Пишаюся своїми студентами: досвід викладання під час війни

Вітаю! Мене звати Катерина Федірко, я Product Designer в українській IT-компанії, що розвиває SaaS-платформу RemOnline для управління бізнесом. У цій колонці я розповім про своє викладання під час війни та виклики, які довелося долати як студентам, так і менторам.

Як вчаться продуктові дизайнери

Мене запросили викладати продуктовий дизайн на онлайн-курсах Projector наприкінці 2021 року. Це не базовий курс, а навчання для тих, хто вже має щонайменше 2-3 роки досвіду в дизайні, тож майбутні студенти проходять досить жорсткий відбір. Мета курсу — дати якнайбільше знань та змінити модель мислення студентів. Тобто з тих, хто малює “кнопочки” та “формочки”, зробити фахівців, які розуміють бізнес, технології та потреби користувачів.

Графік навчання дуже щільний. Курс умовно поділений на три блоки.

Студенти вчать не тільки суто “дизайнерські” фреймворки, але й інструменти, якими оперують розробники (ООП), бізнес-аналітики (BPMN) і продуктові менеджери (конверсії, P&L, юніт-економіка). Це допомагає потім у роботі краще спілкуватися з керівництвом, продуктовими менеджерами, командою з розроблення, переконливо презентувати свої ідеї та пропонувати більш влучні та вдалі рішення. Крім того, спробувавши різні аспекти дизайну і “навколодизайнерської” роботи, вони розумітимуть, в якому напрямі хочуть розвиватися далі. 

Тривожність та конфлікти під час навчання

Повномасштабна війна почалася якраз наприкінці першого кейсу мого другого набору. 23 лютого ми проводимо останній вебінар, де вчимося тестувати наші рішення на користувачах, а 24 лютого — прокидаємося в страшній реальності. Звісно, ми відправили студентів на канікули без визначеного терміну і змогли знову зібрати їх аж через три місяці.

За цей час студенти роз'їхалися по всьому світу, дехто змінив чи просто втратив роботу, хтось опинився в ТРО і здавав мені домашки між чергуваннями. Але ми змогли зібрати назад практично всю групу та вийти на захист кейсу всіма командами — і це справді захоплює. 

Жоден із нас не був практикуючим психологом і ніколи раніше не був у подібних ситуаціях (цей набір ми вели разом з Павлом Ухачем, продуктовим дизайнером «Київстару»). Тому ми усі разом пропрацювали можливі ситуації з користувачами на глибинних інтерв’ю чи тестуваннях: як делікатно налагоджувати контакт та знімати напругу, чого уникати тощо. Паралельно я консультувалася зі своїм особистим психологом і вона давала дуже влучні поради, які я змогла і попрактикувати сама, і передати студентам.

Дуже пишаюся тим, що усі наші команди змогли завершити кейс та презентувати його замовнику. Сумарно студенти вчилися не 3 місяці, а цілих 7, але повністю пройшли весь курс і отримали від нього навіть трошки більше за минулі набори (як мінімум +100 до впевненості, що вони можуть тепер абсолютно все).

Після випуску мені здавалося, що найтяжче для мене як куратора вже позаду — ну що може статися страшніше війни посеред курсу? І я взяла наступну групу студентів. Ми бадьоро почали, сміливо пройшли перший кейс, аж тут прямо перед другим починаються масові відключення електроенергії.

А студенти ж працюють у групах, тому що продуктовий дизайн — це завжди про роботу в команді. Вони розкидані по всьому світу, тому не можуть працювати оффлайн, а онлайн навіть в межах Києва поняття дуже складне — графіки відключень не співпадають, світло вимикають і вмикають раптово, чергова ракетна атака знову все плутає.

Ми починаємо продовжувати дедлайни, але студенти все одно нервують, тому що здається, що хтось працює більше, хтось менше, домовленості не виконуються, починаються конфлікти (“Все, як у реальному житті”, пам'ятаєте?). Тому ми швиденько збираємо додаткові вебінари про конфлікти у командах, особисті та командні цілі, і знову вчимося разом зі студентами на тих проблемах, що виникли спонтанно. Студенти цього набору отримали непроханий, але дуже значний ріст саме у своїх софт-скілах (що неймовірно важливо для дизайнерів). 

Викладання — інструмент власного розвитку

Кожен фахівець рано чи пізно стикається з бажанням навчати інших. За Даннінгом-Крюгером, спочатку ти як спеціаліст думаєш, що все знаєш, потім — потрапляєш у так звану “долину відчаю” — усвідомлення, що насправді ти нічого не знаєш. А далі з досвідом настає той момент стабільності, коли рівень компетенції та власне уявлення про нього нарешті співпадають.

І приблизно тоді з'являється мотивація викладати. По-перше, хочеться поділитися тим, що знаєш. По-друге, викладання — це потужний інструмент власного розвитку. Коли я викладаю, то наче все ще раз розкладаю по поличках в голові. Але найпотужніша для мене річ — це саме обмін досвідом зі студентами, адже вони теж вже не початківці, мають свої цікаві кейси, якими ми з задоволенням ділимося.

Крім того, завдяки студентам я фактично опинилася у спільноті людей, які захоплюються тим самим, чим і я. І вона виросла на моїх очах і з моєю допомогою, що робить її надзвичайно для мене цінною. В нас є досить живий загальний чат випускників, ми обмінюємося цікавими кейсами, новинами, питаємо один в одного поради чи банально обмінюємося вакансіями. 

Також мене дуже тішить відчуття, що я причетна до побудови образу українського продуктового дизайнера як сильного, всебічно розвиненого спеціаліста. Я точно знаю, що за моїх студентів мені не буде соромно, якщо хтось скаже, що взяв їх на роботу. Я впевнена, що вони молодці. 

Розраховуйте свої сили — порада і учням, і викладачам

Навчатися ніколи не пізно. Але треба усвідомлювати, що це потребує часу. Якщо в умовах курсу вказано, що домашнє завдання буде займати у вас дванадцять годин на тиждень, то так і розраховуйте. Не сподівайтеся, що встигнете за один останній день. По-перше, навчаєтеся ви для себе, ви інвестуєте цей час у своє майбутнє, а домашні завдання здаєте не для сертифікату. А по-друге, командна робота апріорі вимагає більше часу. Кожен вебінар та лекція — це нова домашня частина навчання. Така інтенсивність дає дуже потужний поштовх у вашому подальшому професійному зростанні, тому всі зусилля — виправдані. Добре плануйте свої сили, ресурси і готовність до навчання, а не прослуховування лекцій.