Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Нова суворість. Чому ринок технологій стає вимогливішим?

Ivan Verstyuk
Ivan Verstyuk
18 вересня 2022 9 хвилин читання

Нещодавня презентація лінійки гаджетів Apple зафіксувала поворот до хардових рішень. На тлі постковідної корекції технологічного ринку саме хард стає тим надійним фундаментом, у який готові інвестувати ті, в кого є капітал. А тому якість камер, якість батарей, якість екранів, якість процесорів, якість мікрочипів зараз потрібніші й пріоритетніші, ніж будь-які софтверні рішення.

Це важлива новина для української ІТ-індустрії, в якій роль «Біг-Мак Меню» вже років десять виконував такий продукт, як CRM- система. Це цифрове рішення для організації продажів та моніторингу взаємодії продавця з клієнтом.

З цим продуктом ще можна було розширювати географію продажів: напередодні війни деякі українські компанії рушили продавати ці системи на ринок Центральної Азії. Але з цим продуктом вже неможливо здивувати глобальний ринок.

Зараз ми спостерігаємо відтік грошей з технологічний компаній. Ще якось тримаються гіганти й ті бізнеси, що включені до ланцюгів постачань цих гігантів, хоча відтік капіталу б'є і по них. А от софтверні компанії мають проблеми із залученням інвестицій як через боргові інструменти, так і через інструменти private equity. Позичати таким компаніям навіть під таку високу ставку, як 7,5%, інвестори не поспішають.

Це робить український технологічний сектор вразливим. Його цілковита залежність від венчурних грошей утворилася де що війни 2022 року, а тепер від неї точно немає куди подітися. Точніше, подітися є куди, але для цього треба досить радикально змінювати продуктову лінійку. B2B рішення більше не пропонують стабільних, впевнених доходів. Послуга з цифровізації компанії вже точно не є тим топом пропозиції, яка стовідсотково зустрічає попит і робить це швидко.

Точка зустрічі попиту з пропозицією на технологічному ринку змінилася. Попит досі є, він значний, але він структурно інакший. Як це не дивно, але цей попит зрозумів колишній американський президент Дональд Трамп, створивши власну соціальну мережу Truth Social. І хоч цю мережу називають «найсумнішим вебсайтом інтернету», попит на соціальні мережі є.

Він є хоча би тому, що є тисячі користувачів, не задоволені тим, як діють алгоритми вже усталених соціальних мереж — Facebook, Instagram, Pinterest чи Tumblr. Роками соціальні мережі ускладнювали вихід до широкої аудиторії, розуміючи, що людська увага — це товар, а коштувати він має доволі дорого.

Окрім цього, тисячі криейторів, котрі створюють контент, не задоволені інструментами монетизації у класичних соціальних мережах. Глобальна спільнота криейторів — це приблизно 500 тис. людей, за підрахунками британського журналу The Economist. І ці пів мільйона людей хотіли би жити за рахунок продукування креативного контенту. Марк Цукерберг хоч і анонсував нові інструменти заробітку для тих, хто створює контент, але натомість з великих рішень запропонував хіба що лайки у чатах месенджера WhatsApp, без яких і так все працювало нормально. Дати людям можливість лайкати замість можливості заробляти гроші — таким Цукерберг став десь після 2016 року, коли натягнув всю мережу Instagram після придбання на комерційні алгоритми Facebook.

Чи могла би українська ІТ-індустрія створити нову соціальну мережу? Попит на це є, а от чи є ідеї, як це зробити, про це потрібно запитувати самих айтівців. B2C-рішення для них переважно залишалися terra incognita, оскільки робота в сегменті B2B дозволяла мати все, про що мріють айтівці: гарні зарплати, можливість покращувати свою освіту та відвідувати технологічні конференції у Лас-Вегасі.

Якщо ж ми говоримо про хардові рішення, то варто погодитися, що виробництво таких рішень дуже важко почати з нуля. Це ж треба будувати якісь виробничі потужності, десь брати на це гроші, десь брати для цього фахівців, попередньо зрозумівши, як далеко вони готові заходити у експериментах із сучасними технологіями.

Можливості тут знаходяться у співпраці з українськими технологічними компаніями старої епохи, такими я називаю підприємства «Укроборонпрому», космічної галузі, фармацевтичної галузі. Ми всі довго засуджували експерименти Елізабет Холмс та її стартапу Theranos, котрий продавав рішення для домашнього аналізу крові, що виявилися фейковими. Але принаймні Холмс створила ідею, яка має право на життя. От за такими ідеями майбутнє, попри те що американські прокурори мають безліч претензій до Холмс.

Ще одна можливість — це венчурні фонди. Зараз глобальний інвестиційний ринок поступово приходить до ідеї довготермінового інвестування, до чого його підштовхує режим високих відсоткових ставок, котрий нині панує у більшості розвинутих і розвиткових країн. Продати венчурному фонду хардове рішення зараз буде набагато легше, ніж зацікавити його софтверним рішенням.

Інвестор більше не бачить майбутнього у тотальній цифровізації. Ключова ідея «інтернету речей» зазнала якщо не поразки, то значної критики. Вже не так модно чіпляти  мікрочип на кожну річ у домі, аби контролювати її з екрана смартфону. Можливо, ця ідея ще оживе, але на фоні зростання рівня кіберзагроз будь-які розробки в цьому напрямі мають включати суттєві інвестиції у кіберзахист.

У кіберзахисті не залишається можливість для розробок, це і більш захищений електронний цифровий підпис, і рішення для поштових клієнтів, і рішення для всіх видів акаунтів, і якість біометричних чипів, котрими оснащені українські закордонні паспорти та ID-картки. Але інвестор не буде поспішати вірити в українські рішення з кіберзахисту, доки вони добре не покажуть себе на практиці. Зараз світ ще й досі боїться і російських, і іранських, і китайських хакерів.

Саме тому значно більше можливостей саме в розробці харду. Apple би точно зацікавився більш потужними батареями як для своїх телефонів, так і для своїх годинників. Samsung точно зацікавився би новою якістю екранів. Вінчестери, камери, клавіатури — все це потрібно у більш енерго-економному та доступному варіанті.

Якщо ми говоримо про промисловість, то нові технології потрібні і «Укроборонпрому», і «Енергоатому», і «Укргазвидобуванню». І це ми ще не починали говорити про так звану «наукову фантастику» — речі на кшталт телескопів, космічних зондів, нових матеріалів для мереж передачі електроенергії.

Звичайно, організувати хардовий стартап важче, ніж організувати стартап софтверний. Але закінчилася та епоха технологічного бізнесу, де можна було знаходити рішення, що були на відстані простягнутої руки. Де можна було робити щось нескладне і заробляти на цьому хороші гроші. Тепер треба мислити масштабніше, а головне, діяти на основі сміливих ідей.

Точно не можна жити з думкою, що все найцікавіше в цьому світі вже винайдено до нас. Навіть такі консервативні науки, як математика, фізика, хімія досі мають чимало завдань та запитань, на які потрібні відповіді. То що вже говорити про сектор прикладних технологій, які мають зробити наше життя зручнішим, а економічне зростання швидшим.

Ще одна важлива річ — ланцюжки постачань. Софтверна індустрія дозволяла ігнорувати всі складнощі цього сегменту світової економіки, однак амбітна технологічна компанія станом на сьогодні вже має розуміти, де і які рішення вона може придбати, а де продати. Недаремно ж політики по цілому світі вже другий рік говорять про ці самі ланцюжки постачань. Проблема важлива.

Насамкінець кілька слів про психологію. Завжди важко пропонувати щось сміливе. От, скажімо, спала на думку гарна технологічна ідея. Для тебе не проблема розписати на папері чи у файлі, як ця ідея має працювати. І навіть не проблема описати, як на цій ідеї заробляти гроші. Проблема показати цю ідею керівництву, аби воно її зрозуміло. Ще ж можуть подумати, що ти взагалі не тим займаєшся, а зайва приватна ініціатива нікому не потрібна.

Тим, хто йде попереду, завжди непросто. Це стосується і науковців, і інженерів, і політиків, і економістів. Завжди небанальне рішення спершу може видатися шаленством, котре не має жодних шансів на успіх. Тому творцям нових технологічних рішень варто запастися терпінням — спершу 90% проривних ідей ніхто не буде ані розуміти, ані підтримувати. Але це не має зупиняти.

Хочу дати пораду з арсеналу компанії Netflix. У цій компанії працівникам, котрі пропонують креативні ідеї, заборонено критикувати одне одного. Під час нарад чи стратегічних сесій — бан на критику. Можна лише пропонувати щось своє, але не можна реагувати на пропозиції колег, особливо якщо хочеться відреагувати негативним чином і сказати: «Це працювати не буде 100%».

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Щоб не «зірвати оборонзамовлення». На росії співробітники IT-компаній зажадали бронь від призову

Ірина Маринюк 23 вересня 2022 14:32

Україні час прощатися з 1С: чим та як замінити е-бухгалтерію від росіян

Cергій Гузенко 23 вересня 2022 13:50

Пів року війни: в якому стані економіка? Головне з дискусії «CASE Україна»

Олександр Тартачний 23 вересня 2022 10:00

Закриті кордони для студентів-чоловіків, гра від штучного інтелекту та місячна ракета. Ранкова SPEKA

Юлія Даниленко 23 вересня 2022 08:49

IT-волонтерство в дії. Розробники з NIX долучилися до створення онлайн-платформи для волонтерів ЮНІСЕФ

IT-команда NIX 22 вересня 2022 18:04