Майбутнє роботи: чи буде повсюдним чотириденний робочий тиждень
Чи сприятиме чотириденний робочий тиждень підвищенню продуктивності, чи це лише спосіб компанії не звільняти працівників. А також як впливає скорочення робочого дня на мотивацію працівників та чи відчутною є ця перевага. Французькі науковиці Яель Амсаллем та Еммануель Леон проаналізували цей робочий тренд для The Conversation. SPEKA публікує головне з матеріалу.
Чи впроваджували чотириденний робочий тиждень та чи є він ознакою прогресу?
Від ХІХ століття кількість годин, проведених на роботі, у розвинених країнах поступово скорочується .
Чотириденний тиждень виник у 90-х роках як політична та економічна вимога на рівномірніший розподіл праці. Ідея полягала в тому, щоб зменшити кількість робочих годин, аби більше людей могли отримати роботу. Цей підхід, розроблений у 1993 році французьким економістом П’єром Ларутуру, випробували у 1996 році. Ідею підхопили деякі бізнес-лідери. Зокрема, у Франції Антуан Рібу, який очолював компанію Danone, відстоював цю ідею як спосіб стимулювати набір персоналу. Проте закон скасували на початку 2000-х із трудовою реформою, яка запровадила 35-годинний робочий тиждень.
Майже водночас у Німеччині Volkswagen запровадив чотириденний тиждень у 1994 році, щоб зберегти 30 тис. робочих місць, а відмовився від нього у 2006-му.
У Новій Зеландії уряд запровадив чотириденний тиждень наприкінці пандемії, щоб підвищити продуктивність і покращити баланс між роботою та особистим життям. У Японії також долучилися кілька компаній, зокрема Hitachi та Microsoft. Цей захід, представлений як засіб боротьби з культурою перевтоми, також є можливістю значно підвищити продуктивність (на 40% у випадку Microsoft).
Ця реформа може приймати різні форми, кожна з них представляє певні виклики.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Чотириденний тиждень чи тиждень, стиснутий у чотири дні?
Перший підхід є найпопулярнішим: залишається незмінна кількість робочих годин, втиснута у чотири дні. Цю модель застосували у Бельгії та скандинавські країни. Восени 2022-го у Бельгії ухвалили закон про чотириденний тиждень, який називають угодою про зайнятість: люди можуть працювати чотири дні без будь-якого зменшення зарплати, оскільки їхній тижневий робочий час залишається незмінним.
Однак така ідея прижилася не всюди. У Франції зробити це запропонували у березні 2023 року співробітникам Urssaf Picardie, але спроба закінчилася провалом. Причина: батьківство. Довгі дні більше не дозволяють батькам завозити дітей до школи та зі школи.
Це нова форма тимчасової гнучкості без скорочення робочого часу. Як зазначає економіст Ерік Геєр: «Ми не повинні плутати «чотириденний» тиждень, який скорочує робочий час, і «тиждень за чотири дні», який його стискає».
Як чотириденний робочий тиждень впливає на продуктивність
Другий підхід є справжнім ідеалом чотириденного тижня, тобто робочий тиждень триватиме 32 години. Його реалізували у Південній Європі (Іспанія, Португалія).
Скорочений день мав би бути продуктивніший через оптимізацію певних процесів, зокрема звітування та участь у зустрічах. Працювати менше, так, але насамперед працювати краще.
Хоча така стратегія теж має ризики. Менше комунікації призводить до того, що організація зменшує її здатність адаптуватися до швидких змін.
Цей підхід глибоко заснований на ідеї про те, що технології можуть компенсувати будь-яку втрату продуктивності. Поява генеративного штучного інтелекту повернула цю концепцію на перший план. Білл Гейтс навіть говорить про швидкий прихід триденного тижня.
З появою індустріального світу організації постійно прагнули оптимізувати робочий час. Багато років він просто не відставав від виробничої лінії. Робочий час і час на роботі були синонімами. Сьогодні нам не потрібно йти на роботу в офіс: робота перемістилася у наш особистий простір. Робочий час відокремився від офісного.
Нові тренди у роботі чи житті?
Замість того щоб зосереджуватися на кількості годин, чи не варто говорити про саму природу роботи? За словами економіста Тімоті Парріке, нам потрібно припинити прогнозувати майбутнє роботи за допомогою таких ідей, як чотириденний тиждень, і почати винаходити роботу майбутнього.
Наростальна кількість досліджень, зокрема після антрополога Девіда Гребера, висвітлює втрату сенсу на роботі, зростання «дурних робочих місць» і «повстання верхівки класу» — явища, коли добре освічені молоді люди, які отримали хорошу кваліфікацію, незадоволені малосенсовою роботою.
На жаль, реорганізації робочого часу буде недостатньо, щоб повторно залучити робочу силу. Психолог Фредерік Ірвінг Герцберг, який розробляв теорії менеджменту, пояснює, що робочий час — це насамперед чинник гігієни, тобто річ, яка зменшує незадоволення працівників, але не може забезпечити мотивацію, на яку так сподіваються менеджери. Як джерело особистої самореалізації та задоволення керівникам потрібно активувати справжні мотиваційні чинники, наприклад, оцінювати виконану роботу, надавати автономію працівникам або робити робочі завдання цікавішими.
У книзі «Екотопія: записники та звіти Вільяма Вестона» Ернеста Калленбаха (1975) три штати Західного узбережжя відокремлюються від США, щоб запровадити радикально екологічний спосіб життя. У ньому Калленбах уявляє нову модель суспільства, де люди працюють лише 22 години на тиждень.
Ця утопія зображує економіку, де велика частка доступних годин присвячена соціальній, політичній, культурній та екологічній діяльності. Ecotopia виступає за особисту та колективну реалізацію перед індивідуальним успіхом. Підприємства самокеровані та не зростають заради зростання, громадський транспорт безкоштовний, освіта та охорона здоров’я доступні для всіх, існує універсальний дохід, а перероблювання сміття і тверезість є правилом.
Можливо, це звучить дещо наївно, але Калленбах хотів дати нам уявлення про світ, який, на його думку, був кращим не лише для довкілля, але й для індивідуального життя кожної людини. Оскільки ми живемо довше, ніж будь-коли, і робота займає менше часу в нашому житті, нам потрібно уявити не новий спосіб роботи, а новий спосіб життя.
