Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Як CTO IT-компанії Zoolatech потрапив у розвідку ЗСУ. Історія Євгена Федченка

Роман Судольський
Роман Судольський Головний редактор SPEKA
22 квітня 2022 9 хвилин читання

За плечима киянина Євгена Федченка 20 років програмування і 10 років практичної стрільби. Донедавна перше було роботою, а друге — хобі, якому він присвячував вільний час. Але 24 лютого 2022 року все перевернулося.

Першого ж дня війни Федченко вступив до тероборони, а зараз служить у взводі розвідки ЗСУ, навчає солдатів користуватися NLAW і чекає на наказ відправлятися на передову. 

Для циклу інтерв'ю про IT-спеціалістів із ТрО редактор SPEKA поговорив із Федченком про те, як досвід роботи програмістом та CTO допомагає у військовій службі, а також про найкориснішу книгу для захисників України.

Життя до війни

В IT я майже все життя: на другому курсі почав працювати програмістом, а до цього вигравав республіканські олімпіади з програмування. Працював і у стартапах, і у великих компаніях Senior-розробником, тимлідом, архітектором… 

У Zoolatech я був одним із перших співробітників. Компанію створили вихідці з Luxoft, а я теж працював там 5 років. Один із фаундерів Zoolatech Денис Рогов дуже добре знав мене і запросив у нову компанію. 

Хорошому інженеру однаково, яку мову програмування і стек технологій використовувати. Це слушно і щодо поганого інженера

Перші кілька років я допомагав створювати команду iOS-розробки Zoolatech. Поступово вона виросла з двох людей до майже сорока. Далі так само створював  першу в компанії команду розробки на GoLang. Загалом у мене досить широкий профіль, без проблем мігрую між технологіями. Вважаю, що хорошому інженеру однаково, яку мову програмування і стек технологій використовувати. Це слушно і щодо поганого інженера. 

У Zoolatech я був одним із найдосвідченіших програмістів, мав досвід менеджменту проєктів, устиг багато попрацювати за кордоном — у Швеції, Шанхаї, Каліфорнії… Мене постійно залучали до менторингу співробітників, естимейту проєктів та перемовин із новими замовниками. Зрештою влітку 2021 року мене призначили CTO компанії.

Щоправда, безпосередньо до війни я особливо не встиг попрацювати у новій ролі. У нас з'явився новий клієнт — відомий європейський ритейлер Pandora. Вони найняли нас, щоб розробити для компанії нову інтеграційну платформу на сучасному стеку технологій. Я став ідеологом цього проєкту, моя роль називалася Principal Engeneer. Тож хоча формально я був CTO, але переважну більшість часу приділяв великому і складному проєкту для Pandora.

Zoolatech — це софтверний VIP-бутик. Ми намагаємося бути чимось середнім між сервісною та продуктовою IT-компанією. У нас багато Senior-спеціалістів і, відповідно, доволі високий середній вік. За чотири роки компанія виросла до майже 400 співробітників. Основні офіси у Києві та Гвадалахарі (Мексика). Зараз компанія відкриває ще один офіс у Польщі. 

Як стрільба перетворилася з хобі на роботу

Я був упевнений, що війни не буде. За два тижні до її початку навіть написав пост у Facebook, де розклав по полицях, чому саме повномасштабне вторгнення не відбудеться. Основною причиною називав те, що Росія не зможе перемогти у цій війні. Я вгадав майже все: що вони не зможуть взяти жодного великого міста, що зазнаватимуть величезних втрат… Єдине, чого я не зміг передбачити, що вони настільки божевільні і однаково підуть на це. Логіка тут безсила.

Уранці 24 лютого я нарешті повірив, що почалося. І того ж дня поїхав до військкомату. 

Досвіду військової служби я не мав, але стріляв непогано. Стрілецькими видами спорту займаюся майже 10 років. У 2014 році об'їздив багато військових частин як інструктор з вогневої підготовки. Тож, попри відсутність досвіду служби, я добре знаю, як користуватися стрілецькою зброєю і вмію передавати ці навички іншим.

Практична стрільба — це спорт, де ви бігаєте і стріляєте по мішенях. Мій основний профіль — карабін. Тобто я знаюся на використанні автомата Калашникова і карабіна AR-15. Це саме те, що потрібно в армії. 

Звісно, серед моїх друзів багато стрільців та інструкторів. Деякі з них мають досвід служби в АТО. І хоча я не вірив у початок війни, у нашому колі такі розмови ходили. Тому я точно знав, що мені робити. 24 лютого замість військкомату свого району я поїхав на лівий берег Києва, де збиралися мої побратими. Наш підрозділ наполовину складається з людей, які добре знають один одного у мирний час: або служили разом, або знайомі по стрілецькому спорту. 

Ми — розвідка

Я служу у взводі розвідки. Формально починав у теробороні, але зараз я у ЗСУ. У мене контракт на три роки, військове звання, спеціальність. У випадку завершення війни є опція дострокового припинення контракту за згодою сторін. 

Наш підрозділ добре екіпірований і натренований, складається переважно зі спортсменів та тих, хто служив в АТО. Моя військова спеціальність — водій-розвідник. 

Перші тижні війни ми готувалися зустрічати ворожі танки і за потреби допомагали поліції та СБУ. Про завдання, що  стосуються безпосередньо розвідки, я не можу говорити.  Але наш контракт передбачає виконання завдань і за межами Києва. 

Наш командир каже: «Розвідник, який стріляє, — поганий розвідник». Але стріляти у ворогів уже довелося. Зараз ми зосереджені на тренуваннях та отриманні нових знань. І чекаємо на наказ, щоб замінити тих, хто зараз на передовій.

Якщо ми хочемо дожити до кінця війни, то маємо тренуватися щодня. Це стосується і фізичної, і тактичної, і стрілецької підготовки. Фізична підготовка — класичний кросфіт. Стрілецька — стріляємо у тирі або на стрільбищі. Якщо йдеться про тактичну підготовку, то приїжджає інструктор з ССО (сили спеціальних операцій) і вчить нас воювати правильно.

Наш командир каже: «Розвідник, який стріляє, — поганий розвідник». Але стріляти у ворогів уже довелося

Усе життя я цікавився всім, що стосується війни. Ніколи не хотів воювати, але воєнна історія і дослідження методів ведення війни були моїми хобі. І, звісно, змагання з практичної стрільби. Плюс я джипер, саме тому став водієм-розвідником. Любив сісти у позашляховик і взимку видертися на ньому на якусь непролазну гору в Карпатах. 

У ЗСУ я пішов разом зі своїм авто — позашляховиком Toyota Land Cruiser Prado. Це навіть кращий автомобіль, ніж я думав до війни. Не уявляв, що він здатен на те, що йому довелося пережити за останні два місяці. Траплялося летіти по дуже пересіченій місцевості вночі на швидкості 80-90 км/год. Думав, машина розвалиться, але все гаразд. А ще якось випадково в'їхав на Prado у блокпост. І теж нічого, легкі подряпини.

Як досвід роботи програмістом і CTO допомагає в армії

Армія дуже специфічна структура. Якщо командир дає наказ, його треба виконати. «Я не можу», «я не вмію», «я втомився» —  відмовки нікого не цікавлять. І це певною мірою потребує тих самих якостей, які зробили мене CTO. Я став ним, тому що вмію вирішувати проблеми. Я ніколи не говорю власнику компанії: «Ой, у мене не вийшло». Не вийшло — знайди іншу роботу. В армії так само.

На початку служби командир запитав, хто знає англійську. Я озвався. «Ок, — каже, — тоді ти будеш розбиратися з NLAW». Розібрався, потім навчав інших стріляти з цього протитанкового гранатомета. У бою, на щастя, його поки не використовував.

https://youtu.be/VFR7Ls6mt2I

Скільки триватиме війна

Я щоразу хочу прокинутися зранку і дізнатися, що війна закінчилася. Але мені здається, що вона триватиме довго, можливо, рік. Я не бачу, щоб ворог хотів миру. А отже, все може закінчитися лише тоді, коли ми завдамо йому втрат, несумісних із продовженням війни. Поки що до цього далеко. 

Я на 300% упевнений, що з воєнної точки зору ми переможемо. Але чи зможемо довго тримати економічний фронт? Стратегія ворогів очевидна: вони намагаються повністю знищити нашу інфраструктуру, залишити без пального і т. д. Хотілося би вірити в диво, наприклад, палацовий переворот у Росії. 

Після війни

Після війни хотів би повернутися до своєї роботи. Я був на своєму місці. Але якщо всі продовжать працювати, хто ж буде воювати? Тут я теж на своєму місці.

Ми досі базуємося у Києві, а ворога тут більше нема. Тож думаю про те, щоб трохи менше спати і починати потроху працювати. Звісно, це буде не фултайм, і остаточного рішення теж нема. Хочу допомагати компанії, себе підтримати фінансово. І банально не втрачати навички. ІТ, програмування — це не їзда на велосипеді. Навички треба постійно тренувати.

Поради тероборонцям

Усім, хто хоче вступити до тероборони, я хотів би порадити книги швейцарського автора Ганса фон Даха «Тотальний опір» та «Техніка бою». Вони саме про те, як напівцивільне/напіввійськове суспільство може протистояти вторгненню регулярної армії. Майже біблія такої війни. 

Тероборона — це якраз спроба створити щось на зразок швейцарської армії, коли кожен громадянин має вдома зброю і за потреби стає у стрій. Замість того щоб мати велику армію, ми маємо населення, готове швидко взяти до рук зброю. Кожен громадянин призовного віку є потенційним бійцем. Перемогти таку країну неможливо.

Коментарі
Інші матеріали

Три погляди — одна правда. Як українські, російські та світові ЗМІ висвітлювали трагедію у Бучі

Наталія Миронова 26 травня 2022 15:52

Програти на інформаційному фронті — програти на полі бою. Як Путін втратив Захід, а Зеленський завоював

Юлія Даниленко 10 годин тому

M777, Switchblade, Mi-17. Скільки і яку зброю отримала Україна від союзників за три місяці повномасштабної війни

Юлія Даниленко 14 годин тому

Документування воєнних злочинів та Хbox в Україні. Про що Михайло Федоров домовився із президентом Microsoft у Давосі

Роман Судольський 21 годину тому

У Казахстані через санкції заблокували майже $22 млн активів російських банків

Марія Макуха 23 травня 2022 18:20