Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Не треба пливти за течією, її варто створювати самостійно: кому варто йти в ІТ

Вадим Власенко
Вадим Власенко Архітектор рішень у EPAM
6 грудня 2023 9 хвилин читання

Привіт! Мене звати Вадим Власенко, сьогодні я співпрацюю з ЕРАМ у ролі архітектора рішень і цілком задоволений розвитком своєї кар’єри і завданнями, які виконую щодня. Але у 2008-му, коли вступав до одного з «найайтішніших» харківських вишів, хайпу навколо цієї галузі не було, і я взагалі не розумів, ким буду після випуску. У цьому матеріалі поділюся власною історією і думками з приводу того, кому варто йти в ІТ й обирати архітектуру рішень як довготермінову кар’єрну ціль.

Власний досвід. Початок

Хоча в університеті я навчався добре, проте не був дуже частим гостем в аудиторіях. Мені подобалась математика, проєктування, обчислювальні машини, але працював я старшим кухарем у ресторані і не будував особливих планів, ким хочу стати, «коли виросту». Серед мого оточення у той час не було людей з ІТ. 

На 4-му курсі я писав бакалаврський диплом: проєктував систему на обчислювальних потужностях Matlab. Хоча робота була написана на примітивній мові програмування, все ж таки вона працювала досить ефективно: її можна було увімкнути на декілька днів і обчислити найефективніший алгоритм. 

Наступного року я вирішив переписати систему і створити для неї інтерфейс, але зробити це на іншій мові програмування. Спробував декілька варіантів і згодом зупинився на Java. Код на ній виходив лаконічним, читабельним, мені дуже це сподобалось. Я почав вивчати її детальніше і робити усілякі задачі для університету і повсякденної рутини. Згодом мені стало цікаво створювати інструменти для віддаленого доступу і «підсаджувати» ці тули на ноутбуки друзів з гуртожитку. Це дозволяло безневинно жартувати над товаришами.

У 2012-2013 році одногрупники почали проходити практику у ЕРАМ та інших компаніях. Я теж почав шукати роботу в ІТ. Постажувався у невеличких компаніях і потім вирішив сфокусуватись на освітніх програмах в ЕРАМ. 

Крок назад чи два вперед?

Наведу аналогію: одні люди, коли починають збирати конструктор, спершу читають інструкцію. Інші не читають її зовсім, все роблять інтуїтивно, навмання. А хтось паралельно читає і намагається збирати деталі. Я вирішив піти третім шляхом і, попрацювавши трохи у маленькій компанії, інвестувати час у продовження навчання. Адже коли розвиваєшся самостійно, то знання виходять неструктурованими, а поля і ресурсів для розвитку і застосування навичок у зовсім маленьких компаніях може бути небагато.

Я швидко відчув, що у маленькій компанії не зможу спиратись на найкращі світові практики і мій професійний обрій залишиться обмеженим. За два роки я навряд чи буду знати і вміти набагато більше. Це мене не влаштовувало. 

Моє рішення навчатися на програмах EPAM University дехто міг сприймати як крок назад. У той період у мене з’явилась додаткова відповідальність: почалися бойові дії на сході України і мої батьки вирішили відправити до мене у Харків брата. Він молодший за мене на 9 років і тоді був підлітком, тож я мав знайти школу для нього, виховувати і працювати, щоб нам було на що жити. Гроші були потрібні, але водночас я прагнув потрапити в ІТ, мені було цікаво кодити і створювати щось нове. А от питання високої компенсації тоді ще не було таким актуальним, адже долар все ще був по 8. 

На перших етапах навчання в ЕРАМ відбувалося ввечері, тому я встигав поєднувати його з роботою. Потім, коли треба було присвячувати цьому цілий день, я вирішив ризикнути. На щастя, я вже мав певну подушку фінансової безпеки і міг розраховувати на неї під час зміни компанії. 

Певно, через свою цікавість до навчання і небайдужість до результатів я досить швидко зміг стати Junior і потрапити на один з e-сommerce-проєктів ЕРАМ. 

Розширення обріїв

Я працював в ЕРАМ півтора року, коли вирішив дещо змінити вектор розвитку. У глобальній компанії чітко вибудувані процеси й окреслені ролі в команді. Мені хотілося більше завдань і відповідальності, я придумував собі якісь ініціативи, аж як підвернулася можливість спробувати сили у зовсім іншій організації. Я вирішив отримати новий досвід.

Згодом я зрозумів, що чіткі процеси і зони відповідальності в команді — це дуже добре, адже ти знаєш, хто може допомогти з певним запитом. Але на той час я мав зануритись у проєкти, де я сам собі був хазяїном і відповідав за все. Це було непросто, але цікаво і корисно, особливо для проактивної людини.

За півтора року я мав нагоду спробувати завдавння архітектора рішень і delivery-менеджера (хоча таких посад у тій компанії навіть не було). Я почав займатись обговоренням вимог, вирішенням питань з клієнтом, плануванням технологічного стеку рішення, тобто фактично архітектурою. Так зрозумів, що хочу і можу розвиватись у цьому напрямі.

Щоправда, у тій компанії мені не вистачало офіційної посади і ресурсів для подальшого розвитку в архітектурі. І тут я згадав, що в ЕРАМ є внутрішня школа, яка готує таких фахівців. Я поспілкувався з декількома архітекторами, які порадили повернутись і займатись тим, що мені подобається, у команді однодумців. Після декількох раундів співбесід мені вдалося потрапити до спільноти архітекторів ЕРАМ: я став частиною команди Центру компетенції з Java, практики передових технологій та школи архітекторів.

Робота у цих командах мене повністю задовольняє і дає простір для розвитку. Я можу робити те, що мене цікавить, і приносити користь бізнесу. Наприклад, у 2023-му більшість мого часу була спрямована на вивчення, розвиток можливостей і побудову продуктів на базі штучного інтелекту.

Для себе я зрозумів, що люблю працювати у структурованій організації з чіткими процесами. Це покращує багато щоденних завдань — від онбордингу новачків до професійного зростання.

Професійний розвиток незалежно від роботодавця

Як ви могли зрозуміти, я вважаю проактивність дуже важливою рисою для тих, хто прагне розвивати свої навички. Вона допоможе отримати багато практики. Майбутнім архітекторам рішень також пропоную вивчати різні технології поза межами свого звичного стеку. Корисним буде також проходити відповідні сертифікації: вони стануть у пригоді під час співбесід і на нових проєктах.

  • Зверніть особливу увагу на знання хмарних технологій. Не обмежуйте себе одним видом клаудів, спробуйте працювати з різними постачальниками сервісів, знову ж таки отримайте профільні сертифікації. Це буде великим плюсом для клієнтів і роботодавців.
  • Пробуйте змінювати проєкти і технологічні стеки. Це дозволяє розширювати власну зону комфорту і постійно розвиватись. Не нехтуйте штучним інтелектом, його вже зараз необхідно ретельно вивчати і впроваджувати у своє життя і роботу. Також не бійтесь складних завдань: більшість проєктів, на які я приходив, були у різних доменах і стартували з нуля, але були й «палаючі», де треба було постійно гасити пожежі і налагоджувати процеси. І те, й інше — чудова професійна прокачка і хороший розвиток для фахівця. 
  • З нетехнічногого: прокачуйте навички комунікації і публічних виступів, покращуйте англійську і використовуйте кожну нагоду, щоб поспілкуватись з клієнтом. Не надто переймайтеся через можливі помилки, ймовірно, що замовник вас зрозуміє, тим паче що знатиме, що англійська не є вашою рідною мовою. Архітектор має вміти виявляти потреби клієнта, підкреслювати найголовніше, доносити і відстоювати ідеї тощо.

Вважати, що якщо ви працюєте на проєкті, то вже розвиваєтесь, — помилка. Не треба пливти за течією, її варто створювати самостійно: цілеспрямовано виділяти час на професійне зростання. Зокрема, корисно передивлятись рішення, які ви створили, чи код, який написали, півроку тому. Якщо вони і зараз здаються вам нормальними, то ймовірно, що ви не розвивались за останні шість місяців (або стали таким майстром, що досягли стелі і рухатись більше нікуди, але це малоймовірно). Завжди мають бути ідеї на покращення. Я роблю такий огляд регулярно: мені не дає спокою усвідомлення, що завдання можна виконати краще, зробити так, щоб рішення працювало ефективніше.

То чи варто починати шлях в ІТ у 2023-му?

Щороку я спостерігаю, як в ІТ-галузі з'являються люди, які приходять суто за грошима або модою, мейнстримом. Таких спеціалістів не мотивує розроблення продуктів і створення чогось нового, якісного. Банальний приклад: коли люди з мого оточення дізнаються, що я працюю в ІТ, то одразу просять порекомендувати книжки, курси, щоб теж працювати у цій галузі. Я пропоную декілька видань, безкоштовні програми. Але майже 90% пізніше зізнаються, що зрозуміли, що ІТ для них не цікаво. 

Компенсація не має бути першою мотивацією. Тим паче зараз, коли темпи зростання галузі суттєво зменшилися через повномасштабне вторгнення і глобальну рецесію. Але у будь-якому разі заохочую не здаватися. Все ж таки, на мою думку, кар’єра в ІТ буде успішною тоді, коли для людини це не просто робота, а життя.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
50 UAH 150 UAH 500 UAH 1000 UAH 3000 UAH 5000 UAH
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Як співпраця з командами Support та Sales допомагає створювати кращі продукти

Yana Yevsiukova 8 годин тому

EdTech: особливості правового регулювання

Владислав Миронович 8 годин тому

ЗМІ, техкомпанії та банки — хто і чому блокує використання штучного інтелекту

Олександр Тартачний 11 годин тому

Чи обов’язково підприємцям використовувати платіжні термінали

Владислав Нечипорук 11 годин тому

Акселератор з Бельгії Seven Camp запрошує українські стартапи до безкоштовної участі

Юлія Мирська 12 годин тому