«Страшна» амброзія, збитки від рослин та інтерактивний музей природи. Інтерв’ю з ботаніком та популяризатором науки Олексієм Коваленком

Олексій Коваленко робить науку ботаніку справжньою пригодою. Як науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України та кандидат біологічних наук він поєднує академічні дослідження з популяризацією науки. 

Олексій активно веде  блог та Youtube-канал «Довколаботаніка», сторінку «Ботанік у кедах», пише для фейсбук-сторінки Природничого музею, через які знайомить загал із цікавими фактами про природу. У його доробку п’ять книг: «Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт»​, «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю», «Планета грибів. Як гриби годують, лікують і вбивають нас», «Звичайна екзотика. Історія рослин, які ми їмо» та «Планета у лапах» (для дітей).

SPEKA поспілкувалася з Олексієм Коваленком про те, на чому зосереджені його дослідження, як саме інвазійні види призводять до економічних збитків, як позбутися амброзії у місті та про те, яка рослина могла би стати символом нашої столиці.

Довгий час я лише надихався цим, бо було складно почати таку діяльність самостійно. Певні спроби були — у вигляді споглядання за розвитком пуголовків жаб, із намаганням зрозуміти усі стадії — за тією невеликою кількістю літератури, яку мав у доступі. У той період ще не було доступу до інтернету чи можливості легко поспілкуватися з фахівцями з інших куточків країни чи світу. 

Я тоді вважав, що рослини досліджувати простіше, ніж, наприклад, спостерігати за тваринами, особливо за ссавцями. Для цього потрібні були спеціальні навички або потреба перебувати далеко від дому, а рослини, на щастя, завжди були поруч. Я намагався їх досліджувати, збираючи гербарій і користуючись досить примітивними технологіями із визначення рослин за книжками, які стосувалися території срср, причому часто не європейської частини. Це ускладнювало процес, особливо якщо не було кому показати і перевірити зібрані рослини. «Визначник флори України» став доступним для мене пізніше. 

Можливо, ці захоплення так би і залишилися шкільним хобі, якби не візит до нашої школи професійного ботаніка Олександра Сенчила. Він провів для нас екскурсію у лісі, і мене вразило те, що він знав кожну рослину, яку ми зустрічали, і міг про неї детально розповісти. Тоді, приблизно у шостому класі, я вирішив, що хочу стати ботаніком.

У мене також були інші інтереси: я, наприклад, багато писав у жанрі наукової фантастики та фентезі, але ці твори так і залишилися у зошитах. Коли я закінчив школу, переді мною стояло два можливі шляхи: біологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка або літературна творчість. 

Те, що було задумано ще у шостому класі, збулося. Хоча на біологічному факультеті викладачі, які вміли зацікавити, могли збити мене зі шляху дослідника покритонасінних рослин. Були надзвичайно цікаві курси з альгології (дослідження водоростей), мікології (вивчення грибів) та практика у Каневі з вивчення безхребетних тварин, зокрема комах. Однак зрештою я вибрав шлях ботаніки і працюю у цій галузі.

Популяційна біологія рослин

Почав я дослідження з популяційної біології, зокрема, популяційної біології рослин. Цю методику використовую під час досліджень і тепер. Але спочатку це були популяційні дослідження такої рослини, як ряст, роду Corydalis. Моя перша наукова захопленість відображена у назвах більшості моїх електронних пошт, де часто можна побачити слово Corydalis.

Національний природний парк Пирятинський

Пізніше був створений Національний природний парк Пирятинський — природно-заповідна територія, для якої не було складеного списку флори, не було детально дослідженої рослинності, інвазійних та рідкісних видів. Я присвятив свою дисертацію цій темі, досліджувавши флору, рослинність, рідкісні види та вторгнення чужорідних видів на територію цього парку. Потім ці дослідження розширилися на інші частини Лівобережного Придніпров’я.

Міська флора Лівобережного Придніпров’я 

Також мене цікавлять екотони — своєрідні екологічні утворення на межі різних екосистем. Одне з таких явищ — урбаногенна флористична аномалія, коли у межах міста на одиниці площі може зустрічатися більше видів, ніж у природних екосистемах. Це відбувається через те, що територія міста є мозаїкою різноманітних оселищ, деякі з них природні або напівприродні, а інші створені людиною. Це призводить до формування багатої на види флори. Дослідження міської флори Лівобережного Придніпров’я також один із моїх напрямів.

Екотони на стику рослинних угруповань

Інший напрям — дослідження екотонів, що виникають внаслідок просторового зіткнення деяких рослинних угруповань. Адже один із напрямів моїх досліджень — геоботаніка — дослідження рослинних угруповань. Одні з найбагатших рослинних угруповань, які є у межах лісостепової зони, у якій я переважно працюю, це угруповання лісів різного типу і, звісно, степів. Степи, на жаль, майже повністю знищені людською діяльністю і збереглися часто на так званих неугіддях — ділянках, на яких неможливо було розорати багатий ґрунт. На зіткненні цих угруповань часто формується узлісна рослинність, яка досить довго не розглядалася як окремий тип рослинності, хоча вона дуже багата на види.

Часові екотони

Існують також часові екотони, наприклад, явище обміління водойм наприкінці літа — на початку осені, коли відступаюча вода відкриває нові ділянки суші. Це створює нову екологічну нішу для рослин, які називають осінніми ефемерами — однорічники з коротким періодом вегетації.

Вони мають «перегони з часом», намагаючись завершити цикл від проростання до плодоношення до перших заморозків. Це дуже цікаві динамічні угруповання, які розвиваються фактично поверх інших рослинних угруповань. Це своєрідна мозаїка, яка не так добре досліджена загалом у межах нашої планети, особливо на теренах Східної Європи і, зокрема, України. Зараз кілька дослідників цим активно займаються.

Інвазійні види рослин

Ще один напрям моєї роботи — вивчення інвазійних видів рослин. Він пов’язаний з усіма попередніми напрямами, бо інвазійні види рослин — одна з найбільших загроз для біорізноманіття. Безперечно, найбільшою загрозою для природних екосистем є знищення оселищ через людську діяльність, але інвазійні види — другий за важливістю чинник.

Інвазійні види несуть також економічні збитки. Деякі країни — США, Канада, Китай — проводять спеціальні підрахунки про шкоду економіці від вторгнення інвазійних видів. І цифри виходять немаленькі. 

Часто це ще й безпосередній ризик для мешканців громади. Наприклад, одна з найвідоміших інвазійних рослин — борщівник Сосновського — виділяє речовини, які роблять шкіру дуже вразливою до впливу сонячного світла. А амброзія полинолиста спричиняє алергічні реакції під час свого квітування та масового утворення пилку.

Є й інші види, які можуть завдати шкоди: ценхрус, який перетворює похід на пляж у сеанс безкоштовної акупунктури, або якірці (Tribulus terrestris), що добре пробивають велосипедні шини. Через них буквально у серпні мені довелося замінити кілька шин на своєму велосипеді.. 

Зменшення врожаю

Один з аспектів стосується сільського господарства. Наприклад, через поширення інвазійних видів врожай пшениці, соняшника, сої та інших сільськогосподарських культур може суттєво зменшитися. Це відбувається через те, що такі види утворюють велике проєктивне покриття, яке затінює цільові сільськогосподарські рослини, зменшуючи для них доступ до світла, водних ресурсів, мікроелементів із ґрунту, що зрештою призводить до зниження врожайності.

Пошкодження сільськогосподарської техніки

Також є блощиця канадська (Conyza canadensis), яка за масового розвитку здатна навіть пошкоджувати сільськогосподарську техніку під час збирання врожаю, що додає ще один чинник економічних втрат. 

Витрати на боротьбу з інвазійними видами

Підписуйтеся на наші соцмережі

Крім того, витрати на боротьбу з інвазійними видами — це ще один аспект. Використання ручної праці чи хімічних засобів для контролю цих видів у сільському господарстві стає додатковою статтею витрат.

Збитки також пов’язані з боротьбою з інвазійними видами на узбіччях доріг, у межах населених пунктів — заходи зі скошування чи інші методи боротьби спричиняють економічні витрати.

Зупинка водного транспорту

Крім прямих економічних втрат у сільському господарстві та інфраструктурі, інвазійні види спричиняють погіршення стану здоров’я людей. Наприклад, алергічні полінози, викликані інвазійними видами, змушують людей брати лікарняні або знижують їхню продуктивність на роботі, адже працювати з алергічними симптомами досить важко. Також економічні збитки виникають через пряме пошкодження шкіри, наприклад, внаслідок контакту з борщівником. 

Тож якщо порахувати усі прямі та опосередковані пошкоджувальні чинники, ми отримаємо солідний чек, який виставляють нам рослини, які потрапили на ці території внаслідок діяльності людини.

В Україні багато дослідників спеціалізуються на цій темі. Але з інвазійними видами стикаються дослідники й інших напрямів — ті, які вивчають флору різних територій. Адже, досліджуючи такі території, не можна не виокремити таку тему, як вивчення інвазійних рослин. 

В Україні дослідження проводять на різних рівнях. Хтось досліджує переважно поширення, хтось — стан та структуру популяцій, хтось вивчає стан екологічної освіти. Адже часто багато хибних рішень у природокористуванні пов’язані саме з браком доступних знань, які б допомагали не поглиблювати екологічну проблему, а мінімізувати її.

Це насправді досить потужний інструмент для багатьох науковців, зокрема ботаніків, зоологів, мікологів, які, наприклад, мають обмежений бюджет на дослідження або не можуть відвідати ті чи інші території, що актуально натепер. Проте можуть акумулювати дані різних людей, які спостерігали за поширенням борщівника, амброзії чи будь-якої іншої рослини в тому чи іншому регіоні. 

Для цього використовують різноманітні техніки: соціальні мережі, відеоплатформи, науково-популярні публікації, книги, лекторії для дорослих і дітей.

Практики природокористування для важливих природних територій

Наприклад, у Європейському Союзі діє природоохоронна мережа Natura 2000. Її техніка полягає у тому, що для важливих природних територій прописують відповідні практики природокористування. Власники земельних ділянок не втрачають права на свою землю, але отримують певні бонуси, зокрема й фінансові, за дотримання рекомендацій щодо природокористування. Наприклад, косіння трави проводиться не тоді, коли власник вважає за потрібне, а тоді, коли це сприяє мінімізації поширення інвазійних видів рослин або збереженню рідкісних видів. Це, як на мене, прогресивний підхід, за яким майбутнє, але він потребує фінансування.

Карантинні списки

Багато інвазійних рослин, які є небезпечними для природи, економіки та здоров'я людини, не входять до офіційного карантинного списку. Через це багато цих рослин не підпадають під контроль відповідних органів.

Обізнаність щодо інвазійних видів

Ще одна річ — збільшення обізнаності про інвазійні види. Наприклад, якщо ввести в пошукову систему слово «амброзія», часто у результатах показано іншу рослину — золотушник канадський. Ця помилка сталася через неточні публікації в українських медіа, які знімали сюжети про амброзію, але показували іншу рослину. Це призвело до значних помилок в ідентифікації. Така ситуація може стати причиною того, що будуть знищувати не той вид, який потрібно.

Отже, необхідно, щоб у широкому доступі були науково обґрунтовані й адекватні знання, які допомагатимуть вирішувати ті чи інші проблеми. 

Національна стратегія щодо обмеження поширення інвазійних видів

Важливим кроком є створення національної стратегії про обмеження поширення інвазійних видів. Зокрема, із залученням провідних науковців, які спеціалізуються саме на цій тематиці, до створення рекомендацій. 

Однак подібні рекомендації, навіть у вигляді законів, мають існувати. Бо у нас лишилося не так багато природних оселищ, аби дозволити собі засаджувати лісові схили довкола лиманів павловніями, що робили свого часу у межах ініціативи «Мільярд дерев». Або створювати величезні мононасадження червоного дуба, де можна посадити дуб звичайний. 

Це, на мою думку, головні напрями, над якими в Україні слід працювати.

Відновлення рослинних угруповань після порушення рослинного покриву

Можна щонайменше серйозно обмежити її поширення. Зокрема, масовий розвиток амброзії часто полягає в тому, що після порушення якогось рослинного покриву не відбувається рекультивація цієї території. Це призводить до утворення великих осередків амброзії. Ці осередки продукують велику кількість насіння, яке поширюється та може зберігатися тривалий час у ґрунті у так званих банках насіння і проростати значно пізніше, створюючи додаткову проблему. 

Якщо після пошкоджень, наприклад, під час будівництва житлових комплексів, забезпечити відновлення рослинних угруповань, це допоможе суттєво зменшити проблему.

Науково обґрунтовані схеми скошування

Науково обґрунтовані схеми скошування рослин також дають результат. Найчастіше це дофлорифікаційне скошування — скошування до моменту цвітіння рослин, зокрема амброзії. 

Проте у багатьох українських містах скошування стає тотальним знищенням рослинного покриву через побоювання щодо кліщів або інших істот. Таке скошування, коли трава зрізається занадто низько і не проводиться полив, призводить до засихання трави та утворення рідкого рослинного покриву. Це створює сприятливі умови для вторгнення інвазійних видів.

Якщо ж рослинне угруповання залишається стабільним, амброзії важко закріпитися у такому середовищі. Однак, якщо рослинний покрив рідкий і трава засохла, амброзія почувається там чудово. Ба більше, вона активно витягує з ґрунту водні ресурси, азотні й фосфорні сполуки, що виснажує ґрунт і призводить до трансформації міського середовища. Тому стабільні рослинні угруповання є ключем до зменшення впливу інвазійних видів у міському середовищі.

На той час я навчався в аспірантурі, і хоча був доступ до інтернету, це був кепський Wi-Fi, який можна було зловити на невеликому нетбуці у коридорі. Тому я проводив багато часу там, щоб знайти статті, прочитати їх тощо. Через це я часто стикався з відвідувачами музею.

Коли вони заходили на поверх із рослинами, дуже частим патерном поведінки, особливо для дітей, було те, що вони одразу йшли шукати тварин або динозаврів у відділі палеонтології, ігноруючи рослини, які здавалися їм нудними. 

Саме тому виникла ідея створити екскурсії, які будуть інтерактивними, а не просто оглядом постійної експозиції. Наприклад, можна було б доторкнутися до скам’янілостей насінної папороті, яким понад 300 млн років, або відчути різницю між справжньою корицею і касією, потримавши їх у руках, понюхати їх та дослідити текстуру. Ми також додаємо інтерактивні моменти, як, наприклад, можливість скуштувати шматок папаї, коли розповідаємо про неї.

Так був створений цикл (який створюється і досі) різноманітних інтерактивних освітніх програм, які розкривають різні аспекти біології, ботаніки, зоології, палеонтології, іноді геології. Часто вони є мультидисциплінарними, адже я вважаю, що обмежуватися лише однією темою складно. Істоти не існують у вакуумі, вони пов’язані між собою.

Ці інтерактивні програми використовують різні освітні техніки: демонстрації, інтерактивні екскурсії, квести, іноді рольові ігри, у яких розкриваються аспекти морфології рослин. Це дозволяє розкрити складні питання простіше і цікавіше. Можливо, це звучить нескромно, але багато людей приходять на всі наші програми і намагаються відвідати якомога більше з них.

Наша мета — зробити так, щоб люди приходили до музею частіше. Наші опитування показують, що дедалі більше відвідувачів приходять до музею за новими враженнями, і це, безумовно, наша відповідальність.

Наприклад, дехто працює тільки з дорослими, хтось — лише з дітьми, а хтось намагається охопити всі аудиторії. Мені цікава робота з будь-якою аудиторією, тому що багато прийомів, які інтуїтивно знаходиш, працюючи з дітьми, можна адаптувати для дорослих. Наприклад, ти розмірковуєш над тим, як цікаво розкрити певну тему для дітей, але дорослих це також може захопити.

Звісно, потреби дорослої та дитячої аудиторій відрізняються. Частина інформації може бути релевантною лише для однієї з цих груп. Проте є теми, які викликають інтерес у різних вікових категорій. 

Був випадок, коли на лекцію про всім відомі зразки скелетів тиранозавра, призначену для дорослих, зареєстрували 40 дітей різного віку. Це не зовсім зручно, оскільки для дітей є окремі інтерактивні програми. Можливо, опис лекції був недостатньо чітким, хоча були вказані всі попередження про обмеження віку.

Це підтверджує стереотип про те, що динозаври — це тільки для дітей, хоча насправді дорослі теж цікавляться цією темою. На традиційних лекціях про тих же динозаврів у Природничому музеї часто розповідають про новітні дослідження з глибоким зануренням у тему, адже це важливо і для дорослих. 

Обізнаність щодо актуальних наукових подій у світі. Це критерій професіоналізму будь-якого вченого. Якщо я читаю науково-популярний текст і бачу, що там не враховані новітні дані, у мене виникають запитання. Чому автор не стежить за розвитком галузі, про яку пише? Мені здається, це показник зацікавленості людини.

Якщо людина сама не цікавиться новими відкриттями, то вона, ймовірно, займається популяризацією науки з якихось інших мотивів — фінансових чи інших бонусів. На мою думку, популяризатор науки повинен мати дві пристрасті: дізнаватись щось нове і оповідати про це зацікавленій авдиторії.

Книга «Звичайна екзотика» — це продовження моїх дослідів у музеї. Бо захоплення екзотичними рослинами почалося з необхідності створення інтерактивних програм і ближчого ознайомлення з тими рослинами, про які розповідав. Врешті виник такий побічний продукт. Бо на екскурсіях, коли ми, наприклад, з аудиторією смакували папаю, завжди залишалася частина продукту, яку потрібно були кудись припасувати.

Один із цікавих рецептів — це так звані фрактальні голубці, які поєднують світ ботаніки зі світом математики. Фактично вони пов’язані із капустою, але це не голубці у класичному вигляді, слово «голубці» у назві можна взяти у лапки. Вони мають таку назву, бо у рецепті є капуста романеско, яка має унікальну фрактальну організацію суцвіття. Саме суцвіття виглядає як спіраль, що складається з менших спіралей, на яких сидять недорозвинені квітки, на них сидять ще менші спіралі. Тобто така система, яка самокопіює себе.

Щодо рецепта, то він досить простий. Тут у пригоді стає технологія, яку я волею-неволею опанував на шкільних ярмарках. Ми з донькою часто робили на ярмарки капкейки, зрізуючи верхівку і заповнюючи їх начинкою. Тут відбуватиметься подібне.

Начинка робиться швидко: один авокадо, сік одного лайма, зубчик часнику, листки розмарину і кропу. Усе це можна дрібно нарізати або збити у блендері. Після цього начинка вкладається у капусту і закривається тим «дашком», який ми зрізали. За бажанням можна посипати насінням соняшника чи іншим підсмаженим насінням. Отримуємо дуже цікаву страву, схожу на капустяний капкейк.

Каштан кінський походить з Балкан, в Україні він є чужинним видом, хоча не інвазійним. Він спокійно зростає на вулицях Києва, але останнім часом ситуація для нього стає дедалі гіршою через міське середовище.

Якщо говорити про рослинні символи Києва, я б зосередив увагу на тих, які мають безпосередній зв'язок із Києвом. Є такий вид кропиви як кропива київська (Urtica kioviensis). Зв’язок із Києвом відображений у видовому епітеті. Мені здається, ми мало говоримо про цю рослину, це треба виправляти. Чому б її не вважати одним із символів?

Також є одна форма такої рослини, як сон-трава, — сон-трава київська. Хоча її часто описують як окремий вид Pulsatilla kioviensis, насправді це радше кольорова варіація Pulsatilla patens. Чому б не використовувати її у символіці Києва? 

Навіть більше, якщо я не помиляюся, у 2021 році з терен Києва був описаний новий для науки вид. Це абсолютно неймовірно, адже флора Східної Європи та України вважається добре дослідженою. А тут новий вид рослини був описаний просто зі столиці України. Зробив це Сергій Мосякін, директор Інституту ботаніки. Цей вид має чудову назву — лобода українська. Хоча назва не київська, але теж підходить для символічного використання. 

На мою думку, ці рослини заслуговують на ширшу відомість. Ми звикаємо до каштанів, адже вони помітні на вулицях, а також використовуються на пакованні різних продуктів, як-от тортів. Але, можливо, з часом ті види й форми, що я перерахував, стануть такою ж «банальністю» в інформаційному просторі, як і каштани зараз.