Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Катерина Венжик
Катерина Венжик СЕО Speka.Media, редакторка
28 червня 2022 10 хвилин читання

«Українці навчилися жити і працювати під час війни. Це наше головне економічне досягнення» — Роман Шеремета, очільник American University Kyiv

SPEKA поспілкувалась з Романом Шереметою, ректором American University Kyiv та одним із найвідоміших економістів світу, про економічні перспективи України під час та після війни. Говорили про сценарії розвитку, структурні та географічні зміни у бізнесі, українську Берлінську стіну та перехід від сировинної до продуктової економіки. А також, звісно, про те, чи чекати нам на швидке відновлення та економічне диво. Про все це — у вісьмох тезах. 

Про сценарії економічного розвитку

Проблема полягає у надмірній невизначеності завтрашнього дня. Усе залежатиме від того, скільки триватиме війна. За минулий місяць збільшилася кількість пошкоджених об'єктів. За розрахунками Київської школи економіки,  руйнування об'єктів зросло на 30% у порівнянні з попереднім місяцем. Тобто інтенсивність воєнних дій, на жаль, росте. Тому усі прогнози залежатимуть від цих чинників. 

До того ж ми маємо такого ворога, який грає не за правилами, і люди у жодному куточку України не можуть почуватися у повній безпеці. Якщо ми вчасно отримаємо зброю, зокрема ППО, то зможемо стримувати напади окупанта. Тож оптимістичний сценарій такий: росія не нищить об'єкти у регіонах, де немає активних бойових дій і ми починаємо відновлювати економіку. Частково вона вже відновилася. Захід, північ, північний-схід України працюють, як і Одеса. А ще ми, українці, навчилися жити під час війни. Це факт. І це дуже важливо, бо саме стійкість допомагає нам у такий  складний час. 

Світовий банк прогнозує, що українська економіка впаде на 45%. Тобто половина економіки припинить працювати. 

Більш оптимістичний сценарій — падіння на 35%. Це якщо ми домовимося про план Маршалла для України (а ми бачимо потужну підтримку Заходу). І всі погоджуються, що відновлюватися потрібно негайно, не чекати закінчення війни. Якщо це станеться, то буде швидке відновлення і розбудова. 

Я намагаюся жити між оптимістичним та реалістичним сценарієм. 

<i>Роман Шеремета, ректор American University Kyiv</i> <i>Роман Шеремета, ректор American University Kyiv</i>

Про нафту та газ

Велика проблема в енергетичному секторі. Ми надто залежимо від росії. Бачимо, що сталося з нафтою, до того ж наші НПЗ розбомбили. Ми не встигли диверсифікували джерела постачання палива. У нас навіть бензовози інакші: українські заправляються зверху, а у Європі — знизу. Наші за правилами не мали б навіть заїжджати на територію Європи. Навіть через такі елементарні речі ми маємо колосальні втрати і проблеми.   

Коли почнеться опалювальний сезон, газу не вистачить. До того ж багато де газову інфраструктуру просто зруйнували, наприклад, у Миколаєві. З вугіллям простіше, нам його постачає зокрема Австралія, а от із газом будуть проблеми. 

Про агросектор

Порти не працюють, і ми втрачаємо мільярди доларів на експорті зерна. Ми можемо отримати їх як позику, але це не ті гроші, які аграрії потім повторно інвестують. Тобто у них не буде обігових коштів.  

Транспортування залізницею до Європи не розв'яже проблему експорту зерна.

Річ у тім, що його дуже багато. А залізниця не має необхідної інфраструктури для швидкого перевезення великих обсягів вантажів, до того ж наші колії несумісні з європейськими (у них інша ширина). У кращому випадку нам вдасться відвантажити третину зерна. 

Ще один виклик — не всі поля вдалося засіяти і не всіма культурами.  

Також існує проблема з овочами. Ці культури потребують догляду і попередніх інвестицій, наприклад, передоплату за насіння. На жаль, у цій галузі доволі депресивна ситуація.

Україні хліба вистачить, а ось тим країнам, які залежать від нашого експорту зерна (передусім в Африці), буде непереливки. Європа чекає на наше зерно, і ми навряд чи зможемо його доправити до Африки. 

Про темпи відновлення 

Я був учасником форуму в Лондоні, на якому доповідав колега з Гарвардського університету. Він проаналізував, як відновлювалися країни після великих воєн та потрясінь. І його прогноз — 10 років. Лише зруйновані нафтопереробні заводи — це ж ціла індустрія. І навіть коли буде план Маршалла і розпочнуться великі вливання, багато грошей піде на інфраструктурне відновлення — дороги, будинки. Це не створює серйозного додаткового валового продукту. А такі речі потрібні для економіки. Інфраструктура потрібна, щоб швидко перевезти вантаж, але вона його не виробляє. Щоб виробляти цей вантаж, потрібно будувати нові заводи.

Тут ми сподіваємося на IT. У Лондоні ми саме говорили про галузі з найбільшим потенціалом для зростання. Це аерокосмічний сектор, літакобудування, IT та агросектор. 

Про економічну мапу України за 3-5-7 років

Я б дуже хотів, щоб схід України теж пропорційно розвивався, але досягти цього буде доволі складно. 

Питання державного страхування ризиків війни на часі. Іноземні компанії не проти і зараз працювати, але що робити, коли, наприклад, у корабель, який заходить в Одеський порт, влучить ракета? Зазвичай це кінець бізнесу.

Усі судна застраховані, але у певний момент страхові відмовляються брати на себе таку відповідальність, адже ризик завеликий. І що ближче територія до лінії можливого влучання «Градів», то вартість страхування буде рости. Бізнес на це реагує, йде шляхом найменшого опору і шукає місце на заході України.

Держава може це компенсувати і взяти на себе частину ризиків, щоб збалансувати регіони. Заробітні плати там будуть нижчими, тому виробляти продукт буде дешевше. Але такі ринкові механізми не  працюватимуть на користь регіону.

Допомагати сходу України потрібно незалежно від обставин. Ми можемо повернути Крим і Донецьк, тільки якщо покажемо, наскільки краще жити в Україні. І нам треба буде це показати. Нам потрібна своя Берлінська стіна, аби всі бачили, що навіть у депресивних регіонах України на лінії розмежування рівень життя набагато кращий, ніж по той бік стіни.  

Про податки

Я не прихильник преференцій. На них виграє не середній бізнес, а великий. Середній бізнес виграє там, де є конкуренція. От був проєкт «Купуй українське». Ніби все добре звучить, все правильно. Але кому буде найлегше виконати всі пункти такої вимоги? Не середньому бізнесу, який намагається створити цікавий продукт і при цьому шукає найдешевші варіанти. 

Нам потрібно серйозно реформувати податкову систему, але без преференцій для окремих галузей. Ми не можемо мати нульовий податок, але й не можемо мати високі податки. Мені було дивно, що ПДВ — це основний дохід держави. Мені подобається ідея американської системи податку на прибуток: його розраховують тільки тоді, коли людина бере ці гроші на споживання. 

І це був би хороший варіант боротьби з корупційними схемами. Наприклад, у тебе є будинок на 500 кв. м у Кончі-Заспі, і байдуже, як ти його придбав, просто плати за нього $20 тис. податку. Або у тебе дорога машина, а ти теж платиш податки пропорційно до її ціни. Тоді люди інвестуватимуть більше, ніж виводитимуть у приватні активи. 

Про помилки в економіці, яких варто уникнути 

Державна частка в українській економіці повинна бути мінімальною або відсутньою. Держава — це бегемот, який повільно рухається. Наприклад, Укроборонпром, заводи якого зараз знищені. Ніхто не зможе їх швидко відбудувати. От якби були приватні підприємці, коли хтось виробляє ракети, хтось танки, хтось гвинтівки, тоді такі виробництва відновлювалися б набагато швидше. Я погоджуюся з пропозицією багатьох українських економістів приватизувати низку підприємств. І байдуже,  рентабельні вони чи ні. Звісно, деякі підприємства мають бути у власності держави, але навіть «Укрзалізниця» може бути повністю приватною структурою, як Deutsche Bahn у Німеччині. 

У нас після розпаду Союзу найбільша конкуренція була у будівельному бізнесі. Тому сьогодні будують чудові приватні будинки. Те саме з ресторанами. В Україні чудова гастрокультура і заклади набагато кращі, ніж у країнах Європи. З Америкою навіть не порівняти, там у цій сфері панує минуле століття. Тому найперше завдання — роздержавлення економіки. 

Інший виклик — занадто сильна регуляція ринку. У нас ніби швидко можна відкрити бізнес, але якщо ти хочеш здати будинок в експлуатацію, то простіше померти, ніж це зробити.

У нас легко започаткувати бізнес, але важко вести.

У США такого питання, як печатки, немає. Там є підпис — і це все. Здається, дрібничка, але як це полегшує життя. Є багато інших речей, над якими маємо працювати. 

Про стрибок із сировинної економіки у продуктову

Нам варто перебудовувати економіку з сировинної у продуктову, але зважати на  галузь. Наприклад, багато хто говорить: а чому ми продаємо зерно, а не борошно? Борошно, яке продають. скажімо, у США, може бути не таким, як у нас. І якщо ти виготовляв борошно для американського ринку, але не зміг його продати, то потім незрозуміло, що з ним робити. Тому в агросекторі, на мою думку, цілком логічно продавати зерно, а не хліб. 

Або подивимося на мінеральні копалини. Наприклад, продавати літій — це одне, а літієві батареї — зовсім інше. Тому нам однозначно потрібно робити акцент на власне виробництво, але з розумним підходом. 

І знову ж таки не держава має про це думати, а ринок. Було б добре, якби більше іноземних підприємств, зокрема і заводи Ілона Маска, відкривалися б в Україні. Багато хто побоюється, що американський бізнес відкривається на нашій землі. Але ж податки платитимуть тут, найматимуть та навчатимуть наших людей найкращим технологіям. В Америці, наприклад, багато японського бізнесу. І це тільки зміцнює економіку. У місті, де я живу, основний роботодавець — компанія Toyota. І хоча це японський бізнес, він створює дуже комфортні умови для життя і роботи у нашому місті в Огайо. Вірю, що потрібно рухатися в цьому напрямі. Головне, щоб такою країною-інвестором не була росія, і щоб це була цивілізована країна з високими стандартами виробництва. Але знову ж таки ринок сам має вирішувати, як, що і коли створювати.   

 

 

 

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Для бізнесу, грошей та здоров'я. Тиждень у спільноті

Наталія Миронова 3 години тому

Як українські ударні дрони знищують окупантів – відео

Юлія Даниленко 4 години тому

Бізнес під час війни: як до нових умов адаптується джоб-платформа Joberz

Діана Полуніна 5 годин тому

Філософія бірюзи, активний найм та турбота про команду: Як компанія GEO Pay працює у війну

Наталія Миронова 6 серпня 2022 15:00

Чи маю я право на відпочинок, коли в моїй країні війна

Hold You 6 серпня 2022 12:23