Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Всі дороги ведуть в онлайн. Як пандемія зрівняла можливості мегаполісів та малих міст у боротьбі за таланти

Катрін Вага
Катрін Вага
7 лютого 2022 8 хвилин читання

За два роки пандемії більшість офісів у світі стали віртуальними, а працівники перейшли на віддалену роботу. У виграші залишилися всі: люди зберегли роботу, а роботодавці заощадили на офісах та їхньому утриманні. Водночас проявився дуже важливий, але, на перший погляд, не одразу очевидний момент: усі міста стали рівними в боротьбі за залучення талантів.

Як на початку 2000-х інтернет зрівняв можливості всіх медіа в боротьбі за читачів, або в середині нульових соцмережі дали свободу самовираження й стали «кузнею» інфлюенсерів, так сьогодні пандемія зрівняла Чикаго, Таллінн і Львів у боротьбі за таланти. Чому це важливо, як це позначиться на розвитку невеликих міст та яким супутнім секторам допоможе в рості, розповідає представниця естонської урядової програми е-Residency Катрін Вага.

Як було раніше

До пандемії такі мегаполіси як Нью-Йорк, Токіо, Сеул, Шанхай, Сан-Паулу були найбільшими перенаселеними містами. Туди прагнули переїхати для постійного проживання й роботи. У США бізнес, розваги, можливості концентрувалися довкола «берегових ліній»: Лос-Анджелеса й Сан-Франциско з одного боку та Нью-Йорка й Вашингтона з іншого. В Австралії – довкола Мельбурна, Сіднея, Брісбена. В Європі – в Лондоні, Парижі, Римі, Мілані та інших густозаселених містах. Тоді як невеликі містечка вимирали – їх масово покидали місцеві жителі. Щоб змінити ситуацію і заохотити людей, навпаки, селитися в невеликих населених пунктах уряди країн та місцева влада платили тим, хто готовий був туди переїхати. 

Так, в Італії місцева влада невеликого села Санто-Стефано-ді-Сессаніов на 115 жителів оголосила відбір 10 людей, яким платитиме за життя в населеному пункті та дасть кошти на розвиток власного бізнесу. Відібрані учасники мали б  прожити в селі не менш як 5 років. 

Санто-Стефано-ді-Сессаніов, фото Tripadvisor Санто-Стефано-ді-Сессаніов, фото Tripadvisor

А в Швеції на околиці Стокгольму виставили на продаж за $7,3 млн ціле село. Населеному пункту понад 300 років, а прогулянка ним нагадує подорож у часі. У такий спосіб хотіли знайти інвестора для містечка, який би вдихнув у нього життя. Та сама доля спіткала й острів неподалік Ірландії. Його продавали за $1,4 млн. У Детройті після його дефолту 2013 року міська влада ввела нову програму для молодих спеціалістів – вони платили тим зарплату, щоб фахівці жили й працювали в місті протягом року.

Завдяки такій схемі місцева влада інших містечок теж мотивувала нових жителів переїхати до Понгу (Іспанія), Ніагарський водоспад (США), Шан-дю-Буль (Франція), Оттенштейн (Німеччина) та інші. 

Вплив пандемії

Під час пандемії все докорінно змінилося. Світом прокотились загальнонаціональні локдауни, чимало працівників перейшли на дистанційну роботу. Мільйони працівників по всьому світу усвідомили: жити в мегаполісі задля роботи зовсім не обов'язково. Тож люди почали мігрувати: за місто, на острови, у віддалені села.

За даними міжнародного агентства нерухомості Knight Frank, через пандемію кожен четвертий у світі задумується про переїзд упродовж року.

Серед них – 40% шукають нове житло у тому ж місті, 26% – в іншому, 34% – у новій країні. Причому, 45% опитаних з більшою ймовірністю ніж до пандемії готові купити окремий будинок.

Гарно ілюструє цю тенденцію Нью-Йорк. За даними видання New York Times, з березня по травень 2020 року «Велике Яблуко» покинуло близько 450 тисяч мешканців. Вони переїхали за місто у радіусі 100 кілометрів. Схожа ситуація з Лондоном, Токіо, інших містах-мільйонниках. До пандемії в мегаполісах були шалені ціни на оренду, регулярні корки на дорогах, загазованість повітря. Пандемія продемонструвала, що не обов'язково щодня їздити в офіс, аби бути успішним. 

Аналогічна тенденція не оминула й Естонію. Естонці обирають для життя не тільки столицю Таллінн, а й Тарту та Іда-Вірумаа. Попит на житло за межею великих міст зростає. Зокрема, у місті Тарту (є другим за величиною містом в Естонії з населенням 93 тисячі людей) за 11 місяців цього року придбали житла більше ніж за весь попередній рік, склавши при цьому 14% продажів нерухомості у всій країні. Крім того, високий попит мають навіть віддалені села в лісах та так звані фермерські будинки далеко від центрів мегаполісів. Працівники, розуміючи, що їм не варто щодня їздити на роботу й назад, переїжджають у віддалені місця цілими сім'ями (звісно, в цьому процесі допомагає ще й те, що естонські школи підтримують онлайн-освіту на належному рівні, тож діти і їхні батьки можуть не перейматися, що не отримають доступу до якихось знань чи навичок).

Сьогодні Тарту, Хаапсалу, Кейла та інші так звані міста-глибинки обирає для життя чимало цифрових кочівників, які приїжджають в Естонію жити, подорожувати та одночасно працювати. Адже наразі наш офіс там, де наш ноутбук чи навіть смартфон. Відтак потреба винаймати дорогу квартиру на околиці Лондона й витрачати по 3-4 години на день на дорогу відпадає автоматично. Усі ці тенденції переросли в справжню кризу нерухомості зі зростанням цін, адже великі міста справді задихаються і від надміру будівництва, і з іншого боку від дефіциту нових об'єктів нерухомості. Тому в гру з полювання за талантами вступають маленькі міста.

Що в результаті можуть отримати маленькі міста

Попит на заміську нерухомість росте, як наслідок – ціна на неї теж. І виграють від цього не лише рієлтори. Села та невеликі містечка теж.

Нові мешканці – це перш за все податки, їх у підсумку отримає місцева громада. Де є нові жителі – там будуть дороги, лікарні, комфортний громадський транспорт. А ще це гарна нагода для відкриття бізнесів: магазинів, кафе, спортзалів, перукарень. 

Також – нових стартапів, послуг і сервісів. Наприклад, естонські підприємці після запуску урядової програми e-Residencу 2014 року заснували низку успішних проєктів. Таких як, приміром, Jobbatical. Це – сервіс, що надає послуги з імміграції для технологічних стартапів і компаній. Topia – платформа для пошуку та залучення працівників з усього світу або ж MoveMyTalent – сервіс, який покриває всі послуги з переїзду (від пошуку житла, дитячого садка дітям, кав'ярні для роботи до пояснення логістики в місті). Тобто нові таланти дають роботу «старим» мешканцям. Екосистема починає працювати.

Все це у підсумку стає двигуном прогресу для сіл та містечок.

Окрім заміських будинків, наразі набирає популярності формат спільного проживання під назвою колівінг. Це коли кілька людей (або десятків людей) живуть і працюють під одним дахом, але мають дещо спільне – інтереси, цінності або професію. Така собі гібридна форма готелю, гуртожитка, спортзалу й коворкінга.

Тільки упродовж 2020 року кількість колівінгів у світі збільшилася на 30%.

Для невеликих міст нові форми житла й власності – варіант додаткового заробітку та створення власного бізнес-середовища. Мало того, їхнє будівництво – це ще й робота для дизайнерів, архітекторів, місцевих мешканців. 

Змінюється і світовий ринок коворкінгів. Вони нарощують площі, додаючи нові послуги та формуючи цілі екосистеми, але натомість закривають нерентабельні локації. Процес модифікації за 2021 рік спостерігався в таких містах як Барселона, Копенгаген, Лондон та Осло. За даними видання Coworking Resources, у 2024 році існуватиме 40 тисяч коворкінгів, у яких працюватиме близько 5 мільйонів осіб. Кількість резидентів у них стане більшою на 158% ніж зараз.

Слідом за роботою в онлайн перейшло і ведення бізнесу. Жити в будь-якій точці планети, працювати дистанційно і віртуально вести бізнес – сьогоднішня реальність. Учасникам e-Residencу такий формат не в новинку. Адже бізнеси й стартапи з усього світу ми реєструємо онлайн ще з 2014 року. Наші е-резиденти працюють і живуть в Австралії, Сінгапурі, Таїланді, Португалії, США, Україні. Тож головне для приваблення нових талантів – зовсім не галасливі вулиці й затори, а якісно продумана інфраструктура: з хорошим зв'язком (мобільним, поштовим, логістичним), інтернетом, доступом до низки побутових послуг тощо.

Пандемія зрівняла як наші можливості, так і можливості міст. Сьогодні не важливо, на якому континенті ти живеш, світ перейшов в онлайн – бери і користуйся цим.
Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Дистанційка вже не в моді: яку віддалену роботу та зарплати пропонують в Україні

Євген Муджирі 12 вересня 2022 18:19

Apple проти дистанційної роботи: компанія планує повернути працівників до офісів

Євген Муджирі 18 серпня 2022 09:14

Віддалена робота: як зберегти продуктивність і не збожеволіти на ремоуті

Valeriia Merzlikina 4 липня 2022 14:19

Українці запустили стартап для віддалених працівників REMO

Юлія Даниленко 3 лютого 2022 13:40