Нехтування інтеграцією даних може нашкодити вашому бізнесу: як цього уникнути
Здавалося б, ми живемо за доби digital-first та цифрової економіки. Тож менеджмент даних має вирішувати усе, а побудова такого менеджменту має бути пріоритетом будь-якого бізнесу. Та на практиці до цього ще далеко.
Торішнє дослідження платформи Digibee та компанії CensusWide, зокрема, показало величезну білу пляму в поступі до цифрової економіки. Як показало опитування понад тисячі tech-менеджерів у США, лише 7% респондентів мають певні успіхи в реалізації стратегії data- та системної інтеграції. 53% повідомили, що перебувають на стадії планування і мають намір активізувати інтеграцію протягом наступних 12 місяців. А ще 36% навіть не мають такого плану.
Це сумні цифри для однієї з найтехнологічніших економік світу, що демонструють загальний тренд — у гонитві за «модними» технологіями бізнес часто приділяє недостатньо уваги data-інтеграції, яка в ідеалі має бути фундаментом будь-якої диджиталізації. Які ризики приховує такий стан речей? І як їх уникнути?
Зовсім трохи теорії про Data integration
Під поняттям Data integration ми розуміємо усі можливі практики ефективного збирання, уніфікації, упорядкування та маршрутизації даних, які генеруються та використовуються в діяльності компанії. Зазвичай йдеться про гігабайти, десятки гігабайтів найрізноманітніших даних з геть різних джерел (legacy-бази, мобільні застосунки, API тощо). Усю цю лавину треба якось ефективно розкладати по поличках, робити керованою, доступною для операційної діяльності та бізнес-аналітики.
Що буде, якщо ігнорувати data-інтеграцію?
Недооцінка важливості менеджменту даних може коштувати дуже дорого. Хрестоматійним є приклад такого велетня, як Nike: 20 років тому компанія здобула негативний досвід впровадження ERP-системи, який увійшов в історію як «проблема i2». Тоді Nike поспішала стати одним з піонерів диджиталізації бізнесу та запустила без належної підготовки провідну систему прогнозування попиту від розробника i2 Technologies.
Примітно, що однією з головних причин цього провалу стала недооцінка важливості інтеграції даних. Аналітики пишуть, що про численні проблеми системи було відомо ще до релізу: ПЗ застосовувало різні бізнес-правила та зберігало дані у різних форматах, що робило інтеграцію занадто складною. Розробник рекомендував кастомізувати систему лише в обмежених масштабах, але для потреб Nike цього було замало. Legacy-дані компанії були надто дезорганізованими, щоб інтегрувати їх у платформу без кардинальних змін. Але система і без того виходила занадто повільною та нестабільною, а кошторис розробки вже перевищив усі можливі ліміти. Nike та i2 врешті виправили систему, вона продовжила працювати і згодом була інтегрована до масштабнішої ERP. Тож це своєрідний хепіенд.
Та навіть якщо не розглядати абсолютних провалів, нехтування інтеграцією даних може негативно позначитися на роботі будь-якої компанії. Можна говорити про такі ефекти:
- Падіння якості ухвалення рішень. Без інтеграції даних топменеджери не мають повного уявлення про процеси в компанії або ж їхня картина цих процесів оновлюється занадто повільно. Відтак у компанії можуть не бачити тонкощів у ланцюжках постачання чи у поведінці користувачів, що врешті веде її до хибних рішень.
-
Падіння ефективності бізнес-аналітики. Фахівці з бізнес-аналітики стикаються з неймовірними перевантаженнями, намагаючись вручну просіювати величезні обсяги даних, що характеризують процеси у компанії. Що більше джерел даних доводиться аналізувати, то більше часу втрачається.
-
Цінність даних страждає. Уявіть, важлива інформація чи аналітика, яка може стати у пригоді, скажімо, сотні співробітників, опиняються в розпорядженні 50 осіб. Інші навіть не уявляють про існування цієї інформації, хоча могли б використовувати її з користю, генерувати нові ідеї.
-
Дублювання роботи. Якщо відокремлені підрозділи вашого бізнесу не мають єдиної бази даних чи шини даних, то можуть витрачати час неефективно, дублюючи роботу одне одного. Уявіть собі, що який-небудь регіональний офіс вручну збирає дані, які вже давно є під рукою в іншого підрозділу чи центрального офісу. Це вельми «життєва» ситуація.
-
Зниження «стійкості» бізнесу. Іноді розпорошеність даних прямо впливає на можливості компанії реагувати на форс-мажори та адаптуватися під мінливі обставини. Вона ж може ускладнити фахівцям з кібербезпеки виявлення підозрілої активності та спроби стороннього втручання у системи.
-
Часові лаги в обміні інформацією. Комунікація всередині вашої компанії може бути побудована різним способом, та одне можна сказати напевно: без єдиного вікна для даних процес комунікації та ухвалення рішень істотно сповільнюється.
-
Обмеження переваг диджиталізації. Будь-які цифрові інструменти або продукти, в які ви інвестуєте, врешті принесуть вам у рази більше користі, якщо будуть покладатися на ефективний менеджмент даних. Відсутність data-інтеграції — це «ядро на ланцюзі», яке заважає диджитал-рішенням продемонструвати увесь свій потенціал.
Як інтегрувати дані?
Підходи та технології інтеграції даних — це величезна тема, яку можна розглядати дуже детально. Однак загалом успішна інтеграція зводиться до декількох ключових моментів.
- Забезпечити консолідацію даних з усіх джерел: локальних, хмарних, чи в певному гібридному форматі. Аби вони були доступні для усіх, хто має відповідний доступ.
- Забезпечити уніфікованість та сумісність даних з різних джерел. Наприклад — дані з CRM-системи, системи менеджменту складу та системи бухгалтерського обліку мають бути спорідненими, наскільки це можливо.
- Забезпечити релевантність та «чистоту» даних: позбавити ваші бази від дублювання, неточностей, помилок, анахронізмів — словом, провести «генеральне прибирання». Водночас варто переосмислити методи та джерела надходження даних, аби їхня якість була якомога кращою.
- Забезпечити виведення інтегрованих даних для потреб бізнесу. Якщо усі попередні моменти успішно реалізовані, то бізнес буде оперативно отримувати релевантні, актуальні та готові до роботи дані.
У процесі інтеграції визначають два фундаментальних підходи: ETL та ELT:
- ETL (extract, transform and load) передбачає відповідний порядок роботи: вилучення, трансформацію та завантаження даних. Тобто, спочатку дані вилучаються з різних джерел, трансформуються відповідно до певного формату, і лише тоді завантажуються до сховища.
-
ELT (extract, load and transform) передбачає інший порядок: вилучення, завантаження та трансформацію. Тобто дані вилучаються з джерел, завантажуються у сховище в «сирому» вигляді й вже там форматуються за відповідним запитом. Ця начебто незначна відмінність має величезне значення для швидкодії системи.
Останній підхід відносно новий, він дозволяє використовувати усі переваги хмарних обчислень та «озер» даних, надаючи доступ до них в режимі реального часу. Однак ETL вважається більш зрілим та безпечнішим, він також незамінний в інтеграції legacy-систем.
Можна згадати й про інші підходи: реплікація, віртуалізація, федерація. Вони дещо обмежені, адже при інтеграції уникають вилучення даних як такого. Чи то шляхом створення дублікатів даних з однієї системи в іншій, чи то через віртуальну модель, яка імітує єдине data-сховище на базі декількох джерел.
Шляхи бізнесу до інтеграції даних
Корпоративна інтеграція рідко буває простим завданням. Нещодавнє опитування TechTarget / ESG, проведене на замовлення SAP, показало, що 9 з 10 організацій стикаються з різноманітними складнощами у реалізації своїх стратегій корпоративної інтеграції. Необхідність об'єднувати дані з різних хмарних та локальних джерел — це виклик, а кількість даних до інтеграції може приголомшувати.
Однак дослідження свідчить, що в успішних кейсах вплив зусиль з корпоративної інтеграції перевершує очікування — часто ледве не вдвічі. Інтеграція неймовірним чином підвищує видимість даних, спрощує їх менеджмент та доступність ресурсів. Ці фактори несуть безпосередню користь бізнесу: учасники опитування звітують про підвищення операційної ефективності, покращення точності прогнозів, вдосконалення клієнтського досвіду та скорочення показників відтоку клієнтів. Тож воно того варте.
Як бізнесу досягти такого успіху? Він може зробити ставку на власні рішення on-premission (тобто локальні), розробляючи їх власними силами, або з диджитал-партнерами. З іншого боку, можна покластися на хмари та різноманітні iPaaS-сервіси, яких останніми роками стає дедалі більше.
Аби обрати шлях, варто оцінити його з точки зори доступних ресурсів та довгострокової перспективи. Невеликий та середній бізнес цілком можуть задовільнитись хмарами та iPaaS-рішеннями: вони гнучкі, розгортаються швидко і на старті коштують не так дорого. Однак із ростом масштабів бізнесу та потребою в нових фічах зростатимуть і витрати. Адже саме таку модель монетизації сповідує iPaaS.
Кастомна інтеграція та побудова інфраструктури on-premission потребуватиме періоду розробки, але забезпечить найкращу відповідність архітектури вимогам бізнесу, масштабованість та безпеку.
Існує й третій шлях, що полягає у поєднанні двох підходів та побудові гібридної архітектури з елементами хмар, сервісів від провайдерів та власної інфраструктури. Як показує практика, кожному бізнесу доводиться шукати власний шлях у диджитал, методом проб та помилок. Цей шлях можна хіба що спростити, якщо заручитися підтримкою досвідченої диджитал команди або сервісної компанії з відповідним досвідом інтеграції.
