Начштабу батальйону «Ахіллес» Рустам «Джин» Нургудін про роль БпЛА у війні та підготовку операторів
Рустам «Джин» Нургудін очолює штаб батальйону ударних безпілотників «Ахіллес» 92-ї ОШБр ім. Івана Сірка. Ми поговорили з ним про психологічні якості пілотів БпЛА, про те, як готуватися до служби, про переваги України на полі бою та як ті, хто в тилу, можуть допомогти військовим.
Наприкінці інтерв'ю також буде посилання на збір для підрозділу. Кожен ваш донат буде подвоєний благодійним фондом Київської школи економіки KSE Foundation!
Які навички потрібні операторам дронів: що варто знати та уміти?
Тут, як завжди, питання набагато складніше, оскільки насамперед потрібно пройти базовий військовий вишкіл у навчальному центрі Збройних сил, який потім вдосконалюється. Це, як не крути, війна, і потрібно вміти будувати укриття, переміщуватися у зоні бойових дій і бути готовим до зіткнення з ворогом. Звісно, оператори переважно не на передньому краї, але й такі ситуації трапляються.
Тож спочатку це базовий військовий вишкіл (такмед, стрільба, координація та злагодження з іншими членами підрозділу тощо. — Ред.). Далі вже цікавіше, оскільки розрахунок ударних безпілотних засобів може мати кілька різних типів дронів, які можуть застосовуватися одночасно для виконання однієї з місій. Це від різних людей потребує багатьох навичок, серед них: керування дронами, уміння орієнтуватися в просторі за картинкою, розуміння ситуації на полі бою, знання військової топографії.
Крім того, технічний бекграунд. Не секрет, що сучасні військові дрони, які застосовуються у нас і у ворога, –— це такі штуки, зроблені з «гімна та палок». Постійно щось виходить з ладу, і, крім виконання бойової роботи, розрахунки вимушені виправляти недоліки та щось ремонтувати.
Також потрібні навички роботи з боєприпасами. Тому це достатньо широкий спектр завдань. Якщо дещо карикатурно змалювати, то ці люди сидять, обклавшись комп’ютерами, дротами, різними девайсами, але це все відбувається в окопі, де від розриву поруч сиплеться земля.
Зараз є багато шкіл операторів дронів, а також навчальних матеріалів. Чи можете порадити курси, які стануть у пригоді тим, хто цікавиться цією тематикою?
Про це багато говорять, але це схоже на заняття спортом: а що краще — біг, плавання чи спортзал? У цьому разі моя порада: підніми дупу з дивана і займись бодай чимось. Щодо шкіл та курсів підхід схожий. Звісно, певні навички будуть корисними — здобути їх допоможуть школи операторів БпЛА.
Навчання — це суттєва перевага. Коли людина потрапляє у підрозділ, командир швидко визначає, як краще її залучити, зважаючи на вже наявні навички, а не розтягувати навчання на довгі місяці.
Чимало людей претендують на посади операторів БпЛА як альтернативу службі у піхоті. Що робити, якщо у підрозділ потрапила невмотивована людина, яка просто не хоче «йти у штурмовики»?
Почнемо з того, що потрапити у підрозділ — непроста справа. У нас належна система відбору людей, ми намагаємось не допускати, щоб до нашого підрозділу потрапила людина, яка не хоче працювати.
Усіх кандидатів під час відбору чи навчання ми попереджаємо: якщо ви не будете старатися, то не зможете працювати як слід у цьому підрозділі, тож будете переведені в інші підрозділи Збройних сил, на інші посади.
Тобто мало потрапити у такий підрозділ, тут ще треба утриматися. Ми не можемо собі дозволити тримати людей, які з якоїсь причини не хочуть чи не можуть виконувати обов’язки.
Якою має бути психологічна підготовка оператора дрона? Чи є певні риси характеру, за якими визначають, що ця людина підійде для такої ролі, а ця — точно ні?
Робота дронів, ударних комплексів, як і артилерія, — це радше робота на «конвеєрі». Це не героїчний вихід з ССО, коли зробили вилазку, ухвалювали рішення під вогнем, виконували ризикову операцію. Звісно, все це є, але це більше процедурна робота: це команди, які проходять за певними етапами, люди діють за чіткою процедурою, все «згідно-відповідно». Це чіткий, регламентований процес, який не допускає помилки. На війні взагалі важко придумати щось інноваційне. Це просто постійний процес, під час якого намагаєшся не припускатися помилок.
Люди гинуть, якщо трапляються помилки від командування або особисті. Як зробити правильно очевидно: ти маєш діяти виважено, чітко, швидко реагувати, виконувати поставлену команду відповідно до процесу. Ось і все. Щодо психологічних якостей, то головне — не бути гальмом, і все буде добре.
Також зрозуміло, що ми не пропонуємо людині у 50 років освоїти пілотування. Ми ніколи не зможемо поставити її на посаду. Навіть якщо людина не працювала, скажімо, все життя на будівництві і її не доведеться вчити натискати на кнопки і пояснювати, як працюють технології. У такому віці інший рівень рефлексів. Особливо на позиції пілотів FPV-дронів — що молодший, то краще.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Війна — це не щось дуже складне, чого дуже довго і складно вчитися і що доступне тільки для суперпрофесіоналів: 90% всього, що тут відбувається, — це міркування з питань здорового глузду. Просто ним потрібно користуватись для ухвалення правильних рішень.
Яким є типовий день члена підрозділу?
У деталях, мабуть, не опишу, тому що буде багато таємної інформації. З того, що можу розповісти, це виглядає приблизно так. Людина заступила на бойове чергування: прокинулась до сходу сонця, зв’язалась із керівництвом, доповіла, що готова до виконання завдань, члени розрахунку приготували всі засоби, отримали команду і починають працювати — вилітати дронами, вражати потрібні цілі, сідати, злітати знову, заряджати акумулятори, підливати у генератори бензин, весь час бути на зв’язку, комунікувати, якщо щось змінилось чи потрібно поремонтувати.
І так працюють до заходу сонця. Після заходу сонця сіли, доповіли про результат, перекусили та залізли у спальники, поспали кілька годин, що залишились до нового дня. І так протягом кількох днів, поки їх не замінять на позиції наступним розрахунком. Далі буде можливість прийняти душ, відпочити і, може, якщо командир відпустить, поїхати у місто, сходити у кафе, подивитися на людей і готуватися до наступного військового виходу.
Разом з ударними дронами неможливо не згадати про засоби радіоелектронної боротьби: купольний РЕБ, антидронові рюкзаки тощо. На вашу думку, наскільки ефективний цей весь окопний РЕБ? Якщо потрібен, то який?
Це вічне змагання снарядів і броні. Не буває абсолютної зброї та абсолютного захисту. Завжди є нюанси, проблеми, обмеження — як технологічні, так і фізичні. У певних випадках це дуже ефективно, в інших не дуже. Проти деяких типів дронів працює прекрасно, проти інших не працює взагалі.
Будь-яка зброя, зокрема засоби РЕБ як частина збройних підрозділів, — це інструмент. Інструмент, який виконує певну функцію. Танк призначений для певних цілей. Якщо возити на ньому картоплю або доставляти снаряди на позицію, то це, мабуть, незручно.
Що у застосуванні БпЛА є перевагою ЗСУ, а що — противника?
Я не можу відповідати на це запитання у деталях. Це залежить від застосування різних видів БпЛА, розвідки, співпраці з артилерією, тобто стосується конкретних тактик і способів ведення бойових дій.
Я хотів би сказати, що ми маємо достатньо ефективну зброю, яку можемо використовувати дуже добре, і втрати противника свідчить про те, що ми так і робимо.
Зрівнятися з ними складно. Тому що у нас дуже різні підходи до ведення війни. Якщо говорити загалом: вони користуються своїми перевагами, а ми своїми.
Перевага росіян у тому, що вони можуть запускати масове виробництво і забезпечувати підрозділи стандартними речами. Наше виробництво часто кустарне, і ми можемо собі дозволити постійно змінювати те, що у нас є, і бути гнучкішими на полі бою.
Що з цього краще, складно сказати. У них немає можливості діяти так, як ми, і навпаки. Ми одразу діємо в різних умовах і розвиваємось у протилежних напрямах.
Нещодавно у мережі з’явилось кілька відео, де українські FPV-дрони вражали російські розвідувальні безпілотники. Як це працює та наскільки масовим може бути подібне рішення?
Це не стало можливим зараз, фактично цим займались потроху й раніше. Тут радше відіграє роль насичення засобами та пріоритетність цілі. Тобто перед загонами ударних безпілотників стояли важливіші завдання, які потрібно було виконати. Скажімо, у нас пів року був дефіцит снарядів. Тому підрозділи безпілотних ударних засобів повинні були закривати потреби Збройних сил вражати противника, поки артилерія не могла ефективно працювати.
Коли з’явилася можливість, частину засобів переспрямувати і почали використовувати для ураження розвідувальних «крил», які висять над нами, це і стало одразу можливим.
Тут важливо зазначити, що коли безпілотник корегував артилерію, то це ще можна терпіти. З гарматою завжди можна розібратися. Можна туди відправити дрона, можна вистрілити іншою гарматою, провести контрбатарейну боротьбу. Зараз противник активно використовує КАБи, які коригуються за допомогою безпілотників. Без наведення їхня ефективність буде набагато нижчою. Тому, мабуть, пріоритетність цього завдання зросла через зміну тактики на лінії фронту.
До речі, про фронт. 92-га ОШБр бере участь в обороні півночі Харківщини. Яку роль загалом в обороні Харкова відіграли безпілотні засоби?
Я скажу, що офігенну роль зіграли, ключову. Але так само про ключову роль вам скажуть танкісти, артилеристи. А у піхоти взагалі найголовніша роль. І офіцери у штабах, які малювали мапи, планували розгортання дій, теж мали свою відповідальну місію.
Ефективність бойових дій визначається тим, що командири правильно застосовують доступні засоби у потрібний час у потрібному місці у потрібній кількості.
Але ми намагалися з усіх сил, і, думаю, що наш внесок дійсно великий. Без перебільшення.
Окремі роти та батальйони ударних безпілотників існують відносно недавно. Що це змінило у структурі Сил оборони та як вплинуло на роботу?
Це позитивна зміна. Ми одразу змогли створити школу. І загалом застосування ударних дронів перестало бути чимось кустарним. Це стає на серйозні рейки. Як у навчанні, так і у забезпеченні. Командири отримали більше досвіду, вони вчаться інтегрувати більшу кількість підрозділів водночас.
Це вже стає схожим на річ, яка використовується професійно і займає свою частину воєнного оркестру. Якщо раніше це був такий «збоку бантик» — красива штука, але яку серйозно не сприймали як засіб ураження, то тепер командир може розраховувати на досягнення конкретних цілей цим родом військ. Хоча робота над цим триває і, сподіваюсь, принесе неприємних сюрпризів ворогу.
Чи можна зробити щось у тилу, щоб полегшити роботу тих, хто займається цією роботою безпосередньо на фронті? Можливо, це кластери, масштабування виробництва…
У мене немає рецептів. Такі запитання, мабуть, потрібно ставити тим, хто може організувати виробництво так, щоб був мінімальний ризик його ураження ракетами.
Чого ми дійсно потребуємо? Більше, більше і більше якісних дронів. Будь-який військовий будь-якої армії на будь-якій війні на запитання, чого йому не вистачає, відповість: всього.
Мені потрібно більше машин, більше снарядів, більше дронів, більше патронів.
Якби у нас було більше дронів, ми могли б робити більше пусків, а отже, вражати ворога сильніше. І все одно відповідь була б: нам потрібно ще більше.
Але щонайменше можна розраховувати на те, що ми могли б спробувати зберегти життя наших бійців, які в окопах виконують найважливішу і найважчу роль. І тут, я вважаю, будь-яка ціна не може бути великою. Якщо у нас є сотня, ми можемо зробити певний обсяг роботи, якщо буде тисяча, то це з великою ймовірністю вбереже ще чиєсь життя.
Тут військовим хотілося б гнучкості від розробників, постійного покращення і розуміння наших вимог. Ми ж постійно контактуємо з ними. Хтось дослухається, інші — ні, для когось це просто бізнес.
Дуже бісить, коли у суботу ввечері хлопці повертаються з позицій, намагаються додзвонитись і повідомити про поломку і чують: «Вибачте, у нас вихідний».
Фідбек з фронту важливий, не можна зупинятися. Військо на війні розвивається щодня. Противник вигадує способи протидіяти нашим дронам. Ми маємо вигадувати, як протидіяти цій протидії. Ця боротьба триває безперервно, без вихідних.
Збір на тепловізійні камери для батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка
Екіпажі ударних БпЛА батальйону ударних БпАК «Ахіллес» працюють як удень, так і вночі. Нині підрозділ боронить Харківщину. Щоб наші дрони бачили ворога у темну пору доби, потрібно укомплектувати їх тепловізійними камерами.
Ми запускаємо збір, де кожен ваш донат буде подвоєний благодійним фондом Київської школи економіки KSE Foundation!
Мета: ₴1 500 000
Посилання на банку АХІЛЛЕС
Номер картки банки: 5375 4112 1813 7722
Удвічі більше донатів = удвічі більше тепловізійних дронів = удвічі більше перемог Сил оборони!
Підписуйтеся на наші соцмережі
