Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
SPEKA Media
19 травня 2022 7 хвилин читання

Корумповані волонтери, хороші руські та «брешуть всі»: авторка книги «Як не стати овочем» Оксана Мороз досліджує основні вкиди росії та проблеми інфоспоживання

Розмова з Оксаною Мороз про маніпуляції в інфополі — це щось на кшталт бесіди з білим хакером: політтехнологиня у минулому, вона рівним тоном, майже беземоційно препарує російські наративи, які закидають в український та європейський інфопростір. Вона називає це декодуванням. 

«Тільки який сенс, — сумно знизує плечима Мороз і пояснює: — Фактчекінг в умовах повномасштабної інформаційної війни — це АК проти ракетного обстрілу».

Емоційні фейки ширяться швидко на відміну від їх раціонального аналізу.

Про найсвіжіші вкиди росії, особливості інфовійни в Україні та Європі, хворобливу недовіру українців до власних джерел та те, чому навички медіаграмотності зараз виявилися недієвими — у новому випуску спецпроєкту SPEKcheck, де ми розбираємо питання інформаційної гігієни українців. 

Чому фактчекінг безсилий перед ІПСО 

Кілька попередніх років я навчала українців медіаграмотності та інформаційній гігієні. Я веду курс з інфогігієни, прочитала його десяткам тисячам українців. Що я можу сказати сьогодні: усе це марно. Медіагігієна — інструмент для мирного часу. В умовах повномасштабного інформаційного вторгнення — це як іти з автоматом проти ракет. Тут потрібна інформаційна ППО, а не індивідуальна зброя.

Чому ж фактчекінг не працює? Бо росія давно вже не розповідає про розіп'ятих хлопчиків. Вкиди, що найчастіше тепер з'являються в українському інфопросторі, — це ІПСО (інформаційно-психологічні спецоперації). Чим відрізняється ІПСО від дезінформації? Тим, що це маніпуляція фактом. Перебільшення його та викривлення, але факт у випадку ІПСО здебільшого наявний. І що ж відбувається, коли люди, ніби навчені фактчекінгу, намагаються перевірити такий вкид? Вони тільки переконуються, що факт є! І несуть це ІПСО-вкид далі, створюючи ілюзію, що це не одиничний факт, а масове явище. Зазвичай люди навіть не розуміють шкоди, якої завдають.

Спостерігаючи модель споживання інформації та її подальшого поширення цілком притомними, жодним чином не проросійськими людьми, я зрозуміла, що будь-який стрес (у нас він тепер тривалий) дуже швидко нівелює всі знання з інформаційної гігієни. Виняток — ті, для кого робота з інформацією — це професія, вони фіксують маніпуляції майже рефлекторно. Але таких, звісно, меншість. Та навіть вони, якщо їх дуже зачепити емоційно (а ІПСО для того і створюють), почнуть знаходити сотні причин, чому у це варто вірити. Навіть за собою помічала. 

До речі, застосування ІПСО економить гроші на ботах та інструментах формування інфополя, бо вони стають непотрібними. Люди самі чудово несуть у світ потрібні меседжі, упертіше за будь-якого бота.

Корумповані волонтери та хороші руські, з яких треба зняти санкції. Ключові російські наративи 

Отже, які ІПСО зараз найпомітніші в українському та європейському інфопросторі, які наративи несуться? 

На першому місці корумповані волонтери. Відео з «совєцьким розвідником» Юрієм Швецем було одним із найгучніших. Мільярдер Зеленський туди саме. Взагалі, українцям дуже добре заходить теза про те, що хтось на них наживається, тому це качатимуть ще довго і вперто. Прекрасний спосіб підірвати довіру у суспільстві, підірвати довіру західних благодійників до українських волонтерів, підірвати струмки волонтерської допомоги… 

Тема «вони наживаються на війні» має і глобальнішу мету. Щоразу коли починають активно «качати» корупцію, це чергова спроба вплинути на рішення про виділення нам зброї та великих обсягів допомоги. Як не зараз, так на майбутнє. Чи вдасться? Залежить від того, наскільки радо ми будемо це підтримувати. Бо ІПСО вдається тоді, коли отримує внутрішню «легалізацію», особливо лідерами думок. 

Другий тренд, який неможливо не помітити,  це «російські ліберали», оця колективна Овсяннікова: ми проти війни, прості росіяни страждають, а тому шо? А тому зніміть з нас санкції. Це наратив не для нас, а для заходу, тому туди зараз ціле паломництво «отвергнутых родиной за позицию». І треба готуватися, що цей тренд тільки наростатиме, і навчитися правильно відповідати Заходу на «хороших росіян, які страждають».

Бо «борців із режимом» ображати не можна, а довести їм, що це плоть від плоті режиму дуже важко, майже неможливо, бо «лібералізація» росії — це окрім іншого ще й величезні гранти та фонди, а де ви бачили бджіл, що підуть проти меду. Тому житимемо ми з цією технологію ще дуже-дуже довго, і вона може виявитися досить плідною для росії. На жаль. 

«Брешуть усі»: де українці шукають інформацію і чому це майже ніколи не офіційні ЗМІ 

Хвороблива прихильність українців до телеграм-каналів як ключового джерела інформації була і до війни. Та зараз вона надто зросла. Я зовсім не хочу сказати, що всі канали — зло. Але як це зазвичай працює? Ти додаєш собі офіційні канали, ТГ-канали, медіа. Все ок. Потім додаєш когось типу Геращенка зі «скандалами, інтригами, розслідуваннями». Аж раптом виявляєш у себе якийсь «експертний» ноунейм-канал… Але телеграм — це однаково інструмент для «просунутої» аудиторії.

Більшість громадян досі отримують інформацію з різноманітних вайбер і фейсбук-груп. І там ти взагалі не зрозумієш, де факт, де його трактування, а хто взагалі свій сон переказує. Бо там рулить юзерський контент, він не підлягає перевірці. 

Та легше сказати, де наші співгромадяни не люблять брати інформацію. Це класичні ЗМІ. Цікаво, що негативну роль у формуванні такого підозрілого ставлення до ЗМІ зіграла хороша ініціатива формування білих списків медіа, куди Інститут масової інформації, який перевіряє відповідність медіа професійним стандартам, вносить ті чи інші ЗМІ. Але як це бачать люди? Вони бачать у списку якесь одне медіа, з яким вони не погоджуються (люди хочуть читати лише те, з чим вони згодні, а іншим не довіряють) іі кажуть: «Та, всі вони такі!». І йдуть читати свою ФБ-групу. Бо вони згодні з тим, що там пишуть. А цей набір переконань, ці інформаційні патерни відомі ворогу. І що може бути легше, ніж закинути в ФБ історію від «брата моєї сусідки, який сам бачив…», яка тільки зміцнить його  переконання? 

І найсумніше, що спростувати це майже неможливо. Бо наша найбільша проблема у споживанні інформації сьогодні — недовіра до влади, до офіційних джерел. Усі брешуть. Правду може розповісти тільки брат сусідки, який сам бачив. До речі, саме через цю настанову «нам тут всієї правди не скажуть» люди досі не можуть зістрибнути з російських джерел — блогерів, ЗМІ, байдуже. Вони йдуть туди, де, як їм здається, від них нічого не будуть приховувати. 

Але докладніше про те, що українці шукають у російських експертів, у чому небезпека і чи можна з цим щось зробити, у наступних випусках SPEKcheck

Матеріал опубліковано у співпраці з ГО «Львівський медіафорум» за підтримки Міністерства закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великої Британії (British Embassy Kyiv)

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Британія наклала нові санкції на росію та заборонила використовувати фунт стерлінгів

Олександр Тартачний 23 червня 2022 19:10

Cisco згортає свій бізнес в росії та білорусі

Роман Судольський 23 червня 2022 17:58

Провідні криптобіржі заблокували акаунти росіян, які обходили санкції

Олександр Кульбачний 23 червня 2022 12:17

Zoom надала безкоштовний доступ до програм українським вишам та закладам профтехосвіти

Олександр Кульбачний 22 червня 2022 18:10

Як збивати російські вкиди на підльоті: рекомендації досвідчених інфо-ППОшників та важливий анонс

Катерина Венжик 22 червня 2022 09:45