Пересування «червоних ліній»: коли, кому і за що росія погрожувала ядерними та ракетними ударами
Стримування шляхом залякування – одна з концепцій міжнародних відносин. Вона набула популярності під час Холодної війни, особливо в рамках доктрини взаємного гарантованого знищення (MAD). Тоді ядерні потенціали США і СРСР створили хиткий баланс сил, який стримував прямий військовий конфлікт, проте це не заважало їм воювати, наприклад в Кореї.
Незважаючи на широке визнання, ефективність доктрини стримування є предметом значних дискусій серед дослідників. Саме в неї входить і концепція «червоних ліній», за порушення яких має чекати значна відплата.
Тим часом російські чиновники та аналітики восени сказали The Washington Post, що ядерні погрози кремля «більше нікого не лякають». Тому путіну доведеться шукати «більш обмежену» відповідь, якщо Україні дозволять бити далекобійною зброєю по цілях у росії.
В рамках спецпроєкту The Page та SPEKA «1000 днів великої війни» нагадуємо, як росія креслила «червоні лінії» і що з цього вийшло.
Як змінювалися «червоні лінії» росії протягом повномасштабної війни
«Постачання західної зброї – це пряме залучення НАТО у війну»
Із самого початку постачання важкої зброї Україні від країн Заходу, росія неодноразово погрожувала, що це може розцінюватися як прямий вступ у війну. Риторика кремля натякала на можливість ескалації конфлікту до бойових дій з країнами, що надають допомогу.
Схожою була й риторика росії навколо постачання далекобійних ракет ATACMS для HIMARS, ППО Patriot, західних танків Leopard, Abrams, Challenger, а пізніше літаків F-16. Росіяни обіцяли знищувати всю цю техніку ще на складах, проте у підсумку постачання кожного з типів озброєння росія проковтнула, обмежившись лише новими погрозами.
Удари по Криму – перша загроза використання ядерної зброї
Вперше на можливість використання ядерної зброї путін натякнув ще на самому початку повномасштабної війни – у лютому 2022 року. Тоді він заявив про «особливі заходи стримування» і пригрозив, що будь-яке втручання у війну спричинить «наслідки, яких не було в історії».
Вже згодом каменем спотикання став Крим. У відповідь на вибухи на аеродромі «Саки» 9 серпня 2022-го росія відзначила, що удари по півострову є «порушенням червоних ліній» і можуть призвести до «використання всіх доступних засобів для захисту територіальної цілісності».
Ще до цього 17 липня замголови радбезу рф, експрезидент дмітрій мєдвєдєв попереджав: якщо Київ реалізує погрози нападу на Крим, для всіх настане «судний день». Разом із ним путін грозив ударами по центрах прийняття рішень у Києві.
росія та численні ядерні погрози: як вони змінювались
Підписуйтеся на наші соцмережі
росія особливо активно погрожувала використанням ядерної зброї восени 2022 року, під час загострення ситуації після контрнаступу ЗСУ на Харківщині та на Херсонщині.
Під час звернення до нації 21 вересня 2022-го (початок мобілізації в росії) путін нагадав про готовність застосувати всі доступні засоби для захисту росії, натякаючи на ядерну зброю. Тоді ж росія на рівні власної конституції закріпила анексію чотирьох областей України: Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської.
Занепокоєння в усьому світі викликало твердження, що тепер путін може вважати територією росії окуповані області, а отже використати для їхнього захисту ядерну зброю. США та весь Захід одразу застерегли путіна від цього, але це не зупинило «ядерну» риторику. Тоді ж Україна побачила меми про «оргію на Щекавиці».
Хто зупинив путіна від використання ядерної зброї
Світові ЗМІ писали про те, чи наважиться путін використати принаймні тактичну ядерну зброю, аби зупинити вкрай успішний контрнаступ ЗСУ на Харківщині, а згодом на Херсонщині. Навколо цього питання було достатньо панічних висловлювань.
Проте неочікувано для багатьох Китай, найближчий партнер росії, наголосив про неприпустимість використання ядерної зброї. Про це 5 листопада під час зустрічі з канцлером ФРН Олафом Шольцом заявив лідер КНР Сі Цзіньпін.
Також вважається, що за лаштунками важливу роль у стримуванні путіна зіграв і прем’єр Індії Нарендра Моді, який чітко дав зрозуміти, що використання ядерної зброї в Україні – це погана ідея. Міністр оборони Індії 26 жовтня відкрито попереджав свого російського колегу, що цього робити не можна.
Розгортання ядерної зброї в білорусі
Повернення до «риторики судного дня» сталося вже у 2023 році. 25 березня путін оголосив про підготовку до розгортання ядерної зброї в білорусі.
Тоді це стало нібито відповіддю на посилення військової підтримки Заходу для України. На порядку денному стояли західні танки, передача яких також спровокувала шквал російських погроз.
путін стверджував, що таким чином росія відповідає на поставку Україні танкових снарядів зі збідненим ураном, які нібито також є ядерною зброєю свого роду. Також він казав, що хоче зміцнити свою ядерну позицію на фоні зростаючої загрози з боку НАТО. Фактично це була перша справжня відповідь рф на перехід її «червоних ліній».
Цікаво, що тоді НАТО та США публічно відмовились підтягувати додаткову ядерну зброю на східний фланг альянсу, заявивши, що все і так під контролем.
Також російські посадовці знову згадали про їхні улюблені «удари по центрах прийняття рішень» у Києві та світі, проте до цього часу жодного такого випадку не сталося. Втім, можливо, росіяни намагалися бити по будівлях органів влади та Міноборони в Києві, але не змогли обійти ППО. Наприклад, після атаки 21 березня 2024 року джерела у спецслужбах казали, що цілями були об'єкти Головного управління розвідки, всі крилаті та балістичні ракети вдалося збити.
Точка, де ми зараз: далекобійні ракети та удари по території росії
Погрози щодо «червоних ліній» почали слабшати, коли стало зрозуміло, що НАТО не зупиняється у підтримці України. Публічні заяви росії стали менш агресивними, а натяки на застосування ядерної зброї зустрічалися рідше. Це сталося, наприклад, після того, як 16 травня 2023 року було створено «авіаційну коаліцію»: партнери домовились про дозвіл на передачу Україні літаків F-16.
Єдиним важливим озброєнням, що залишається під замком, є далекобійні ракети, які б могли вражати цілі вглибині росії. Міністр оборони рф сєргєй шойгу 20 червня 2023-го анонсував негайні удари у відповідь по українських центрах прийняття рішень, якщо ракети ATACMS або Storm Shadow атакують російську територію.
Перші удари ATACMS і пауза у пів року
У липні 2022 року радник із нацбезпеки Білого дому Джейк Салліван стверджував, що відправка ракет дальнього радіуса дії в Україну ризикує поставити США і росію на «шлях до третьої світової війни».
Вже у вересні 2023-го росіяни погрожували, що якщо американці надішлють Україні ATACMS, то стануть стороною у війні, що може призвести до «судного дня». Проте вже 17 жовтня 2023 року Україна вперше використала ATACMS, вдаривши по аеродромах у тимчасово окупованих Бердянську та Луганську. Тоді знищили 9 гелікоптерів та іншу техніку ворога. З точки зору російської конституції, цей удар був нанесений по території рф, але відповіді не було.
Після цього майже п’ять місяців США не постачали Україні ATACMS. Офіційною причиною називали затримку в ухваленні допомоги для ЗСУ в Конгресі, яка склала майже пів року. Але пакет допомоги на $60,84 млрд від 23 квітня 2024 року знову надав ЗСУ американські далекобійні ракети.
Однією з підстав для цього, за словами Джейка Саллівана, стало використання росією балістичних ракет дальнього радіуса дії, наданих Північною Кореєю.
Тепер головною та єдиною «червоною лінією» росії є використання ATACMS або Storm Shadow по її території.
Чому Україна досі не може бити західними ракетами по території росії
Можливо, Білий дім Байдена тримає цей дозвіл, як козир у власній руці. Наприклад, коли з’явилася інформація про можливу передачу Іраном балістичних ракет росії, Вашингтон чітко окреслив, що у відповідь на це дозволять ЗСУ бити ATACMS та іншими далекобійними ракетами по території рф без обмежень. Хоча ЗМІ стверджували, що іранські ракети вже на шляху до України, вони так і не були використані.
Попри заяви багатьох конгресменів із Демократичної та Республіканської партій, адміністрація Джо Байдена досі не хоче надавати дозвіл на використання американської зброї для ударів по території росії. Навіть голова Держдепу Ентоні Блінкен кілька разів припускав таку можливість, а потім був вимушений виправдовуватись.
Експерти в міжнародній політиці впевнені, що це свідчить про те, що американська адміністрація все ж таки побоюється ядерних погроз путіна, попри крайню малоймовірність сценарію.
Зміна ядерної доктрини рф як останній козир путіна
6 червня 2024 року путін заявив, що росія може надати іншим країнам зброю дальньої дії для ударів по військових цілях Заходу, якщо він все ж таки надасть дозвіл Україні.
«Це означатиме їхню пряму участь у війні проти рф, і ми залишаємо за собою право діяти в такий самий спосіб», – сказав путін Associated Press.
Аби якомога більше продемонструвати власну рішучість, кремль у вересні вніс корективи до ядерної доктрини росії.
Основне нововведення полягає в одному формулюванні: навіть держава, яка не має атомної бомби, може бути уражена ядерною зброєю, якщо її дії відбуваються у співпраці з ядерною державою. Це має на меті стримувати західних союзників від надання Україні далекобійних ракет, адже удари по російській території можуть трактуватися як спільна атака.
Після цього ЗМІ знову почали говорити про «ядерний попіл», хоч і не так жваво, як у 2022 році. Що ж до Білого дому, то там погрози путіна демонстративно проігнорували. При цьому пасивність американців пояснюють насамперед внутрішньою політикою. Джо Байден досиджує останні місяці в Овальному кабінеті, а напередодні виборів президенти США традиційно намагаються не робити різких рухів, щоб не відвернути від свого кандидата потенційних виборців.
Тому куди занесуть світ «червоні лінії» і менеджмент ескалації, залежатиме вже від нової адміністрації США. Як до цього питання може ставитися Дональд Трамп, передбачити важко: його слова і дії дуже часто відрізняються.
Тим часом з початку повномасштабного вторгнення росія показала, що її «червоним лініям» навряд чи можна вірити. У цьому протистоянні стає зрозумілим, що кремль зараз побоюється довести ескалацію до межі, за якою почнеться реальна війна із Заходом, а ядерна й поготів.
