Якою має бути політика НБУ після призначення нового голови
Зміна очільника Національного банку стала важливим водорозділом на економічному фронті воєнного життя України. Замість Кирила Шевченка монетарно-банківським регулятором тепер керуватиме Андрій Пишний, досвідчений фінансист, який раніше керував державним Ощадбанком.
Монетарні рішення НБУ під час війни були переважно правильними. Ці рішення зазвичай ухвалюють більшістю голосів монетарного комітету, а рухалися вони відповідно до класичної, консервативної логіки монетарного мислення у дусі Мільтона Фрідмана. За кращих, легших, багатших часів від цієї логіки центробанки часом відходять, але у нас не та ситуація. Нам не до вибриків та експериментів у монетарній сфері.
Щодо діяльності Нацбанку за Кирила Шевченка
Втім, багато з чим я був незгоден в діяльності Кирила Шевченка. За його каденції НБУ залишався лобістом інтересів банківської індустрії, а не адвокатом фінансових інтересів громадян. Досить м'яка реакція НБУ на санкції США проти Альфа-Банку — свідчення цього. Точно могло би бути зроблено більше, щоб припинити поширення впливу російського капіталу в Україні.
Нацбанк толерує цілу низку маленьких банків, які, зважаючи на їхні відсоткові ставки, впали у розпач. Потрібні були б активніші дії щодо консолідації банківського сектору, бо інакше хтось втратить свої гроші.
Для пана Шевченка було некомфортним ані говорити про проблеми Альфа-Банку в Україні, ані про баланси інших комерційних банків, що суттєво погіршилися під час війни. Це було трохи схоже на поведінку страуса, який ховає голову в пісок, коли поруч з'являється загроза.
За понад сім місяців війни Шевченко так і не домовився про потужну програму підтримки України від МВФ. Про програму всерйоз заговорили лише тоді, коли її почав просувати прем'єр-міністр Денис Шмигаль, котрий нещодавно, під час візиту до США, мав зустріч із головою Фонду Кристаліною Георгієвою.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Та й нещодавня колонка Шевченка у британській газеті Financial Times щодо емісії гривні була свідченням його бачення речей у фінансовому секторі, притаманне 1990-м. Шевченко у колонці переплутав держбюджет з національною економікою — і всі це помітили. Він звучав у тій колонці не як лідер економічних змін великої країни, що веде війну, а як класичний банківський бюрократ, який рахує свої відсоткові ставки, за котрими не помічає більш масштабних проблем.
За той час, що Шевченко керував НБУ, не було зроблено жодних суттєвих кроків щодо повернення $5 млрд, виведених колишніми акціонерами з ПриватБанку. Я нещодавно звертався до НБУ з проханням пояснити, на якому етапі ця справа, мені сказали лише, що НБУ «готовий взаємодіяти». На технічні питання про моніторинг єдиного рахунку ПриватБанку в період виведення коштів мені не відповіли. Якщо було би цілковите бажання, НБУ міг би домогтися повернення цих коштів, адже у світі фінансів ніщо нікуди безслідно не зникає. Але для Шевченка справа ПриватБанку була не пріоритетною, хоча під час війни $5 млрд Україні аж ніяк не не завадили б, особливо якщо йдеться про відновлення пошкодженого росіянами майна та житла.
Хто підходить на роль голови Нацбанку
Я вважаю традицію призначати голів комерційних банків на посаду голови банківського регулятора хибною. Саме за цією логікою у крісло голови НБУ посадили Шевченка, а зараз — Пишного. Очолювати регуляторний орган — це геть інакша справа, ніж заробляти гроші на різниці між кредитними та депозитними ставками. Однак є, як є.
На посаді НБУ потрібен грамотний макроекономіст(ка), який/яка би був/була достатньо рішучим та відкритим до інноваційних практик, що їх нині застосовують центробанки розвинутих країн. В очах міжнародної спільноти посада голови НБУ — критично важлива, адже йдеться про залучення капіталу для відновлення української економіки. Очевидно, ця людина має вільно говорити англійською та у деталях знати і розуміти, що відбувається навколо.
Епоха пострадянського банкінгу закінчилася. Зараз ми будуємо нову українську економіку, де правила гри мають ухвалюватися не штучними закулісними домовленостями корпоративних еліт, а розвитком ринкових відносин. Корпоративні еліти часом свідомо тримали вартість активів в Україні штучною, аби зручніше перерозподіляти їх між собою. Це має закінчитися, бо це — пострадянська меншовартість.
Після інфляції 2022 року час критично низьких цін на активи в Україні закінчився. Так, ці низькі ціни були вигідні корпоративним елітам, але країна хоче стати багатшою. Корпоративні еліти спробують говорити, що Україна пережила війну, тому ось, будь ласка, продайте нам ще один обленерго за три копійки. Але ні, так більше не можна. І обленерго, і «Президент-готель» зі списку приватизації, і майновий комплекс заводу «Більшовик», і майновий комплекс заводу «Електронмаш», і нещодавно арештований готель «Либідь» мають коштувати дорожче, ніж ті цифри, які ми бачимо у публічному просторі.
Шевченко зайшов на посаду НБУ з класичним набором звичок банківського працівника: рівень облікової ставки має бути вищим за рівень інфляції, а інфляцію міряємо за методологією, що її використовує Держстат, хоча в мережі Novus банка кави Jacobs Monarch подорожчала з 250 грн до 440 грн. Розподілення кредитів рефінансування, робота з монетарними агрегатами у консервативному дусі, комунікація з банками з приводу покриття ризиків, валютні інтервенції, що є класикою роботи банківсько-монетарного регулятора у пострадянській економіці. От і все.
Але цього мало. За цифрами треба побачити навіть не лише економіку, а обличчя кожного й кожної з нас. Побачити й повірити, що ми заслуговуємо кращої долі. Економіки західних країн давно навчилися через реформи банківського сектору докорінно змінювати стан речей — і зарплатне питання, і квартирне питання, і енергетичне питання, і екологічне питання. В НБУ досі все у межах пострадянської класики. Все за логікою «краще не висовуватися, бо покарають».
Політично Шевченко не мав занадто сильних союзників у топових ешелонах влади, він був надійним виконавцем класичних нацбанківських підходів. Але в тому то й річ, що класичний нацбанківський підхід у сучасній економіці може виконувати навіть звичайнісінький комп'ютерний алгоритм. А потрібна людина. Людина. Чому, ви думаєте, прем'єрка Британії Ліз Трасс та її міністр фінансів Квазі Квартенг задумали свою фіскальну реформу? Для того,щоб продемонструвати людське ставлення до економіки. Ставлення не на основі цифр, а на основі справді людського ставлення до економічних процесів.
Шевченко ж був, дозволю собі таке порівняння, художником-реалістом за доби супрематизму. Все ніби правильно робив, але таке відчуття, що не відповідає завданням часу, проблемам часу. І мистецтво своє знає, і технікою володіє, а от в результаті щось не те.
Тому відставка Кирила Шевченка з посади голови НБУ була вчасною і доречною. Методи роботи Нацбанку потрібно змінювати, бо в сучасній економіці від дій центрального банку залежить надто багато, щоб просто дотримуватися алгоритмів, які лежали в основі роботи ще Сергія Арбузова, коли він як голова НБУ спалив на міжбанку половину резервів заради долара по 8 і перемоги Віктора Януковича на президентських виборах, що мали відбутися у 2015 році.
На посаді голови НБУ потрібна дуже гнучка людина. Людина, якій гаманці українців та українок важливіші власних поглядів, власних зв«язків та знайомств, власної політичної орієнтації. Знаєте, ще Володимир Щербицький, очільник ЦК КПУ, у доганах про себе з боку партійних ревізорів читав про власну »політичну негнучкість«. Так от не треба бути як Щербицький. Треба бути гнучким.
Короткий висновок
Дуже добре, що президент Володимир Зеленський настільки оперативно вніс до Верховної Ради кандидатуру Андрія Пишного для затвердження на посаду голови Національного банку, а Рада за це кадрове подання проголосувала. Це точно набагато краще, ніж три місяці чекати й обговорювати, хто ж має стати головою НБУ в країні під час війни та напередодні початку курсу економічної реконструкції.
Альтернативних думок про те, як має діяти НБУ, було, є і буде дуже багато. Кожен та кожна може мати власну позицію щодо НБУ та його політики. Але головне, що ця інституція має бути належним, законним чином керована, а не хаотично пущена вздовж траєкторії руху подій. Будь-яка висока посада потребує певного часу адаптації, призвичаєння, і це нормально. Пишний — не чужа людина у фінансових колах, але і йому знадобиться час, щоб оволодіти інструментарієм людини, що має дане законом право регулювати потоки капіталу в такій складній економіці, як економіка українська.
Головна проблема НБУ зараз — зростання цін. Боротьба зі зростанням цін має бути рішучою, суворою, жорсткою, лише тоді її підтримають широкі верстви українського суспільства. Зростання цін усіх нас дуже швидко робить біднішими. Корпоративний сектор, звісно, пручатиметься, доводячи своє право на маржинальність навіть під час воєнного часу. Але у нас ситуація, коли в економіці треба зробити важкий вибір, і цей вибір потрібно зробити на користь українців та українок, а не людей, що керують великими компаніями.
Підписуйтеся на наші соцмережі
