Шкідливі диджитал-звички та що з ними робити

Кожен з нас має звички, повторювані дії, які стали частиною нашого повсякдення. Якісь з них допомагають впорядкувати щоденну рутину, заспокоюють чи навіть рухають людину до цілі; але бувають й такі, що погіршують життя. Ми всі знаємо, які шкідливі звички бувають в людей в реальному світі — від незвичних дивацтв до нездорових залежностей. Але в цій колонці я закликаю вас звернути увагу на діджитал-світ та звички, які ми здобули й повторюємо в ньому.

Пишіть в коментарях, які ще шкідливі діджитал-звички ви помічали за собою чи іншими людьми. Якщо ж вам здасться, що автор трохи параноїк — про це теж пишіть. А до тих пір, вьо до кібербезпеки. 

Шкідлива звичка № 1 — мати єдиний пароль для всього

Ця звичка банальна і вже сотні разів проговорена, але і тут ми на цьому зупинимось, бо то база, грунт і фундамент. Використовуйте унікальні паролі для різних сайтів, програм та сервісів. Не для всіх, звичайно, а лише до тих, які не хочете втратити. І поясніть це своїм старшим родичам, наприклад так:

Пароль, який підходить до всіх акаунтів — це наче майстер-ключ до всіх номерів готелю. От тільки готелі всіма силами оберігають такий ключ і не дають будь-кому шансу його скопіювати. А от коли йдеться про паролі, кожна наступна реєстрація — це передача ключа до всіх ваших особистих “кімнат” в інтернеті. Є надійні системи, які шифрують дані, але є і менш свідомі розробники, які не гарантують безпеку ваших даних. Краще не мати ключа від всього, аніж хвилюватись, що можуть зробити злодії з таким рівнем доступу.

Я розумію, що складно запам’ятати унікальні паролі для всіх сервісів, що потребують реєстрації, тому пропоную кілька варіантів.

Шкідлива звичка №2 — переходити за посиланнями

Посилання існують, щоби по нім переходити, я це чудово розумію і на підтвердження цього залишу тут посилання на курс кібербезпеки від “Дія”. Та все ж не всі посилання такі корисні й безпечні як це.

Переходьте за посиланнями тільки коли ви впевнені, що воно надійне. Розміщене у ЗМІ, якому можна довіряти, або посилання прийшло від знайомої вам людини (а не просто з її акаунта). Уявіть, що ваша бабуся отримує повідомлення “проголосуй за нашу Машу в конкурсі!” І от уже з її акаунта такі заклики приходять всім знайомим.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Якщо не впевнені, чи дійсно лінк прийшов від знайомої людини — подзвоніть і спитайте, що це вам скинули. Якщо ви не так близькі, щоби дзвонити, то ви й не так близькі, щоби переходити по непонятним лінкам, які вам кидають.

Шкідлива звичка № 3 — постити інформацію нерозважливо

Цю помилку часто роблять блогери-початківці й ті, хто веде соцмережі як особистий фотоальбом. Люди викладають фото/відео, геомітки та чутливу інформацію про себе без жодної стратегії чи розуміння, чим вони готові поділитися із необмеженим колом незнайомців в інтернеті. За два роки війни ми вже всі вивчили, що не треба викладати прильоти, навіть в закритий акаунт на півтори підписника — та це саме справедливо для особистої інформації, вважати “та кому я треба” нині надто зухвало. Тож розглянемо одразу три аспекти необдуманого постингу.

Місця, де легко перестріти

Якщо ви не фанат несподіваних зустрічей, не викладайте в мережу фото/відео з впізнаваних місць, які ви регулярно відвідуєте. Краєвид з вікна квартири може бути неймовірним, але за ним зазвичай можна визначити адресу з точністю до поверху, на якому ви живете. Те ж стосується офісу, спортзалу та й загалом більшості фото з вікон.

Буває, що місця довкола є важливою складовою онлайн-репутації. Наприклад, було б дивно, якби фітнес-блогер не викладав відео із тренувань; в цьому випадку постарайтесь не розкривати, в які саме дні та години ви буваєте на локації.

Також часта безпекова практика серед лайфстайл-блогерів — не постити в ріалтаймі. Якщо ви провели чудовий вечір в пізнаваному закладі, викладайте контент звідти, коли вже покинете локацію. По-перше, це дозволить насолодитись івентом, не рахуючи подумки лайки; а по-друге, це значно ускладнить життя тим, хто може шукати зустрічі з вами проти вашої волі.

Компромат під прапором відвертості

За ім’ям та прізвищем кожного тягнеться кількадесятрічний цифровий слід: переліки вступників вишів, бази підприємців, коротенький коментар, який ви дали місцевому телеканалу десять років тому та всі неанонімні соцмережі з’являться на першій же сторінці гугла. А гуглити вас напевно хтось та й буде: потенційний роботодавець чи клієнт, новий знайомий чи дальня родичка, яка радо перешле вашій бабусі фото із навіть закритого інстаграму.

Ми всі дорослі люди й кожен має свої грані самовираження; для кожного межа “компромату” буде проходити по різних темах. Я лиш закликаю вас уявити, який образ ви хочете створити в очах оточуючих і постити контент, який буде працювати на цю репутацію, а не проти неї. 

Персональна інформація інших людей

Подбайте про цифрову безпеку людей довкола вас, в першу чергу — дітей. По той бік екрана є різні люди, і не всі вони мають гарні наміри. Не зазначайте, в якій школі та в якому саме класі вчиться ваша (а тим паче чужа!) дитина, не постіть впізнаваних місць, які вона відвідує; не розпочинайте цифровий слід малечі із фото чи розповідей, яких людина буде соромитись, коли усвідомить. 

Все те ж саме стосується і дорослих довкола вас — питайте інших, чи можна викласти контент із ними, не розповідайте історій, в яких видасте чужі секрети та поважайте уявлення інших людей про приватність й особисті кордони.

Окремо наведемо пояснення українських осінтерів Мольфар про те, що не варто викладати про військових.

Шкідлива звичка №4 — споживати соцмережі більше, ніж хотілося б

Всі соцмережі, про які ви тільки можете подумати, створені таким чином, аби ви провели в них якнайбільше часу. Розумні алгоритми пропонують користувачам все новий та новий контент у безкінечній стрічці, аби серед цікавих дописів друзів чи блогерів підкинути релевантну рекламу й таким чином монетизувати отриману увагу.

Я не збирають демонізовувати платформи й закликати їх полишити, проте не дуже приємно, зайшовши на хвилинку, випасти з реальності на годину. Якщо ви помічали за собою подібне, перевірте свою статистику екранного часу на смартфоні — чи не забирає якась конкретна платформа більше часу, аніж ви готові їй приділяти. 

На андроїді ці дані знаходяться в налаштуваннях телефону, в розділі «Цифрове благополуччя і батьківський контроль» (назва може відрізнятись залежно від системи та прошивки). Тут же можна подивитись, скільки разів ви відкриваєте різні додатки протягом дня, а також скільки сповіщень кожен із них надсилає.

Якщо тривога хибна й всі додатки зазвичай займають стільки часу, скільки ви готові їм присвятити — це чудово, переходьте до наступного пункту. Якщо ж дані неочікувані, то тут же, в «Цифровому добробуті» можна налаштувати для себе обмеження, аби не дарувати соцмережам більше уваги, ніж того потребує робота й здорове спілкування в них.

Шкідлива звичка №5 — споживати російський контент

За підрахунками Економічної правди, країна-терорист отримала 5 млн доларів податків від перегляду відео та прослуховування музики на стрімінгах; це приблизна вартість 10 000 FPV-дронів (і ми ж не будемо прикидатись, що московити на ці гроші збудують школи й лікарні). А громадяни країни-404 отримали на тому ж понад 80 млн доларів, які продовжили обертатись в економіці московії. 

Українські маркетологи докладають зусиль, аби наші рекламодавці не брали в цьому участі й не показували свої рекламу на придатних до монетизації московитських відосах; навіть якщо цільова українська аудиторія то дивиться. Ми в агентстві використовуємо для розміщень вайт-листи й блек-листи, останнім поділились із колегами — забирайте для своїх кампанії. Та якби українці на третьому році щоденних обстрілів нарешті відмовились від контенту з боліт, це було б чудово ;)

Шкідлива звичка №6 — зберігати дані банківських карток в браузері

Завершити хочу чимось легеньким, і банківські карти в браузері — це найменш критична звичка в списку. Коли ви вже маєте унікальні паролі, подвійну автентифікацію, не ходите по раптовим лінкам від незнайомих людей і не викладаєте в соцмережі дівоче прізвище матері, все має бути гаразд.

Та навіть за такого рівня безпеки прибрати дані карток із браузера має економічний сенс. Адже це вводить додатковий час на те, щоби обдумати онлайн-покупку і вберігає від імпульсивних витрат. Якщо заради купівлі не хочеться зайти в банківський додаток й переписати 23 цифри (номер, строк дії та CVV), то, можливо, шопінг того й не вартує. А от із банківським номером в браузері користувач просто нажимає “далі-далі-погоджуюсь” і не шансу видихнути й подумати “а воно мені треба?”.