Технологія українізації: як з'явився застосунок «Давай займемось текстом»

Історія про те, як кримка та львівський айтівець розробили мобільний застосунок, що закохує в українську.

Моє ім'я — Наталя Місюк. Зараз мене називають популяризаторкою української мови, але з дитинства та до 2014 року я, як і майже всі кримці, користувалася здебільшого російською мовою в побуті та роботі (про відмову від російських версій популярних ресурсів, наприклад, тоді не було й мови). Навіть попри своє полтавсько-чернігівське коріння. Згадати мову, яка мені насправді рідна, вдалося лише згодом.

Яка ситуація з українською мовою була у Криму 

У Криму було багато спроб українізації. Навряд чи, з висоти сьогодення, якусь з них можна назвати вдалою. Так, у школі в нас були уроки української мови та літератури, викладали їх не дуже захопливо. Підручники здавалися нам старими, твори в них — безнадійно негативними, ми також вважали нудними завдання конспектувати параграфи, вчити правила та вірші.

Я б не сказала, що хтось у нас вірив або навіть міг уявити, що володіння українською може відкрити якісь цікаве перспективи в житті. Під таким кутом мову ми самі не бачили. І не знаходилося нікого, хто зміг би тоді нам це показати.

Як ми тепер усвідомлюємо, не обійшлося без впливу пропаганди, але Крим противився українській мові. Навіть у надруковані українською бланки різних документів ми вперто вписували дані російською.

Звичайно, у Криму  люди дивилися телеканали та фільми українською — і це тоді відчувалося ок. Гадаю, великою мірою завдяки телевізору кримці й навчилися пасивно розуміти українську. Але не розмовляти нею.

Як з'явився проєкт «Давай займемось текстом»

Підписуйтеся на наші соцмережі

Моє життя дуже змінилося у 2014 році, коли я переїхала з Криму до Львова. Ще на вокзалі в Сімферополі провідниця поїзда, який тепер уже багато років не ходить, назвала мене «пані». Це був абсолютно новий досвід. Мені сподобалося.

Я багато років пропрацювала маркетологом. Маркетинг — це про вміти зробити щось популярним. Якось мені спала на думку ідея: якщо це працює з товарами та послугами, чому б не застосувати все те саме, те, що я знаю та вмію, для того, щоби популяризувати українську мову? Мене дуже підтримував друг, який вважав, що мені потрібно мати власну справу. Так з'явився проєкт «Давай займемось текстом».

Спочатку як сторінки в соцмережах, де я почала розповідати про привабливу та соковиту українську, якою її бачу я. Проєкт сподобався авдиторії, я стала його активно розвивати. Тепер, три з половиною роки по тому, коли мене питають, ким я працюю, я відповідаю, що моя робота — закохувати в українську.

Це може здатися несподіваним, але провальні спроби українізації південно-східних регіонів мають одну дуже важливу перевагу: тепер ми точно знаємо, які підходи не працюють. Отже, можемо знайти нові.

Нові — гарне слово. Ви це знаєте, але я все одно скажу: ми живемо в часи, коли є технології, яких не було раніше. Що, якщо спробувати зробити мобільний застосунок, тобто інноваційне рішення, яке виведе українізацію на новий рівень? На такий, що був неможливим, раніше, коли ще не було смартфонів в кожній кишені.

Коли в травні 2022, на фоні війни та всіх складнощів нею спричинених, я отримала листа від IT-архітектора Олега Новосада, то дуже зраділа. Він запропонував об'єднати його вміння розробляти додатки з моїм бешкетним баченням української мови. Ми також з'ясували, що обидва любимо ігри. То чому б не гемійфікувати процес закохування в українську?

Через декілька місяців ми, у приємному хвилюванні, випустили застосунок. Хоча він був успішно пройшов тестування, ми все ж не знали, наскільки він сподобається авдиторії. Коли на третій день після релізу ми побачили себе на першому місці серед освітніх застосунків Україна на App Store, то були, як кажуть, в шокови. Ще через кілька днів ми увійшли в десятку найкращих застосунків тижня України на тому самому App Store — й далі в ньому тримаємося. Ми не планували робити щось грандіозне та не націлювалися на рейтинги. Ми просто працювали з повною віддачею.

Наш застосунок вийшов веселим, звабливим, він про кохання, тому тільки для дорослих, 18+. Наразі в ньому є три безкоштовні гри та один навчальний курс. Перша гра називається «Словотіндер», адже ідею для неї ми піддивилися у відомого застосунку для знайомств. У другій серед чотирьох зображень гравцям потрібно обрати те, що відповідає вказаному слову. Третя називається «Пісняр». Саме їй присвячено багато захоплених відгуків від наших користувачів. У ній потрібно доповнити українські пісні — деякі з них я знаю ще з тих самих своїх кримських студентських років — словами. Хто добре впорався з рівнем, здобуває плейліст з композиціями на Spotify.

В аплікації є навчальний курс, наразі один. Я присвятила його львівській говірці, яку я дуже полюбила. Я знаю, як складно бути новачком в іншому регіоні, культура, традиції та звички якого відрізняються від притаманних рідному. Цей курс допоможе швидше та легше інтегруватися в атмосферу міста Лева всім, хто опинився в ньому. І полюбити не менше, ніж Львів люблю я. Курс містить уроки, професійний дубляж, вправи, домашні завдання та дві додаткові гри — багато всього.

Ми хочемо закохати в українську мінімум 40 мільйонів людей — і потихеньку рухаємося до цієї амбітної цифри. Для цього ми працюємо. Працюємо так, як вміємо. Тобто натхненно, із задоволенням та завзяттям. А як інакше?

Зовсім скоро буде наступний реліз. Застосунок стане кориснішим, бешкетнішим та ще більш інтерактивним. Але це буде зовсім інша історія. Розповім потім. Якщо будете мені чемні. Ну добре, маленький спойлер: там буде новий навчальний курс, нова гра та ще купа цікавого.

А поки що завантажуйте застосунок тут: https://clx.by/text_ukraine

Підписуйтеся на наші соцмережі