Припинення ФОП: звільнення найманих працівників
Якщо ФОП має у своєму підпорядкуванні найманих працівників, та з часом вирішив припинити підприємницьку діяльність, краще звільнити працівників до моменту проведення державної реєстрації припинення ФОП, ніж займатися цим питанням після припинення (закриття) ФОП.
У статті 36 КЗпП описані усі підстави для припинення трудового договору з найманим працівником. Розглянемо декілька з найбільш поширених підстав припинення трудового договору, а саме:
- за угодою сторін (домовленість сторін) (п. 1 ст. 36 КЗпП).
Звільнити на цій підставі можна з дати, вказаної безпосередньо у заяві працівника. Саму домовленість бажано зафіксувати у письмовому вигляді. При цьому чекати на сплив двох тижнів (так зване відпрацювання) не потрібно.
- з ініціативи працівника (за власним бажанням) (ст. 38 КЗпП).
Підписуйтеся на наші соцмережі
За загальним правилом звільнити працівника можна після терміну відпрацювання двох тижнів. Хоча є винятки, і звільнити на цій підставі можна з дати, вказаної безпосередньо у заяві працівника.
- за ініціативи роботодавця у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності або припинення ФОП (п. 1 ст. 40 КЗпП).
- припинення ФОП у зв’язку зі смертю підприємця. Звільнення працівників відбувається у порядку, встановленому у постанові КМУ від 14.10.2022 № 1172.
Але у цій статті ми розглянемо саме звільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП, тобто через припинення (ліквідацію) ФОП.
Під час звільнення найманих працівників у ФОП згідно п.1 ст.40 КЗпП важливо дотримуватися таких кроків::
-
1
Обов’язково попередити за 2 місяці до звільнення найманого працівника. Внести запис про припинення ФОП до ЄДР можна лише після завершення двох місяців після попередження найманого працівника.
-
2
Окрім стандартних виплат (зарплата, відшкодування за невикористану відпустку тощо), треба ще виплатити вихідну допомогу не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
-
3
Крім того, є пільгові категорії працівників, яких на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП можна звільнити лише з обов’язковим подальшим працевлаштуванням. Наприклад, вагітних, жінок, які мають дітей до 3 або 6 років, одиноких матерів з дитиною до 14 років (ч. 3 ст. 184 КЗпП) та інше.
-
4
При звільненні працівника відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний подати ряд документів до Державної податкової служби (ДПС) та Пенсійного фонду України (ПФУ). Основні документи, які потрібно подати, включають:
- Повідомлення про звільнення — документ, що містить інформацію про дату звільнення працівника та причину звільнення.
- Копія наказу про звільнення — наказ оформлюється відповідно до внутрішніх процедур компанії.
- Облікові документи — довідка про нарахування заробітної плати та інші виплати працівнику.
- Звіт про доходи — форма звітності, яка подається до ДПС, включаючи дані про утримання податків.
- Відомості для ПФУ — документи, що підтверджують стаж роботи та дані про внески до Пенсійного фонду.
Документи, які отримує найманий працівник від ФОП в день звільнення:
- наказ про звільнення з обов’язковим ознайомленням працівника під підпис;
- письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;
- копію наказу про звільнення.
- трудова книжка. За бажанням найманого працівника, ФОП має зробити записи про звільнення.
Виплати. Роботодавець (ФОП) має виплатити найманому працівнику:
- заробітну плату;
- компенсацію за невикористану відпустку;
- а також при припиненні трудового договору з підстав ліквідації працівнику виплачується вихідна допомога, у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Підписуйтеся на наші соцмережі
