Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Папуги у Чернівцях, зникнення горобців із міст, коти-вбивці та вітряки: орнітолог Андрій Бокотей про птахів в Україні та загрози для них

Анна Сергієнко
Анна Сергієнко Журналістка SPEKA
21 листопада 2024 20 хвилин читання

Чи знали ви, що у той час як з українських міст зникають горобці, у Чернівцях гніздяться папуги Крамера? А чи думали про те, що головним убивцею птахів у світі стали кішки? А які виклики ставлять перед птахами вітряки? Про це та багато іншого в інтерв’ю для SPEKA розповів орнітолог Андрій Бокотей. 

Андрій Бокотей — український науковець, доктор біологічних наук, зоолог, орнітолог, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка. 

Науковець пригадує, що тваринами почав цікавитися ще змалечку. Батьки його у цьому всіляко підтримували, хоча до біології не мали стосунку. Визначився, що хоче займатися орнітологією, ще на першому курсі, після того як познайомився зі старшими студентами, які саме починали досліджувати птахів. 

Тоді ж, у 1984 році, Андрій Бокотей долучився до першої зустрічі Західноукраїнського орнітологічного товариства. Ця подія зібрала 19 учасників — студентів і професійних дослідників, які стали засновниками товариства. Наймолодший серед них, 18-річний Андрій, був одним із засновників.

Орнітолог Андрій Бокотей. Фото надав герой інтерв'ю Орнітолог Андрій Бокотей. Фото надав герой інтерв'ю

Крім викладання у Львівському національному університеті та зайнятості у Західноукраїнському орнітологічному товаристві, велику частину свого життя Андрій Бокотей присвятив роботі у Державному природознавчому музеї Національної академії наук України у Львові, де нині обіймає посаду провідного наукового співробітника.

Дослідження Андрія Бокотея стосуються різних аспектів орнітології. Одним з основних зацікавлень науковця є вивчення чорного лелеки — рідкісного виду, який зникає, він малодосліджений і потребує особливої уваги і великих коштів на дослідження. Окремі пари чорного лелеки розкидані дуже далеко одна від одної, тому, щоб зробити якісь узагальнення, потрібно багато часу і зусиль. 

Ще одним зацікавленням Андрія Бокотея є вплив людської діяльності на птахів, особливо у містах. Зокрема у Львові, де і мешкає науковець. Серед іншого також природнича музеологія, історія науки зоології, зокрема орнітології, та ще багато іншого побіжно.

Чим зараз займаються українські орнітологи і які проблеми стоять перед ними?

У тих регіонах України, де немає активних бойових дій, діяльність орнітологів майже не змінилася. Орнітологи, які були змушені переїхати з окупованих територій, опинилися у різних обставинах, але більшість із них продовжує свої дослідження, дехто змінив напрями досліджень.

Але якщо раніше ми вважали, що найбільшою проблемою для нас є збереження птахів і середовищ їхнього існування, війна показала, що не менш важливим завданням є збереження всіх матеріалів, наукових даних, які ми збирали роками. 
Андрій Бокотей

Наприклад, у Мелітополі у нас була єдина в Україні орнітологічна станція. Через швидку евакуацію багато наукових матеріалів залишилося там, і, ймовірно, вони безповоротно втрачені. Збереглося те, що було частково оцифровано. Тому останні два роки ми приділяємо багато уваги оцифруванню наших матеріалів і внесенню їх до міжнародних наукових баз.  Це важливо не лише для збереження інформації, але й для того, щоб зробити її доступною для науковців усього світу. 

А як бойові дії впливають на пернатих?

Річ у тім, що натепер ми достовірно нічого не знаємо про вплив війни на птахів. Адже досліджувати їх у зоні бойових дій ми не можемо, а території, які раніше були окуповані і зараз звільнені, майже всі заміновані. Тому проводити польові дослідження там неможливо.

Існують деякі публікації та інтерв’ю з науковцями щодо впливу війни на птахів, але усе це здебільшого припущення. Адже проводити дослідження ми зможемо лише тоді, коли ці території розмінують. Натепер ми можемо лише припускати, достовірних фактів немає. 
Андрій Бокотей

Як щодо зміни клімату? Ми спостерігаємо потепління на території України. Впливає це на поведінку птахів чи, можливо, з’являються нові види?

Нові види з’являються у нас постійно: це було й раніше, відбувається й зараз. Просто, можливо, деякі процеси пришвидшилися. 

Не можу сказати, наскільки це пов’язано лише зі зміною клімату, але у нас (у Львові. — Ред.) з’являються види, які раніше траплялися значно південніше. Ще років 20-30 тому чепура велика була для нас рідкістю і кожне спостереження за нею було надзвичайно цінним. А зараз цей птах зустрічається майже повсюдно — на водоймах, ставках, каналах. 

Такі зміни не поодинокі. Останні два-три роки ми спостерігаємо ще один цікавий феномен — поява у фауні України гніздових папуг. У 2022 році у Чернівцях з’явилося майже 10 пар папуги Крамера — це досить великий зелений папуга. Їх, очевидно, випустили на волю з кліток або з притулку. Зараз ці папуги успішно гніздяться і виводять пташенят. Є повідомлення з Івано-Франківська та зі Львова про спостереження цих папуг. 

Цей процес багатофакторний. Можливо, на появу нових видів впливають кліматичні зміни. А можливо, і людська діяльність. 

А який вплив людська діяльність чинить на птахів?

Коти є серйозною загрозою для птахів

Таких впливів дуже багато. Серед найбільш негативних — коти. Щороку у світі через них гинуть мільярди птахів. Це основний чинник, який впливає на чисельність птахів на планеті. Не вітрові електростанції, не лінії електропередач, не автотранспорт і навіть не висотні будівлі, об які розбиваються птахи, а кішки. І це проблема, над якою мало хто задумується. У нас мало кішок, які живуть лише вдома і не мають доступу до вільного вигулу, а ще й величезна популяція здичавілих кішок, які живуть самі по собі і найбільше полюють на птахів.

При цьому існують прості, доступні й ефективні речі, які можуть допомогти уникнути цього. Наприклад, на кішок можна надягати дзвіночки або яскраві комірці, які роблять їх видимими й чутними для птахів. Це продається у зоомагазинах, коштує дешево, але може значно знизити шкоду для птахів.
Андрій Бокотей

Вітрові електростанції

Останнім часом багато дискутують про оцінювання впливу на довкілля для будівництва вітрових електростанцій. Зараз дуже популярна зелена енергетика, за війни активізувалися забудовники вітряків. Звісно, для енергетики це корисно, і я не противник вітрових електростанцій, але є дуже важливий момент. 

Згідно з чинним законодавством, перед початком будівництва будь-якого великого об’єкта, зокрема вітрової чи сонячної станції, потрібно оцінити вплив на довкілля. Орнітологічна частина цього процесу є особливо важливою. Адже вітряки мають великий розмах і значну висоту, внаслідок чого птахи часто стають жертвами його лопатей.
Андрій Бокотей

Звісно, є місця, де птахів мало, особливо під час осінніх міграцій вони детять розпорошено та на незначних висотах. Там будувати вітряки можна. Але є місцевості, де птахи йдуть досить щільними потоками. 

Напевно, відома історія про боротьбу за те, щоб на полонині Боржава, в українських Карпатах, не будували вітряки. Наше Західноукраїнське орнітологічне товариство брало у цьому активну участь. Ми проводили там дослідження — через Боржаву йде вузький потік птахів багатьох видів, серед яких є низка червонокнижних, які летять великими зграями. Вони летять на тих висотах, які потенційно можуть бути небезпечними через вітряки.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Роль птахів у цій історії була не найголовнішою, але однією з важливих. Бо будівництво у високогір’ї є неприпустимим. Це вразливі екосистеми, які тривалий час відновлюються. Вони зароджуються дуже довго, а зруйнувати їх можна за мить.
Андрій Бокотей

Нещодавно я писала про фотоконкурс Bird Photographer of the Year Awards 2024, де абсолютним переможцем стала фотографиня Патриція Гомоніл зі світлиною «Коли стикаються світи». Фото порушує проблему смерті птахів через зіткнення з вікнами. Наскільки ця проблема актуальна для України?

Вона актуальна для всього світу. Сьогодні часто будують будівлі із дзеркальними вікнами, у яких відображається небо. Птахи не сприймають їх як перешкоди. Особливо ті птахи, які летять уночі. Адже є денні мігранти, а є нічні. Багато дрібних, горобиних птахів — нічні мігранти — дуже легко розбиваються об такі вертикальні поверхні. 

Ця проблема дуже серйозна. Такі споруди зводять без серйозних орнітологічних досліджень. І таких будівель дуже багато. У нас по всьому місту, під час осінньої міграції, можна знайти багато птахів, які розбилися об вежі, скляні будинки. 

Фото «Коли стикаються світи» Патриції Гомоніло Фото «Коли стикаються світи» Патриції Гомоніло

На Заході ця проблема існує давно і з нею навчилися боротися — просто не встановлюють дзеркальні великі вікна на висотних будинках. Але у нас це тільки зароджується. Зокрема, пересуваючись Львовом, я бачу, що новобудови зазвичай будують саме з такими панорамними вікнами. І це надалі призводитиме до серйозних проблем для птахів, які мігрують через цю територію.

Що ви можете сказати про зменшення чисельності горобців у містах? Чи справді це набуло серйозних масштабів?

Це справді так. Зникнення горобців у великих містах почалося ще у 1950-х роках, перші випадки цього явища були зафіксовані на Заході, зокрема у Великій Британії. Це явище вперше дослідили у Лондоні.

Відтоді цей процес почав просуватися по всій Європі — із заходу на схід. Від середини 1990-х років, коли ми почали проводити дослідження у Львові, хатній горобець був найчисельнішим видом птахів у Львові. Його чисельність становила приблизно 16-17 тис. гніздових пар. Коли я розповідав про це своїм колегам у Варшаві, вони не могли у це повірити, адже у них на той час горобців було вже значно менше і на перший план почав виходити сизий голуб. У Львові ж тоді сизих голубів було небагато — 3-4 тис. гніздових пар.

Сьогодні у Львові популяція горобців зменшилася до 3,5 тис. пар, тоді як у 1990-х їхня кількість становила 16-17 тис. Архів КП в Україні Сьогодні у Львові популяція горобців зменшилася до 3,5 тис. пар, тоді як у 1990-х їхня кількість становила 16-17 тис. Архів КП в Україні

За останні 25 років ситуація кардинально змінилася. Сьогодні у Львові популяція горобців зменшилася до 3,5 тис. пар, тоді як чисельність сизого голуба зросла до 17-18 тис. — стільки раніше було горобців. Горобці майже зникли з центральної частини міста, перемістилися на околиці, у райони з приватними будинками, садами й присадибними ділянками.

Які причини зменшення кількості горобців у містах?

Закриті сміттєві баки, постійне вивезення сміття, зменшення кількості газонів і часте скошування трави створюють несприятливі умови для горобців. До цього можна додати штукатурення, тинькування будинків центральної частини міста.

У Львові, наприклад, центральна частина міста внесена до спадщини ЮНЕСКО, тож відбувається реставрація, ремонт. Багато будинків утеплюють, закриваються щілини, де горобці раніше могли ночувати, зимувати, гніздитися. Балкони заскляють, що позбавляє птахів місць для притулку. Тобто ми робимо все, щоб горобцеві не було місця у наших населених пунктах. І це відбувається по всіх великих містах.

Натомість у селах горобців як було багато, так і залишилося. Там для них є хороша кормова база. Оскільки горобці належать до зерноїдних птахів, більшу частину року вони харчуються різноманітним зерном, плодами, насінням. Чудово вони почуваються у бур’янах, харчуючись всю зиму їхнім насінням. Улітку вони потребують комах, бо комахами вони вигодовують своїх пташенят. 

Падіння чисельності горобців — це абсолютно передбачуваний процес. Зараз у Львові намагаються відновити газони, створюючи різнотрав’я, яке гарно цвіте влітку. Його треба буде косити, але принаймні не так часто, бо висока трава для горобця не лише місце для харчування, але й місце для сховку. Там можна сховатися від хижака, який за ним полює. 

Через цілий комплекс наших людських заходів ми втрачаємо птахів у містах.
Андрій Бокотей

Чи несе зникнення горобців загрози для інших видів або для екосистеми загалом?

Я не думаю, що вони повністю зникнуть. У нашій фауні є два види горобців. Є горобець хатній і горобець польовий. Польовий горобець починає поступово заміняти хатнього, особливо на околицях міст. У центральних частинах його поки що небагато, але чисельність польового горобця зростає.

Центральну частину міста, яку раніше займав хатній горобець, тепер заполонили сизі голуби. Це, звісно, не є позитивним явищем, але в екології порожні ніші довго не залишаються без господаря: якщо зникає один вид, його місце займає інший. У деяких випадках місцева фауна адаптується і заповнює нішу, а іноді її займає інвазивний вид.

Наприкінці минулого року Червоноградська міська рада повідомила про плани відстрілу та відлову вовків, лисиць, сірих ворон. Чому це відбувається та як спільнота орнітологів ставиться до подібних дій?

Вкрай негативно. Є певні поняття людської етики і ставлення до природи. Це якесь середньовіччя, розстрілювати птахів — це варварство, такі речі треба передавати до прокуратури. Це неприпустимо в сучасному світі. Ми боремося за кожну пташку, за кожну тварину, а вони у себе в місті їх відстрілюють. 

Так, є ситуації, коли птахи у людських поселеннях створюють певні проблеми, але причиною цього є самі люди. Людина, як істота розумна, має вчиняти розумні кроки для того, щоб регулювати чисельність різних видів.

Зараз у Львові дуже багато сизого голуба. Майже кожен другий птах у місті — сизий голуб. Це погано, адже голуби є носіями майже 40 інфекційних захворювань, вісім з яких можуть передаватися людині. Вони погано діагностуються і лікуються. 
Андрій Бокотей

Тому така чисельність голуба небезпечна для містян, особливо коли ці хворі чи ослаблені птахи сидять на землі — люди беруть їх руками, переносять і хвороби передаються людині. 

Застосовувати отруту, відстрілювати не можна категорично. Це, по-перше, психологічна травма для самих мешканців, особливо для дітей. Це негуманно щодо тварин. Фахівці досліджують ці питання, тож якщо якась тварина створює проблему, прошу звертатися до них.  Є університети, установи академії наук, де працюють спеціалісти, які зможуть допомогти і пояснити, як це можна зробити. 

З голубом боротися нескладно. У Європі, у багатших країнах, до корму, яким їх підгодовують, додають стерилізаційні препарати, які припиняють їхнє розмноження на певний час. Тобто скорочується чисельність природним шляхом, вони не розмножуються. 

Чому голубів стало так багато?

Для міських популяцій характерне явище, яке науковці називають поліциклія. Птах, який гніздиться назовні, на фасаді будинку, наприклад, з зовнішньої сторони, за рік може вивести максимум два потомства — по двоє пташенят. Тобто четверо пташенят на пару у кращому разі. 

Птахи, які гніздяться на горищах, де тепло, можуть виводити впродовж року по 5-6 виводків. Це вже до 12 пташенят за рік. Тому їхня чисельність так швидко зростає. Якщо закрити слухові віконця сіткою, через яку не проб’ється жодний голуб (але повітря буде проходити, якщо воно там потрібно), вони перестануть розмножуватися так часто і їхня кількість дещо зменшиться.

Чи можемо ми називати голубів або інших птахів шкідниками?

У природі немає птахів чи ссавців-шкідників. В екосистемах усе відпрацьовано, відрегульовано еволюційними процесами, які тривають десятки чи сотні тисяч років. 

Шкідництво, шкідливі види чи корисні види — це все стосовно людини. Це наше сприйняття. Ми дуже антропоцентричні. Ми вважаємо, що все крутиться навколо нас. Але ні, ми є рівнозначною частиною в екосистемах і у природі. Просто ми наділені розумом, який не вміємо використовувати належним чином. Тому самі собі створюємо проблеми, ділимо тварин на корисних і шкідливих. Це зазвичай закінчується погано для людини і багатьох екосистем.

Класичний приклад — винищення горобців у Китаї. Потім вони їх завозили, бо почалися проблеми з урожаями. 
Андрій Бокотей

Ми згадували про горобців, а чи є ще види, які перебувають у небезпеці в Україні?

Таких видів, на жаль, багато. Одним з основних об’єктів наших з колегами досліджень є чорний лелека. Вид погано досліджений, живе якнайдалі від людини — у лісах з великими старими деревами, де будує свої гнізда. А ці дерева є об’єктом зацікавлення лісового господарства. Відбувається конфлікт: чорний лелека шукає старі дерева для гніздування, а лісівники ці дерева часто вирубують.

Існують певні розміри охоронних зон, які мають бути сезонними: улітку, у гніздовий період, коли птах на гнізді, ця зона має бути достатньо великою, але пів кілометра навколо цього гнізда — достатньо. У зимовий період, коли птахи відлітають, ця зона може зменшитися до 100 м і лісівники можуть собі там працювати.
Андрій Бокотей

Ми так завжди пропонували: не можна рухати 500 м упродовж гніздового періоду та 100 м упродовж усього року. Бо те, що птах бачить з гнізда навколо себе, має бути недоторканим. Інакше він злякається і покине гніздо. А гнізд чорного лелеки в українських лісах дуже мало, вони надзвичайно цінні. 

Чорний лелека — рідкісний зникаючий вид, який є малодослідженим. Marek Szczepanek Чорний лелека — рідкісний зникаючий вид, який є малодослідженим. Marek Szczepanek

Але у законодавство закралася помилка, яку внесли свідомо, бо хотіли захистити якомога більше лісу завдяки чорному лелеці. Хотіли зробити краще, а зробили гірше. Цю охоронну зону зробили в радіусі одного кілометра навколо гнізда. Як на мене, це повне безглуздя. 

Це призвело до того, що лісівники перестали з нами співпрацювати і показувати нам гнізда. Бо це 314 га товарного лісу. Це зрозуміло, це велика галузь державної економіки, вона має працювати. Ми не можемо заборонити лісівникам рубати ліс. Це величезні державні прибутки і праця багатьох людей. 
Андрій Бокотей

Тому цей кілометр зіграв погану роль. Бо лісівники теж люди: є сумлінні і не дуже. Якщо їм треба зрубати ліс, а там є гніздо лелеки, його просто скидали і рубали все, що хотіли. Якщо ми про це гніздо нічого не знали, то так про нього ніхто і не дізнався. Але було кілька випадків, коли скинули гнізда, про які ми знали. Звісно, треба було втручатися, але гніздо вже скинули. Лелека до нього не повернеться і невідомо, на які місця гніздування перенесеться.

Тому тут теж важливо, щоб до законодавства залучали фахівців, які знають свою справу, мають відповідний авторитет у своїх галузях. Це значною мірою дозволить уникнути таких непорозумінь, як ця кілометрова зона навколо гнізда чорного лелеки. 
Андрій Бокотей

Вона затверджена на рівні Кабміну. Уже ніби вийшов інший закон, але тепер є колізія. Бо є і те, і те, і ніхто не знає, що вибрати — кілометрову чи ту сезонну 100-500. Усі бояться, відтак ніхто не знімає тієї кілометрової зони. І далі існує проблема. Ми ніби і вживаємо заходи, щоб зняти цю кілометрову зону, але наразі це не вдається. А у воєнний час це взагалі буде зробити надзвичайно складно.

Круглий стіл з питань чорного лелеки у рамках XI конференції Західноукраїнського орнітологічного товариства, 2016 рік. Фото надав Андрій Бокотей Круглий стіл з питань чорного лелеки у рамках XI конференції Західноукраїнського орнітологічного товариства, 2016 рік. Фото надав Андрій Бокотей

Які заходи мають бути впроваджені на законодавчому рівні, щоб зменшити зникнення різних видів птахів?

У нас останніми роками в охоронне законодавство входить таке поняття, як плани дій зі збереження певних видів. Якщо вид перебуває під загрозою зникнення, група науковців, які його досліджують, готує спеціальний документ — план дій. Цей план затверджується Міністерством природних ресурсів, зазвичай на п’ять років. 

Якщо йдеться про чорного лелеку, ми такий план розробили ще у 2019 році. Торік минуло п’ять років. План ми намагалися максимально втілити у життя, але це, на превеликий жаль, не вдалося повною мірою. Бо у ньому задіяні різні інституції та установи природнозаповідного фонду, які мають опікуватися тим видом на своїх територіях, і лісове господарство, яке має дбати про ці види.

План є, він затверджений всіма міністерствами і лісовою галуззю. Зверху його затвердили, а внизу лісникам не вигідно створювати ті зони, бо вони занадто великі. Вони або приховують і нічого нам не розповідають, або просто шкодять, якщо це їм вигідно, тобто скидають гнізда. 

Тож законодавство у нас хороше, законодавство у нас чудове, але його дотримання дуже погано контролюється. І це найбільша наша проблема.
Андрій Бокотей

Самотужки ми не можемо постійно контролювати. Лелечих гнізд сотні, і ми не зможемо стояти коло кожного. Ми не всі навіть знаємо. Ми знаємо лише невелику частину, де розташовані гнізда чорного лелеки. Їх ми контролюємо щороку. У нас є велика команда науковців, які займаються питаннями охорони чорного лелеки.

Окрім установ природнозаповідного фонду, у нас є ціла низка національних природних парків, які декларують, що на їхній території гніздиться чорний лелека, але жодного гнізда вони нам показати не змогли.
Андрій Бокотей

Тобто потенційно він там є, а може, й немає. Але вони завжди декларують, що так, він у них є, вони його охороняють. Яким чином вони його охороняють, якщо вони не знають, де його гніздо? Що вони охороняють?

Чому деякі національні парки заявляють, що охороняють чорного лелеку, якщо не можуть його показати?

Я також цього не розумію. Це триває роками. Я приїжджаю до дирекції національного парку й кажу: «У вас задекларований чорний лелека» — «Так, ми знайдемо» — «Чому ж ви досі не знайшли?» — «Ну, ми не можемо знайти. Але ми пошукаємо».

Так повторюється щороку. Можливо, у них є інші, більш пріоритетні завдання, ніж охорона видів на своїх територіях. Я не знаю.

Але є парки, які чудово співпрацюють із нами. Наприклад, Шацький національний парк, Галицький національний природний парк, Національний природний парк «Цуманська пуща», Рівненський природний заповідник.

Рівненський природний заповідник — це взагалі еталон щодо дослідження чорного лелеки. З цими колегами ми працюємо давно і тісно. У нас з ними розуміння на всіх рівнях, вони не лише на своїй території, вони ще й на всіх суміжних територіях знають, де є гнізда, сприяють, допомагають.
Андрій Бокотей

Які кроки може зробити кожен із нас на побутовому рівні, щоб допомогти зберегти птахів у містах? 

На побутовому рівні найкраще не втручатися у те, що відбувається з нашими птахами у населених пунктах. 

Ми звикли думати, що птахів потрібно підгодовувати, але це не завжди так. Що більше я працюю з птахами, то більше переконуюся: цього робити не слід. Бо поки не було людини, птахи чудово знаходили поживу. Так, частина з них гинула, але це природний процес. Гинули слабші, хворі, старі, які для популяції не виконують важливу функцію. Вони слугували кормом для хижаків, для вищої трофічної ланки у тому ланцюзі. І це теж важливо, вони теж повинні мати, що їсти.

Коли ми годуємо птахів у літній період — це безглуздя, бо корму для них достатньо. Коли ми годуємо птахів взимку, коли немає сильних морозів і глибоких снігів, це теж безглуздя. Вони мають що їсти, вони можуть собі це знайти. 
Андрій Бокотей

Але часто буває так: людина повісила годівничку, кілька разів наповнила її кормом, а потім забула. Для птахів це може обернутися серйозною проблемою. Наприклад, зграї синиць, які зимують у містах (синиці дуже часто злітаються до міст), мають певну територію, яку вони облітають по колу. Вони знають, де можна знайти корм, і розраховують, що поїдять у певних місцях. 

У суворі морози та глибокий сніг синиці ретельно перевіряють ці годівнички. Вони розраховують свій час — синиця, яка не поїсть годину-дві у мороз, загине. Бо у неї дуже швидкий обмін речовин. Вона чітко знає, що є годівнички. Вона прилітає до однієї — там нічого немає. Вона прилітає до другої — там теж нічого немає. А до третьої вона може не долетіти. 

Тож якщо хтось планує підгодовувати, то треба робити це постійно. Цілу зиму там має бути корм. Інакше навіть не треба починати.
Андрій Бокотей

Але найкраще — не вішати годівнички. Якщо у вас є сало, відріжте скоринку, повісьте за вікно і багато видів птахів ним скористаються. Це чудовий енергетичний ресурс, який допоможе їм перебути морозний час. Але сало має бути несолоне. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

50 UAH 150 UAH 500 UAH 1000 UAH 3000 UAH 5000 UAH
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Нове дослідження виявило, як вживання канабісу впливає на пам’ять

Сергій Коноплицький 29 січня 2025 11:47

Київський авіаційний інститут створює науковий парк

Сергій Коноплицький 28 січня 2025 21:36

Базові відсотки: спосіб запобігти стереотипному мисленню — уривок із книжки «Раціональність. Що це таке, чому важливе і чому трапляється так рідко»

Laboratory Community 23 січня 2025 17:30

МОН ініціює зміни для стимулювання розвитку наукових парків

Сергій Коноплицький 16 січня 2025 13:18

Нові фізичні явища: що означають останні дослідження термоядерних реакцій

Олександр Тартачний 10 січня 2025 09:13