СМО ЛУН Денис Суділковський про рецепт продуктивності, улюблені застосунки та підприємців, що надихають
Українські айтівці та підприємці під час повномасштабної війни стали рушійною силою розвитку країни та наріжним каменем стійкості економіки. Що допомагає топам найцікавіших бізнесів та IT-компаній креативити, працювати і створювати нові проєкти, читайте у новому форматі #SPEKA time.
У першому випуску СМО ЛУН Денис Суділковський розповів, без яких застосунків не може жити, що думає про соцмережі у житті сучасного українця, та поділився секретами продуктивності.
Три застосунки, без яких не можу жити і працювати
Telegram — для розмов, YouTube — щоб відволіктися від усього і, будемо до кінця відвертими, це спосіб мати трохи спокою, поки дитина дивиться мультики. І «Нова пошта», тому що це зв'язок із реальним світом. Не знаю, щоб я робив без «Нової пошти».
Мій рецепт продуктивності
Жити без будильника, тобто давати організму спати стільки, скільки хоче організм, а не стільки, скільки хоче умовний роботодавець. Практикую останні 20 років — працює прекрасно.
Кого з підприємців вважаю рольовою моделлю/поважаю за досягнення
Назву не прізвище, а образ. Це власник або власниця невеликої київської кав'ярні. Чому? Тому що у них немає варіанта програти. Вони не можуть закритися на місяць, бо тоді у них не буде грошей платити оренду і розбіжаться всі працівники. Тож вони мають працювати попри все. Немає світла — вони будуть працювати. Комендантська година — вони вигадають, як працювати. Ще щось станеться — вони однаково знайдуть спосіб працювати. Ці люди переможуть усе завдяки своїй адаптивності. І от цей приклад, що попри все, ми будемо продовжувати варити каву і готувати тістечка – це мене надихає, це приклад для наслідування в більших і значно більших компаніях.
Соцмережі — необхідна частина життя чи зло?
Коли я щось публікую — це необхідна частина життя, це можливість звернутися до світу і сказати про свою позицію. Коли мене затягують у якісь срачіки — це величезне зло, і краще б була людина, яка забирала б у мене телефон з рук в такі моменти.
Книга, прочитана за останній рік, яку раджу прочитати
«Людина у пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла.
Читаєш і розумієш, що твоє життя насправді не настільки складне, як у людини, яка потрапила в нацистський концтабір.
