і допомогу між Україною і Тайванем — це хиба і дуже спрощене сприйняття подій у світі

Але будь-який перебіг подій між Китаєм і Тайванем жодним чином не вплине на допомогу Україні. Врешті, навіть збройні системи у Східній Азії використовують зовсім інші, переважно морські. Тоді як в Україну ми постачаємо гаубиці та РСЗО. Тож ідея про певну конкуренцію за американську зброю і допомогу між Україною і Тайванем — це ще одна хиба і дуже спрощене сприйняття подій у світі. 

Китай ясно продемонстрував, що незадоволений візитом Ненсі Пелосі на Тайвань. Вони почали масштабні воєнні навчання, запускають над островом ракети. Але це не обов'язково означає, що вони почнуть збройний конфлікт. Це не в інтересах обох сторін. Є простір для діалогу, і на це може піти багато часу.

А поки йде час, США робить кроки, аби стимулювати домашнє виробництво мікрочипів. Ми стали надмірно залежними від Тайваню в цьому питанні, та й увесь світ також. Потрібні кроки для диверсифікації постачань, але на це теж піде декілька років. У тому, щоб розв'язувати війну зараз, не зацікавлені ані ми, ані китайці.

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Telegram на вимогу Apple почав блокувати російськомовні канали, що закликають до насильства — Дуров

Юлія Даниленко 20 годин тому

Кінець горору від ДСНС, нові функції «Дії», ниття айтівців на росії. Ранкова SPEKA

Юлія Даниленко 24 вересня 2022 10:01

Закриті кордони для студентів-чоловіків, гра від штучного інтелекту та місячна ракета. Ранкова SPEKA

Юлія Даниленко 23 вересня 2022 08:49

Brexit, але не зовсім. YouControl знайшов понад 2 тис. британських компаній, які досі працюють на росії

Юлія Даниленко 21 вересня 2022 17:21

Українська IT-армія зламала сайт ПВК «Вагнер»

Вадим Добровольський 20 вересня 2022 11:27