Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Страйкбол, гори, Parimatch. Як спортивний копірайтер В'ячеслав Лашук опинився на блокпосту тероборони

Роман Судольський
Роман Судольський Головний редактор SPEKA
7 квітня 2022 5 хвилин читання

SPEKA продовжує публікувати історії підприємців, IT-спеціалістів та представників креативної індустрії, які стали до лав територіальної оборони під час російсько-української війни. Нова історія — про копірайтера Parimatch Ukraine В'ячеслава Лашука.

Я народився у Києві, навчався в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Шевченка. Професійний досвід здобував на радіо, у ПФЛ, футбольному клубі, газетах, спортивних сайтах.

Безпосередньо перед війною працював копірайтером у Parimatch Ukraine. Готував спортивні анонси, аналітичні матеріали, пресрелізи. Хотів би повернутися до цієї роботи після війни. Компанія зберігає за нами робоче місце і зарплатню, про це нам повідомили одразу. Намагаюся бути в курсі новин компанії, наскільки це можливо. Але свою роботу поки що виконувати не можу.

Зі страйкболу в тероборону

До тероборони я планував піти ще до війни, зібрав усі довідки, але контракт підписати не встиг. Я розумів: якщо навіть не буде війни, бути готовим однаково не завадить. Тим більше що певний досвід у мене був. Я прийшов до тероборони з повним комплектом власного спорядження. Допомогло захоплення туризмом та мілітарі-тематикою. 

Протягом багатьох років я займався гірським туризмом, переважно у Карпатах. Намагався ходити туди, де менше людей: Мармароси, Чивчини, Гриняви… Був у поході в Грузії.

Щодо мілітарі-теми, то від 2005 року граю займаюся страйкболом (Airsoft). Учився стріляти з різних типів зброї. Коли прийшов до тероборони, у мене була власна форма, розгрузка, магазини, взуття, рюкзак, спальний мішок, термобілизна, одяг на холодну погоду і дощ… Був і чохол для бронежилету, а плитами забезпечили у Parimatch Ukraine.

Декілька років тому ми тренувалися на Яворівському полігоні. Нещодавно дізнався, що розбомбили саме ті казарми, де ми колись жили…

Що ми робимо у теробороні

Я проходжу службу в 112 бригаді ТрО. Я стрілець. Наші завданні прості: тримаємо позицію на опорному пункті, регулюємо рух транспорту, перевіряємо підозрілі автомобілі. 

У ТрО, як в армії: якщо маєш військовий квиток і спеціалізацію, то отримуєш відповідну посаду. Якщо ні — командири використовують індивідуальний підхід. 

Те, що ми зараз робимо, певною мірою рутина. У перші дні у Києві діяли ДРГ, вони були нашим основним потенційним ворогом. Але ми їх не зустріли. Також потрібно було будувати бліндажі, рити окопи, готувати вогньові точки. Маючи відповідний досвід, ні з чим особливо новим я тут не зіткнувся. 

Моя зброя — автомат АК-74 під калібр 5,45. Його отримує переважна більшість тероборонців. З магазинами трохи складніше, але у мене були свої. 

Спорядження у мене від STS. Це вітчизняний бренд, вони першими почали виготовляти тактичне спорядження в Україні. Воно досить недешеве, але якісне. 

Спорядження ТрО доволі цікава тема. Не всім підрозділам необхідні тепловізори, але їхні представники все одно просять у волонтерів. Нашому підрозділу загалом усього вистачає. Намагаємося запастися консервами на випадок передислокації. 

Мене тішить, що у нас регулярно відбуваються тренування з тактики та медицини. Люди у нашому підрозділі вчаться охоче. Деяким бійцям бракує досвіду, але це вже не той підрозділ, яким він був у перші дні війни. 

Наш день впорядковує підйом, шикування, сніданок, обід та вечеря. У проміжках — наряди на опорному пункті, заняття з тактики та медицини. Ми вчимося переміщатися зі зброєю, взаємодіяти на полі бою. По медицині вчимося зупиняти кровотечу, євакуювати поранених. Ну, і підтримуємо укріплені точки в нормальному стані.

Після війни

Планую бути у теробороні, поки я тут потрібен. Після війни також залишуся в ТрО як резервіст. Хочу знову поїхати у Сакартвело, у гори… У Тбілісі живе мій друг, він теж резервіст і займається страйкболом. Улітку я мав туди летіти, але вже й не знаю, чи зможу. Якщо вийде, то відсвяткуємо перемогу разом із ним.

Якось він подарував мені пляшку чачі. Все ніяк не було нагоди її відкоркувати, а потім я вирішив, що вип'ємо її, коли путлер здохне. Але поки я у ТрО, цю ідею доведеться відтермінувати. Потрібно дотримуватися сухого закону. 

 

 

 

 

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Дарниця обігнала Pfizer: що говорять про гравців фармринку

LOOQME company за 7 годин

Жіноче підприємництво під час війни: який бізнес відкрити за кризи

Максим Грант 17 годин тому

Валізка для ядерної загрози. Які речі варто мати вдома, щоб бути готовим

Юлія Даниленко 29 вересня 2022 09:11

Ядерна загроза: що варто знати

Олександр Тартачний 27 вересня 2022 17:00

Гайд з виживання взимку: утеплення, припаси, автономне опалення. SPEKотна добірка для воєнної зими

Юлія Даниленко 27 вересня 2022 15:42