Що робити з трофейною зброєю?
Нещодавно Володимир Зеленський закликав Верховну Раду врегулювати проблеми трофейної зброї, здобутої в боях. Згодом Рада дозволила цивільним українцям декларувати трофейну зброю та боєприпаси до неї. The Page розповідає, що вважається трофейною зброєю, як її використовують на війні та чому з нею виникають серйозні проблеми, особливо під час ремонту.
20 серпня парламент ухвалив законопроєкт №9538 «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», що регулює питання трофейної вогнепальної зброї, а також встановлює порядок отримання, декларування та поводження з нею.
Відповідно до закону, зброя, яка є державною власністю, може перебувати у користуванні цивільних осіб на період воєнного стану. Впродовж 90 днів після завершення воєнного стану її мають здати Нацполіції. Трофейну зброю цивільні особи зобов’язані впродовж 24 годин передати Нацполу, щою здати чи декларувати.
За різними оцінками, після закінчення війни з росією в Україні може бути до 3 млн одиниць незареєстрованої зброї.
Кому належить трофейна зброя
На відомій поштовій марці «Доброго вечора, ми з України!» відтворені реальні події, які мали місце на Миколаївщині: український трактор тягне покинутий російський танк.
У медіа ми часто бачимо повідомлення про затрофеєні танки, артилерію, бронетраспортери та іншу військову техніку. Але фактично щодня ЗСУ трофеять менш помітні гвинтівки, гранати, набої, які можна і часто легше приховати від ока інспекції, ніж провести через бюрократичну процедуру.
Зброю, яка захоплюються у ворога під час бойових дій, складно порахувати, вона може залишатися не задокументованою або використовуватися у польових умовах без належного контролю.
За нормами міжнародного гуманітарного права, військові трофеї належать державі, а не окремим військовослужбовцям.
Проте за новим законом «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» цивільна особа, яка знайшла та задекларувала пістолети та гвинтівки, набуває права власності на неї після закінчення воєнного стану за умови реєстрації у поліції.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Під час війни діють інші закони. Будь-яку захоплену або знайдену гвинтівку потрібно віддати на облік командира частини, щоб той мав її у своїй звітності та повідомив про неї начальство.
Формально вся трофейна зброя, яка потрапляє до рук військовослужбовців під час бойових дій, є власністю держави.
Органом, що відповідає за облік зброї у війську та робить перевірки у підрозділах, є Служба ракетно-артилерійського озброєння (РАО), хоча займається вона не тільки трофейними ракетами та артилерійськими установками.
Підводні камені ремонту трофеїв
Військовий однієї з бригад НГУ (вирішив залишитися анонімним), який безпосередньо займається ремонтом гвинтівок і кулеметів, каже, що за ремонт трофеїв завжди є ризик отримати кримінальну статтю.
«По-перше, у багатьох запчастин української та радянської зброї є номери, що дублюють номер самої гвинтівки, у західної це не так розповсюджено, але теж буває. Якщо механік без дозволу замінить одну з деталей на іншу з невідповідним номером, станеться розкомплектування. За це передбачена кримінальна відповідальність, бо таким чином ви можете зібрати собі власний автомат», — каже механік НГУ.
За свідченням військового, він зустрічав людей, які займаються таким промислом. Але під ризиком і сумлінні спеціалісти, особливо коли це стосується трофейної зброї.
«Щоб відремонтувати нашу гвинтівку, потрібні акти розкомплектування, вилучення запчастин, комплектування на інші. Часто зброя потрібна на вчора, а бюрократичний процес забирає час. Механіки можуть нашвидкуруч просто поставити трофейну запчастину, але ж вона не збігається за номерами. Після війни за це можна отримати статтю», — каже військовий.
Так само кримінальна відповідальність можлива за:
- ремонт трофеїв, що не були зареєстровані;
- за неправильне ведення документації щодо кожного зі стволів;
- за використання зареєстрованих запчастин на неофіційні стволи;
- за несписання зламаного озброєння або запчастин та багато іншого.
Тож кожна запчастина, не кажучи про цілу гвинтівку, може спричинити проблеми з законом.
Ситуація з трофеями на фронті
За словами бійця НГУ, багато військових у цих умовах просто не дають трофейну зброю на облік, деколи з негласного дозволу керівників підрозділів. Її використовують до пошкодження або виходу з ладу, потім розбирають на запчастини або просто підривають, щоб навіть не доходило до перевірок. Нереєструвати трофей — це вже стаття, але якщо виявиться, що це був не трофей, а українська віднайдена зброя, за перевірки РАО відповідальність буде ще більше жорсткою.
За фактом кожного не збігу номерів автомата та запчастин проводять розслідування.
Щоб відремонтувати трофейну зброю, потрібно пройти через бюрократичний процес, але навіть якщо сенсу в ремонті немає, кулемет вже перебуває на балансі підрозділу, тому його потрібно або списувати, або обслуговувати. Якщо це зброя, якої мало або взагалі немає на озброєнні ЗСУ, залишається відкритим питанням, що з нею робити.
Тому іноді бійцям набагато простіше не обліковувати трофеї, а «тихенько» використовувати та ремонтувати, за що формально передбачена відповідальність. В РАО це розуміють, тому наразі тільки шпиняють порушників, щоб усе було оформлено без переслідування бійців, але після закінчення війни ситуація може кардинально змінитися.
У березні 2024 року журналісти The Wall Street Journal відвідали одну із ремонтних баз ЗСУ, де наші техніки займались відновленням гаубиці M777. Щоб відновити цю артсистему, довелося зняти комплектуючі з інших восьми пошкоджених M777. Водночас майже 20% необхідних для відновлення цієї артсистеми деталей були виготовлені в Україні.
Павло Нарожний, співзасновник БО «Реактивна пошта», яка допомагає ремонтувати артсистеми для ЗСУ, розповідає, що будь-яка заміна деталі — це стоси паперу, але це не єдина проблема.
Він каже, що цивільні не мають доступу до ремонту. Це можуть робити тільки військові спеціалісти, проте їм часто не вистачає інструментів і запчастин. Саме пошуком та закупівлею цього займається БО «Реактивна пошта». Нарожний каже, що у них навіть є канал для купівлі запчастин на американську гаубицю M777.
У самохідних артилерійських установках (САУ) та реактивних системах залпового вогню (РСЗВ) найчастіше виходить з ладу саме платформа, яка перевозить гармату, тобто авто:
- ламаються двигуни;
- пробиваються шини та колеса;
- страждає підвіска.
З ремонтом всього цього можуть допомагати волонтери, бо це справа звичайного шиномонтажу. Наприклад, усім відомий HIMARS їздить на тягачах Oshkosh FMTV. Коли у ньому виходить з ладу коробка або двигун, волонтери шукають їх серед тракторів John Deere, бо там стоять такі самі. Нарожний підкреслює, що таких тракторів у нас багато, а системою Oshkosh підвозять ще й снаряди до самої арти і перевозять саму причіпну артилерію, наприклад, уже згадану гаубицю M777.
«Якщо займатись просто шиномонтажем Oshkosh, то це більш ніж доба ручної роботи, яку машина не виконує. На СТО біля лінії фронту часто стоять величезні черги. Тому ми постачаємо професійні шиномонтажі, вмонтовані у морські контейнери, до прикладу», — каже він.
Ремонт у ЗСУ є вкрай проблемним і через часом нестачу запчастин, і через неймовірні перепони, пов’язані з брократичною роботою, яка щоденно лягає на командирів підрозділів, попри те що вони мають вести війну.
Тому важко прогнозувати, скільки після закінчення війни буде озброєння, яке весь час перебувало на обліку, а за фактом «раптово зникло» не тільки через злий намір, але й через помилки у документах.