Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Про громади, або Що потрібно, аби кияни могли керувати містом

Сергій Дідковський
Сергій Дідковський PR стратег
1 серпня 2022 7 хвилин читання
Сергій Дідковський, PR-стратег Сергій Дідковський, PR-стратег

Адміністративно-територіальний поділ Києва у наявному форматі — це совєтський рудимент. Саме за радянської влади міста почали ділити не за принципом гомогенності громад, функціоналу чи історичності. Формували райони за принципом укрупнення, тобто що більший район, то простіше їм керувати у ручному режимі. Адже в срср була одна партія та жорстка вертикаль влади, яка не допускала навіть мінімального впливу громади на свої рішення.

Що менше керівників у міста, то простіше ставити їм завдання та контролювати. Совєтський принцип контролю та управління зберігся донині. Київ — це 10 районів, причому в жодному немає власної місцевої ради, за що ми «дякуємо» януковичу і його банді. Саме вони у 2010 році скасували єдиний інструмент впливу громади на рішення у своїй місцевості — районні ради.

Як кияни впливають на рішення у місті

Киянин не має жодного дієвого важеля впливу на рішення у місті. Вибори мера та партій до Київради — це радше політичне волевиявлення. Тобто голосування «загалом», а не за конкретні проєкти, які мають стосунок до вашого району. Наприклад, Подільський район складається з самого Подолу, а також Виноградаря, Вітряних гір, Мостицького масиву та інших мікрорайонів, які із Подолом пов'язані не так близько, як здається.

Виноградар — це переважно спальний мікрорайон, забудова якого розпочалася у 1980-х роках (на якому ніяк не відкриють станції метрополітену), Куренівка — стара невелика місцевість з невисокою забудовою. Поділ взагалі можна поділити на три частини: історичний центр (до валів), радянська забудова (за валами) та індустріальна частина. У кожної з них свій функціонал, переваги, щільність забудови, транспортні умови тощо. 

Фактично голова Подільського району — це мінімер, який керує містом у місті, де є і промедан на Сагайдачного чи біля Річкового вокзалу, і індустріальні приміщення на Автозаводській, і висотна забудова на Виноградарі. Але жоден мешканець не може впливати на його дії. Він його не обирав (голову району призначає мер), у нього немає обраного депутата у районній раді.

За наявного адміністративно-територіального поділу містом керують у ручному режимі. Це узурпація влади, адже всі ключові інструменти влади сконцентровані в руках мера (він же традиційно голова КМДА) та більшості у Київраді, яка так чи інакше історично йде в одному векторі з мером. Відтак з висоти голови міста потреби спального району Виноградар змішуються з потребами працівників індустріальної частини Подолу без врахування функціональних особливостей цих місцевостей.

Тому в результаті ми отримуємо розбалансування. Це коли над Володимирським спуском будують скляний пішохідний міст, а Верхній та Нижній вал перебувають в передаварійному стані, немає якісного дорожного полотна, розбитий променад, багато неохайних будинків. 

На що впливає така система керування містом

Якщо рішеннями у місті керує вузьке коло людей, на яких ти не можеш впливати, то це совєтська система, а ти її гвинтик, думка якого нікого не цікавить. З точки зору корупціонерів, керувати містом у ручному режимі дуже зручно. Хочеш забудувати Виноградар. чи Нивки, чи Татарку, чи ДВРЗ? Думка мешканців цих місцевостей не потрібна. Адже простіше домовитися з депутатами Київради, які проголосують потрібне тобі рішення. Депутати представляють політичні чи бізнес-об'єднання. Це надбудова над усією управлінської структурою, нижче якої жодних місцевих, районних рад немає. Тому немає потреби чи механізму погодження своїх бажань із жителями міста, його конкретних районів.

Адміністративний поділ відстає від потреб киян та їхніх вимог щодо комфорту життя. Київ потрібно розділити за історично-територіальними та функціональними принципами. Виноградарю, Нивкам, Куренівці, Соцмісту потрібні свої місцеві ради та керівники. Якщо ви проголосували за депутата, який живе поруч із вами, ба навіть ви знайомі, то між вами за рахунок логістичної близькості є довіра. 

За рішення щодо забудов, розподілу бюджету на місцевість, виконання конкретних завдань (дорожнє полотно, створення парків, постачання опалення) мають  відповідати ті люди, які представляють конкретну місцевість. Не абстрактні (стосовно до вас) депутати Київради чи якісь чиновники КМДА, а саме представники вашої громади, яким ви надали право ухвалювати рішення. Це децентралізація.

Логіка мегаполіса

Вочевидь для розвитку Києва потрібно визнати його мегаполісом та приєднати до нього де-факто частини, які натепер є містами чи селами області. Жителі Бучі, Ірпеня, Вишгорода, Гатного, Боярки, Броварів та інших містечок нерозривно пов'язані з Києвом. Велика кількість їхніх жителів працює у столиці, а шлях від Куренівки до Позняків триває більше часу, ніж від Вітряних гір до Бучі. У логіці мегаполісів (Лондона чи Нью-Йорка) місто — це економічний, соціальний, культурний та фінансовий організм, який розвивається за принципом держави. Тобто місто не одноманітне (є індустріальні, житлові, рекреаційні, торговельні частини), кожна частина має свій функціонал і вплив на макрорішення у межах міста, але всі вони поєднуються задля досягнення більших результатів.

Логіка мегаполіса має враховувати швидке сполучення між різними частинами міста. Від Боярки до Центрального залізничного вокзалу вам треба їхати електричкою хвилин 25. А на вокзалі пересісти у метро та їхати ще 20 хвилин до «Арсенальної». Ви розумієте, що є частиною великого міста, але також маєте реальний вплив на рішення, які ухвалюють у вашій місцевості. Бо у вас є районна рада, яка захищає інтереси вашої громади, а не абстрактна Київрада з людьми, яких ви ніколи не побачите наживо.

Підсумок

  • 1
    Приєднати до Києва міста- та села-супутники.
  • 2
    Кожна місцевість (громада) має власну раду: Виноградар, Буча, Жуляни, Нивки, Троєщина тощо.
  • 3
    Об'єднати наземний та підземний залізничний транспорт, поєднавши всі частини (громади) міста в єдину транспортну систему. 

Фантастично? Так. Причина не у війні. Причина в тому, що жоден з мерів міста не захотів поділитися владою з жителями, не провів реформи, спрямовані на розширення повноважень місцевих рад. І, звісно, неможливість за майже 10 років запустити бодай одну станцію метро свідчить про максимально неефективну систему обрання мерів і депутатів Київради.

 

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Практичне про війну, країну та здоров'я. Тиждень у спільноті

Наталія Миронова 14 серпня 2022 15:54

Які заходи сприятимуть, а які зашкодять повоєнній відбудові

Наталія Миронова 12 серпня 2022 18:27

Чому українці хочуть повернутися додому — дослідження

Наталія Миронова 11 серпня 2022 17:40

Яку роботу і за які гроші пропонують у Києві: топ-10 сфер, де найбільше вакансій

Євген Муджирі 11 серпня 2022 10:45

Що найважливіше для лідера у воєнний час. Досвід захисника Маріуполя

Наталія Миронова 10 серпня 2022 17:49