Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Нобелівська премія Бена Бернанке: кількісне пом'якшення та експерименти в антикризовій політиці

Ivan Verstyuk
Ivan Verstyuk автор та аналітик
12 жовтня 2022 5 хвилин читання

Нобелівську премію з економіки цього року отримав Бен Бернанке, колишній очільник Федерального резерву США. Я прогнозував, що нобелівку дадуть за досягнення в економічній політиці, а не, скажімо, за передбачення ринкових трендів, і тут я вгадав на 100%.

Заслужена нагорода

Отож Бернанке. Чи заслужив? Так, заслужив, немає жодних питань. У Бернанке цікава сама його історія. Він дослідник та теоретик, якому дали в руки важелі керування найбільшим та найвпливовішим центробанком світу, він ці важелі в руки взяв і досить прогресивно керував. Класична дорога: від теорії до практики. Результати не завжди були такими, якими їх хотів бачити Бернанке, але сам стиль, методи, техніка — все було на дуже високому рівні.

Головним недоліком політики кількісного пом'якшення, що її започаткував Бернанке,  є те, що мало хто розуміє, як і коли його зупиняти так, щоб ринки спокійно реагували. Нинішній очільник Федрезерву Джером Пауелл вважає, що треба лише максимально детально пояснювати свої політику, щоб вона була максимально прогнозованою та не містила жодних сюрпризів ні для кого.

Бернанке відкрив та зробив публічним доволі просте правило: причини виникнення економічних, фінансових криз завжди різні, а реакція людей на ці кризи завжди приблизно однакова. Тому треба працювати з ось цим ринком звичайних людей, споживачів та споживачок, а не лікувати щоразу інакшу кризу від її конкретних патологій, хоча й це теж потрібно.

Отримавши можливість для експериментів у антикризовій політиці після глобального обвалу 2008-2009 років, Бернанке зумів створити екосистему фінансової політики, відлагодивши її, ніби струни на гітарі: федеральний резерв — міністерство фінансів — державні іпотечні установи — банківський сектор — відкритий ринок. Як виявилося, все це може злагоджено працювати, як в оркестрі.

Знаєте, у багатьох людей є айфони. В айфонах, особливо у пізніших моделях, ну дуже багато функцій. Сама лише камера чого вартує. Підручник з базового користування айфоном старенької моделі 5s — це такий мануал на 450 сторінок. Що вже казати про нинішні айфони. Але так склалося, що 90% користувачів використовують максимум 10% функцій, які може запропонувати айфон. Так і з Бернанке. Він прийшов на посаду керівника Федрезерву й зрозумів, що функцій у центробанку може бути значно більше і їх потрібно використовувати, а не обходитися лише базовим методом затвердження ставок федерального фондування.

Великий прорив

Економічна політика Бернанке — це перший великий прорив у цій сфері після курсу президента Рузвельта у 1930-х. Бернанке дуже глибоко вивчав Велику депресію, щоб у деталях зрозуміти, як розгортається економічна криза: коли, як і в яких масштабах виникає безробіття, як розкочується хвиля інфляції, як поширюється паніка серед банківських вкладників. Своєю метою Бернанке бачив побудову антикризової методології, щоб протистояти економічним кризам. Згодом він дійшов до логічного висновку: якщо антикризовий пакет під час кризи рятує країну від бідності, то у нормальні часи має працювати як економічний стимул. І спробував політику кількісного пом'якшення, так звану QE.

Звісно, у цієї політики були критики: її критикували криптовалютники, її критикувала російська пропаганда аргументами: «Америка друкує гроші, щоб встановити свою капіталістичну гегемонію над усім світом». Але ж Бернанке з емісійним інструментом працював вкрай обережно, створивши спершу низку балансів та стримувальних чинників. Емісія Федрезерву часів Бернанке не була емісією як такою.

Федрезерв не друкував долари для потреб уряду. Федрезерв насичував капіталом економіку відповідно до швидкості розширення цієї економіки, швидкості створення нових робочих місць. Інфляційний ефект, звісно, був, але Бернанке і хотів інфляційного ефекту, бо, слідком за Мільтоном Фрідманом, вважає, що економіці потрібна для її здоров'я мінімальна інфляція — 2%. Дефляційні тренди для великих економік дуже небезпечні, тому тримати інфляцію біля 0% — небезпечно, раптом щось станеться.

Започаткувавши програму автоматичного викупу державних облігацій з балансів банків, Бернанке фактично визначив реалії монетарної політики в усьому світі в 2010-х. Ціла декада економічної політики була під впливом теорії грошової маси від Бернанке. І це реально круте, велике досягнення. Пізніше, центробанки видозмінювали ідеї Бернанке, робили кількісне пом'якшення більш пристосованим до локальних потреб. Найскладніша структура кількісного пом'якшення була в Європейського центрального банку, коли його очолила Крістін Лагард замість Маріо Драгі.

Власне, отримання Беном Бернанке нобелівки було питанням часу. Заслужено, доречно і саме за економічну політику, а не просто за політ думки. Це теж важливо.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Як ІТ-столиця України переживає війну

Владислав Миронович 3 години тому

Кінець гри для криптовалют? — The New York Times

Олександр Тартачний 5 годин тому

Customer Development та Customer feedback: важливий інструмент для успішного запуску стартапів та масштабування бізнесу

Дар'я Кушнір 6 годин тому

Нова етика українського бізнесу. Яку економіку ми будуємо?

Ivan Verstyuk 8 годин тому

Нобілітет-2022. В Києві вшосте пройде препаті вручення Нобелівської премії

Юлія Даниленко 28 листопада 2022 16:38