«Не може бути так, що обов’язки у всіх однакові, а права — ні»: чому Україні потрібні цивільні партнерства

Одностатеві пари в Україні є однією з найвразливіших категорій громадян, що досі позбавлені базового юридичного захисту. У контексті бойових дій ця проблема стала ще більш нагальною. Через поранення, полон або загибель одного/-ієї з партнерів/-ок перед ЛГБТК+ людьми постає низка проблем — від неможливості ухвалювати медичні рішення до втрати прав на спільне майно чи компенсації за втрату близької людини.

У березні 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств. Цей правовий інститут надасть можливість усім українцям, незалежно від статі чи віку, офіційно встановлювати родинні зв’язки. SPEKA пояснює, що передбачає законопроєкт, що з ним зараз, чим реєстроване партнерство відрізняється від шлюбу та чому це потрібно Україні.

Боротьба за свої права в умовах правової нерівності

Гетеросексуальні пари можуть одружитися ледь не за кілька хвилин через застосунок «Дія», але ЛГБТК+ пари в Україні позбавлені будь-якої можливості офіційно визнати свій союз. 

Андрій Коваленко, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, разом зі своїм партнером уже майже три роки, але натепер перебувають на відстані. У червні 2024 року його хлопець мобілізувався, пішов добровольцем і зараз перебуває на нулі. Андрій не розкриває персональних даних свого партнера з питань безпеки. 

Юридично Андрій зі своїм партнером ніхто одне одному, через що у них багато труднощів у правовому полі. 

Проте партнер Андрія цього зараз зробити не може, адже у нього немає можливості виїхати у велике місто і знайти нотаріуса для оформлення документа.

У разі поранення свого партнера Андрій не зможе безперешкодно потрапити до нього в реанімацію, оскільки таку змогу мають лише родичі та чоловік або дружина. Крім того, ні у Андрія, ні у його партнера, крім один в одного, немає близьких — ні батьків, ні більш далеких родичів. Тож, поки юридично вони один одному ніхто, у разі смерті когось із партнерів незрозуміло, хто буде розпоряджатися тілом. 

Андрій каже, що часто доводиться чути аргумент від гетеросексуальних людей чи гомофобів, що вони безперешкодно потрапляли до своїх партнерів у лікарні, тому це, мовляв, не причина для легалізації цивільних партнерств. Однак наявність юридично закріплених прав чи документа, який підтверджує стосунки, гарантує захист від людського чинника: усуває ризик таких ситуацій, як вимагання хабаря, поганий настрій лікаря чи просто неприязний характер.

Тобто у разі поранення або втрати дієздатності когось із партнерів інший буде його юридичним представником і матиме змогу вирішувати за свого партнера певні юридичні питання і розпоряджатися його здоров’ям, наприклад, якщо потрібно буде робити якусь операцію. 

«Законне представництво широкого спектра» укладається кожним партнером окремо, як і заповіт. Але зараз партнер Андрія не має змоги займатися нотаріальними документами. 

Ще одна проблема, з якою зіткнувся Андрій, — не у всіх нотаріусів є шаблони до тих чи інших угод, скажімо, форми «законного представництва широкого спектра» не було. 

Також партнер Андрія має написати особисте розпорядження щодо військових виплат у разі його смерті, зникнення безвісти чи потрапляння у полон. Така можливість скоро має стати доступною для усіх військовослужбовців, каже Андрій. Адже раніше ці виплати могли отримувати лише родичі першого ступеня.

У будь-якому разі одним із важливих аспектів у цій справі є наявність юриста чи юридичної фірми, яка може представляти інтереси особисто Андрія чи його партнера або ж їх як пари. Адже укладання всіх юридичних документів, які назвав Андрій, досі не гарантує їхнє виконання чи дії у справі, задля якої вони створені. На якомусь з етапів можуть виникнути труднощі.

Андрію вдалося знайти юридичну фірму, яка взялась представляти за потреби їхні з партнером інтереси або кожного окремо. Але все це час і гроші.

Що таке реєстроване партнерство?

У суспільстві часто помилково сприймають законопроєкт №9103 про реєстровані партнерства як легалізацію одностатевих відносин. Проте це хибне уявлення, і важливо роз’яснювати, що таке цивільні партнерства та чому вони необхідні для забезпечення рівності прав, зазначає адвокат, керівник правозахисної громадської організації «Прожектор» Віталій Матвєєв.

Згідно з проєктом закону, реєстроване (цивільне) партнерство — це юридично оформлений добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, заснований на взаємоповазі, взаєморозумінні, взаємопідтримці, а також взаємних правах та обов’язках. Укласти таке партнерство можуть ті, хто не перебуває в офіційному шлюбі. 

Юридично партнери вважаються близькими родичами як чоловік та дружина або діти та батьки. Хоча реєстроване партнерство не є шлюбом, воно гарантує партнерам більшість або навіть усі права, передбачені шлюбом, залежно від законодавства країни. При цьому укладення шлюбу між реєстрованими партнерами автоматично припиняє їхнє партнерство.

У більшості країн Європи цивільні партнерства давно існують, а у деяких, наприклад, у Нідерландах, Франції, Німеччині, це був лише перехідний етап до повної легалізації одностатевих шлюбів, пояснює Віталій Матвєєв.

Станом на літо 2024 року до списку країн, де діє інститут реєстрованого партнерства, входять Кіпр, Чехія, Італія, Латвія, Монако та Сан-Марино, зазначає комунікаційник фонду «Гендер Зед» Костянтин Андріїв.

Що передбачає законопроєкт про цивільні партнерства

13 березня 2023 року депутатка фракції «Голос» Інна Совсун зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт про інститут реєстрованих партнерств. Він визначає правові та організаційні засади реєстрованих партнерств, правовий статус, особисті немайнові та майнові права і обов'язки реєстрованих партнерів, порядок і наслідки державної реєстрації та порядок припинення реєстрованого партнерства. 

З юридичного погляду законопроєкт №9103 передбачає декілька ключових аспектів.

Реєстрація партнерства

Законопроєкт пропонує створити правовий механізм реєстрації цивільних партнерств через державні органи. Ця процедура нагадує укладення шлюбу, але це не є укладанням шлюбу у розумінні Сімейного кодексу, тож має свою специфіку, зазначає Віталій Матвєєв.

Майнові права

Партнери отримують права спільної власності, можливість спільного управління майном, а також взаємні права на спадщину. 

Усе майно, яке партнери придбали під час свого партнерства, автоматично вважається їхньою спільною власністю — вони володіють ним разом. Однак, якщо партнери хочуть, вони можуть укласти спеціальний договір (аналог шлюбного договору), у якому прописати інші умови. 

Крім того, ще на етапі реєстрації партнерства кожна із сторін може зазначити у договорі, що все майно, набуте до укладення партнерства, є їхньою приватною власністю.

Віталій Матвєєв наголошує, що це дозволить уникнути багатьох юридичних проблем, які виникали у пар без офіційного визнання їхніх стосунків.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Соціальні гарантії

Статус цивільних партнерів передбачає можливість отримання соціальних виплат, пенсій після втрати партнера, право на відвідування у лікарні, ухвалення рішень у медичних питаннях тощо. 

Так, за смерті одного з партнерів інший може отримати невиплачені кошти, які належали померлому. Якщо партнер є військовослужбовцем, другий партнер має право на додаткові відпустки, виплати та інші пільги, передбачені для сімей військових, зазначає Віталій Матвєєв.

У разі смерті партнера інший має право впізнати тіло, брати участь у встановленні причин смерті, а також вирішувати питання поховання.

Відсутність права на усиновлення

Один із важливих моментів, який законопроєкт поки що не регулює, — це право партнерів на усиновлення дітей. Цей аспект часто стає об’єктом дискусій, але наразі він залишається поза межами законопроєкту, що відрізняє його від багатьох європейських аналогів.

Різниця між шлюбом та реєстрованим партнерством

Тоді як шлюб є усталеною формою союзу, що автоматично визнається суспільством, наголошує Віталій Матвєєв, цивільне партнерство ще потребує розуміння та прийняття, особливо у консервативних суспільствах, де такі форми стосунків можуть спричиняти дискусії. 

Обидві форми відносин:

Право на усиновлення дітей

Попри подібність, є важливі відмінності. Шлюб передбачає право на усиновлення дітей і надання спільних батьківських прав, тоді як реєстроване партнерство цього не дозволяє, незалежно від статі партнерів. 

Депутатка Інна Совсун зазначила, що питання опіки та усиновлення свідомо не внесни до тексту законопроєкту, щоб підвищити шанси на його ухвалення. Вона наголосила: 

Ухвалення рішення щодо лікування

У шлюбі один із партнерів автоматично має право ухвалювати рішення щодо лікування іншого у разі втрати ним дієздатності, зазначає Віталій Матвєєв. Тоді як у цивільному партнерстві таке право може бути закріплене лише за додатковим оформленням довіреності чи іншого документа.

Одностатеве партнерство

Шлюб в Україні може бути укладений лише між чоловіком та жінкою, тоді як реєстроване партнерство дозволяє стосунки як між різностатевими, так і між одностатевими парами. Також партнерство має швидшу процедуру реєстрації та спрощений порядок розірвання.

Опіка над партнером через настання недієздатності

Якщо одного з подружжя визнають недієздатним, інший оформляє опіку над ним, зазначає Віталій Матвєєв. Цивільне партнерство цього не передбачає.

Родинні стосунки

Партнерство, на відміну від шлюбу, не зумовлює родинних стосунків, підкреслює Віталій Матвєєв.

Процес розлучення

Процес розлучення чоловіка та дружини часто регулюється судами, стосується вирішення питань поділу майна, аліментів, утримання дітей. Тоді як розірвання партнерства може бути простішим і менш формалізованим, залежно від законодавства, зазначає Віталій Матвєєв.

Реєстрація партнерства зазвичай відбувається в органах, де оформляють акти цивільного стану (РАЦС), або в іншому місці, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». 

Історія законопроєкту про цивільні партнерства в Україні

Ухвалення законопроєкту про цивільні партнерства в Україні планувалося ще у 2017 році в межах євроінтеграційних зобов’язань, але його реалізацію відклали. Це питання перенесли до Національної стратегії з прав людини 2021-го, де впровадження партнерств запланували на грудень 2023 року. Цей законопроєкт мало розробити Міністерство юстиції.

Зрушення у суспільній дискусії відбулося 3 червня 2022 року, коли на сайті президента з’явилася петиція з вимогою надати одностатевим парам можливість реєструвати партнерства. Петиція швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. У відповіді на неї президент Володимир Зеленський зазначив, що через воєнний стан внести зміни до Конституції неможливо, але уряд працює над рішенням щодо легалізації цивільних партнерств.

Досвід повномасштабної війни загострив проблему відсутності правового захисту для одностатевих пар. У відповідь на це 13 березня 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт «Про інститут реєстрованих партнерств», після чого він почав свій шлях комітетами. 

У жовтні 2023 року Міністерство юстиції, яке мало розробити альтернативний законопроєкт про партнерства, все ж підтримало законопроєкт №9103 Інни Совсун. На бік цивільних партнерств стало і Міноборони, яке спочатку виступило проти законопроєкту. 

Незмінною залишається думка Ради Церков, яка одразу виступила проти інституту реєстрованих партнерств та закликала парламент відхилити його. Священний синод Православної церкви України (ПЦУ) назвав законопроєкт таким, «що суперечить природному Богом встановленому закону, порушує норми Конституції».

Станом на грудень 2024-го законопроєкт про цивільні партнерства уже підтримали п’ять непрофільних комітетів: комітет молоді та спорту, комітет з питань європейської інтеграції, комітет з питань цифрової трансформації, комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів та комітет Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування.

Однак основний, профільний, комітет, від якого залежить винесення законопроєкту №9103 на розгляд у парламенті, це комітет з питань правової політики. 

Наразі законопроєкт №9103 опинився у стані невизначеності: його ні підтримують, ні відхиляють, наголошує  Костянтин Андріїв.

Новий законопроєкт про цивільні партнерства

Майже місяць тому народна депутатка Інна Совсун відкрито заявила, що натепер ситуація є «безперспективною». Тому вирішили розробити альтернативний законопроєкт. Як зазначає Костянтин Андріїв, текст нового документа вже підготовлений і невдовзі буде представлений суспільству.

Однак важливо зазначити, що новий законопроєкт буде відрізнятися від попереднього. За словами Інни Совсун, він не буде охоплювати всі ті юридичні права для ЛГБТК+ людей, які були прописані у 9103. Адже якби новий законопроєкт зберігав усі попередні положення, він також мав би проходити через Комітет з питань правової політики. Очікується, що найближчим часом новий законопроєкт офіційно презентують, і тоді стане зрозуміло, які саме права він містить.

Чинний законопроєкт, найімовірніше, залишиться у шухлядах Верховної Ради. Жодного остаточного рішення — ані на підтримку, ані проти — щодо нього не ухвалять, і він буде висіти у невизначеному стані, зазначив Костянтин Андріїв.

Проте Україна перебуває у зовсім інших умовах, додає Костянтин Андріїв. Польща сьогодні не захищає свої кордони від ворога. Ми ж не маємо 20 років, як вони, щоб чекати, поки Верховна Рада все ж ухвалить законопроєкт. 

Чому нам потрібен закон про цивільні партнерства

Забезпечення рівності прав в Україні

Запровадження інституту реєстрованих партнерств стане важливим кроком до забезпечення рівності прав для всіх громадян. 

У нинішній системі ЛГБТК+ люди позбавлені базових прав, які доступні гетеросексуальним парам. Юридичне визнання стосунків ЛГБТК+ партнерів дасть людям розуміння, що їхні права важливі для держави, каже Костянтин Андріїв.

Міжнародний імідж України та євроінтеграція

Ухвалення закону про цивільні партнерства буде важливим сигналом для громадянського суспільства та міжнародної спільноти, що Україна рухається у напрямі європейських цінностей, зокрема у питаннях прав людини, каже Віталій Матвєєв.

До того ж ще у червні 2023 року Європейський суд із прав людини зобов’язав Україну визнати стосунки ЛГБТК+ пар. Суд визнав, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 (право на особисте сімейне життя) та 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини. 

Економіка України

Ухвалення законопроєкту також може сприяти економічному розвитку. Коли стосунки офіційно визнані, люди почуваються стабільніше, можуть планувати своє майбутнє та інвестувати у спільне домогосподарство, зазначається у пояснювальній записці до законопроєкту. 

Крім того, юридичне закріплення прав ЛГБТК+ людей сприятиме їхньому рішенню залишатися в Україні та працювати.

Це означає, що ухвалення закону про цивільні партнерства не лише зменшить відтік молодих і талановитих людей за кордон, але й створить умови для їхнього повернення, сприятиме створенню робочих місць і розвитку економіки.

Безпечне майбутнє для всіх

Законопроєкт про цивільні партнерства створить безпечне середовище для всіх громадян, незалежно від їхньої орієнтації чи ідентичності. Це стосується не лише ЛГБТК+ людей, а й загального добробуту суспільства.

Прикладом розуміння цього питання є блогерка із Запоріжжя Катерина Маркова. Вона виховує трирічну дитину разом із чоловіком, який зараз на фронті. Костянтин каже, що жінка хоче, аби її дитина жила в суспільстві, де її не будуть цькувати через орієнтацію, незалежно від того, якою вона буде. 

Цивільні партнерства — не лише для ЛГБТК+ людей

Зареєструвати цивільне партнерство можуть не лише закохані, але й друзі, сусіди, знайомі, побратими тощо. Тобто цивільні партнерства можуть стати правовим інструментом не лише для ЛГБТК+людей, а й для широкого кола гетеросексуальних людей, які шукають альтернативу шлюбу. 

Уявімо двох літніх жінок, каже Костянтин Андріїв. Припустимо, що вони подруги і одна з них із якихось причин, наприклад, через ракетний обстріл, втрачає будинок. Інша погоджується на те, щоб на певній час або на постійно, розділити своє житло з подругою. 

У них немає жодних романтичних почуттів, немає сексуального зв'язку, вони просто подруги. Проте вони можуть оформити цивільне партнерство. Тобто, якщо з однією із подруг щось станеться, інша буде мати права на спільне майно. Оформлюючи цивільне партнерство, вони можуть прописати, яке саме майно відійде партнерці.

Висновок

Відсутність законодавчого регулювання цивільних партнерств позбавляє частину українців базового юридичного захисту. Відмова приймати рішення щодо запровадження інституту реєстрованих партнерств та залишення цього питання у стані невизначеності лише продовжує дискримінацію і правову нерівність. Такий підхід свідчить про небажання реагувати на сучасні виклики та відмову визнати різноманітність нашого суспільства.

Крім того, разом із законопроєктом про інститут реєстрованих партнерств має бути ухвалений і законопроєкт №5488, який передбачає посилення відповідальності за злочини, вчинені на ґрунті ненависті чи нетерпимості. Відсутність цього закону ставить під загрозу реалізацію прав, які могли б забезпечити цивільні партнерства. Без чітких механізмів захисту від дискримінації люди, які офіційно реєструватимуть партнерства, можуть залишатися вразливими перед злочинами на ґрунті упереджень.

Прийняття цивільних партнерств та ухвалення законопроєкту №5488 стане символом того, що Україна рухається до сучасного, демократичного суспільства, де всі громадяни мають рівні права та можливості.

Підписуйтеся на наші соцмережі