Пропаганда у кіберспорті та трансформація українського ринку: інтерв'ю з Андрієм Яценком
Кіберспорт — далека, здавалося б, від політики галузь, але й там є місце тезам російської пропаганди, а бізнес-інтереси часто перевищують моральні принципи. Про те, як цьому протидіяти, і про стан українського кіберспорту загалом ми поговорили з Андрієм Яценком, Senior Product Manager української кіберспортивної платформи StarLadder.
Приводом для нашої розмови став матеріал на Dexerto, який, як ви стверджуєте, більше схожий на російську пропаганду. Що з ним не так?
Дійсно, на початку жовтня на кіберспортивному порталі Dexerto вийшов матеріал головного редактора Ричарда Льюїса стосовно кіберспорту у так званому регіоні СНД. У ньому йдеться про вплив російсько-української війни на індустрію кіберспорту. Спочатку варто наголосити, що Ричард Льюїс — це дуже відома постать у світовому кіберспорті. Він підготував багато гарних матеріалів, але при цьому любить копирсатися у брудній білизні.
Саме ця стаття вийшла дуже неоднозначною, її важко було читати від початку до кінця, вона не подобалася буквально всім. Там є багато дешевих маніпулятивних речей, схожих на ті, що використовує російська пропаганда. Наприклад, він називає війну в Україні партизанською, коли хоче захистити російських кіберспортсменів, буцімто вони не можуть висловити своєї громадянської позиції. Загалом ця стаття наповнена великою кількістю дешевих штампів, які такий відомий журналіст не перевіряє, хоча у нього для цього є усі засоби.
Ви вважаєте, що він це зробив навмисне через проросійські погляди? Чи це його невігластво і небажання розібратися в ситуації?
Схоже на те, що це небажання розібратися в ситуації. Питання в тому, чому він не хоче це робити. Можливо, одній зі сторін (зрозуміло, якій) він більше симпатизує, але розбиратися у його поглядах у мене бажання немає. Проте однаково до автора залишається багато питань.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Наприклад, він пише матеріал першого жовтня і при цьому згадує про якусь партизанську війну в Україні. Це при тому, що за минулий місяць ми звільнили Харківську область і розпочали контрнаступ у Херсонській області. Я не можу повірити, що людина про це не знає або не хоче трохи зануритися в тему і написати, що тут повноцінна війна, а не якийсь конфлікт. Те саме стосується використання терміна «СНД», хоча Україна вже багато років не є його членом. На мою думку, він це зробив навмисно, щоб транслювати ось таку свою позицію на такому великому майданчику, як Dexerto.
Що робити в такій ситуації? Як спростовувати подібні речі?
Думаю, головне не давати приводів для виходу таких матеріалів. Російська пропаганда використовує наші внутрішні конфлікти і розбіжності. Наприклад, те, що у деяких українських кіберспортивних командах грають російські гравці або навпаки. Льюїс використовує тезу, що кіберспорт (як і спорт загалом) поза політикою. Тобто українська кіберспортивна спільнота сама винна, що ми так підставляємося та дозволяємо цим маніпулювати. Тож перше, що нам треба робити, — це не виносити подібні суперечки у публічний простір, тому що це зумовлює появу таких матеріалів.
Як змінилося ставлення до росіян у світовому кіберспорті після початку війни?
Зараз є досить великий тиск на російський кіберспорт. Деякі компанії та розробники ігор позакривали локальні ліги, запровадили санкції на кілька російських команд. Але тут усе складніше, ніж у традиційному спорті, де міжнародна федерація може відсторонити росіян та білорусів від участі у змаганнях.
У кіберспорті ігри належать конкретним компаніям, які можуть робити все, що захочуть. І через те, що кожен розробник сам вирішує, що йому робити з власною грою, деякі з них не хочуть вилучати зі змагань російських гравців та команди. Наприклад, були прецеденти, коли банилися команди, що належать російському холдингу Mail.ru та МТС. Але при цьому їхні гравці могли грати за інші команди.
Ми можемо ображатися на розробників, що не банять росіян, але для них це інструмент заробітку, тож тут нічого не зробиш. Ми можемо їх бойкотувати, можемо не дивитися змагання, але для деяких розробників ігор російський ринок ще важливий і актуальний. А деякі з нього вже вийшли — для них це принципова позиція.
Що загалом змінилося у вітчизняному кіберспорті після російського вторгнення?
Головне — це стало суттєво менше росіян, а ми усвідомили, що не можемо бути з ними в одному просторі. Як ви знаєте, через технічні причини у кіберспорті йде розподіл на географічні зони. Наприклад, Німеччина, Франція, Англія — це Західна Європа. А от Україна, білорусь, росія, країни Балтії традиційно зараховують до регіону Східної Європи або СНД. Ми не хочемо тепер грати у цьому регіоні і хочемо перейти до європейського регіону, адже ніщо не заважає нам грати з тими самими німцями чи французами. Зараз триває така трансформація і Україна стає частиною європейського кіберспорту.
Який поточний стан українського ринку кіберспорту?
Ринок живий. Перші місяці після вторгнення був шок, ніхто не знав, що робити та як продовжувати працювати. Зараз таке розуміння є. Для наших компаній, таких як StarLadder, NAVI, Maincast тощо, — це бізнес, і вони розуміють, що треба його продовжувати, навіть з урахуванням усіх нюансів поточної ситуації. Тож ринок розвивається, попри велику кількість обмежень та змін, що треба було зробити через війну.
Так ми будемо відходити від російського, адже навіть після 2014 року більша частина монетизації йшла саме звідти. А це було зовсім неправильно. На щастя, такий стан речей скоро зміниться.
