Соцмережі: які загрози бачать в них зумери та як їх долають
Ця історія звучить знайомо для багатьох: кожен ранок починається з перевірки Instagram чи TikTok, а буденні справи супроводжуються нескінченним споживанням контенту. Цифрові звички стають справжнім «якорем», який тягне на дно креативність і загострює почуття тривоги, невдоволення власним життям. Своїм досвідом, як усвідомити та подолати залежність від соцмереж, поділилася Анна Скляр, школярка з Сум, учасниця ком`юніті STEM is FEM.
Інтенсивність використання соцмереж підлітками продовжує стрімко зростати. Це має серйозні наслідки для психічного здоров'я та соціальних навичок. За даними HHS.gov, підлітки в середньому проводять в мережі близько 9 годин на день: соцмережі, стрімінгові платформи та онлайн-ігри. 23% з них вже стикалися з кібербулінгом, що матиме довгострокові наслідки для самопочуття та соціальної взаємодії, пише HowToApps.
Дофамінова залежність та втеча від реальності – потужне комбо
Соцмережі формують залежність, подібну до азартних ігор чи нікотину. Кожен лайк та приємний коментар викликає викид дофаміну, тобто відчуття задоволення. Мозок поступово вимагає більше «нагород», і ми продовжуємо повертатися до телефонів, нехтуючи реальним світом. Коли таких «нагород» бракує, ми відчуваємо тривогу, стрес, навіть депресію.
Ми занурюємося у віртуальний світ, коли відчуваємо негативні емоції, такі як, страх, стрес, тривога, розлюченість… Тікаємо від проблем, а не шукаємо рішення. Відчути та пережити власні емоції значно складніше, але потрібно знайти здоровий спосіб керувати своїм настроєм.
Згадую випадок з подругою, яка через комплекси щодо власної зовнішності та відчуття ізоляції занурилася у віртуальний світ. Її життя звузилося до перегляду серіалів і нескінченного скролінгу новин, що лише поглибило депресію. І тільки звернення до психолога допомогло вийти з цієї пастки.
Негативні емоції, тривога та депресія, підігріті соцмережами, можуть переростати у психічні розлади, особливо серед підлітків. Це підтверджують в Американській академії сімейних лікарів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Намагаючись зрозуміти реальний масштаб проблеми, я провела опитування серед одноліток. Виявилося, майже всім нам важко знайомитися та спілкуватися віч-на-віч. Чому ж так сталося, що у нас немає базових навичок спілкування з новими людьми?
Для підлітків карантин і війна стали каталізаторами проблем у спілкуванні
За даними досліджень, 63% підлітків проводять більше часу в соцмережах, ніж до пандемії COVID-19. Закриття шкіл і перехід до онлайн-навчання призвели до того, що соціалізація й розваги для багатьох підлітків перемістилися в мережу.
Війна в Україні лише поглибила ізоляцію. Після того, як багато людей виїхали за кордон, виникли нові труднощі – мовні бар’єри, страх перед живим спілкуванням і почуття самотності. Телефон знову став єдиним «другом».
Проблема полягає не лише у втраті навичок живого спілкування. Підлітки, які виросли в умовах карантину та війни, втратили можливість розвивати соціальні зв'язки. Це відчуття ізольованості змушує нас глибше занурюватися у віртуальне життя, що створює ще більший розрив із реальністю.
Нездорова “культура” спілкування в мережі загострює проблему
Однією з ключових причин постійної присутності в соцмережах є FOMO (Fear Of Missing Out) – страх щось упустити. Ми боїмося, якщо не відреагуємо на публікації друзів або не поставимо лайк, стосунки можуть зіпсуватися.
«Чому вона не поширила мій пост в Інстаграм?» – такий абсурдний привід стає причиною сварок між друзями. В реальності більшість контенту не потребує негайної реакції. Але страх пропустити щось важливе змушує нас жертвувати власним часом і навіть здоров’ям.
Залежністю від соцмереж уражена не тільки молодь і підлітки. В чомусь ми беремо приклад з батьків, які мають ту саму проблему, але не усвідомлюють. Не кажучи вже про те, щоб боротися з нею і допомагати справлятися нам.
Тому важливо брати ситуацію у власні руки. Усвідомлювати, що соцмережі – це інструмент, і тільки ми вирішуємо, як його використовувати: чи для саморозвитку та підтримки важливих взаємин, чи для заповнення порожнечі й втечі від реальності. Щоб вийти з цього «цифрового полону», варто переглянути свої звички та знайти баланс між віртуальним і реальним життям.
І тут мені б хотілося поділитися своєю історією успіху. Як вдалося подолати залежність. Але буду щирою – я тільки на шляху до цього. Почала з простеньких кроків:
- Зрозуміла, що я не одна. Більшість підлітків мають комплекси, проблеми, психологічні труднощі через залежність від соцмереж. Але зізнаватися у своїй слабкості – зась. Як наслідок – ми часто вважаємо себе неправильними. Саме тому я ділюся своєю історією і роздумами. Ви не самотній, і не один такий.
- Обмежила час у соцмережах. Виділіть конкретний час для перевірки повідомлень та стрічки, і дотримуйтеся цього графіка. Тільки певні години або обмежений час на день.
- Вимкнула сповіщення. Вони часто привертають нашу увагу та відволікають від інших справ. Але тільки не від мами)
- Шукаю хобі. У світі стільки речей, якими можна зайнятися! Спробуйте новий спорт, читайте книжки, малюйте, танцюйте, долучайтеся до волонтерських ініціатив.
- Розвиваю критичне мислення. Більшість людей показують у соціальних мережах кращі моменти свого життя, що не відображає реальність. Тому картинки «успішного успіху» або нереалістичної краси потрібно сприймати через внутрішній фільтр.
- Провожу більше часу із сім’єю та друзями. Думаю, українцям вже не треба пояснювати цінність цих моментів.
Якщо ми навчимося свідомо підходити до використання соцмереж, то зможемо перетворити їх із «ворога» на корисного «друга». Хтозна, можливо ми станемо першим поколінням, яке вчитиме своїх батьків як подолати проблему, а не навпаки.
Підписуйтеся на наші соцмережі
