Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс! Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Кущі перемоги. Як рекрутер та блогер Сергій Марченко годує ЗСУ власноруч вирощеними овочами

Юлія Даниленко
Юлія Даниленко головна редакторка SPEKA
31 жовтня 2022 8 хвилин читання

SPEKA продовжує спецпроєкт «Ми з України», у якому розповідає історії співгромадян, що з початком повномасштабної війни згуртувалися, аби наблизити перемогу. 

Рекрутер, блогер та волонтер Сергій Марченко за сезон відправив українським військовим понад 2 тонни вирощених власноруч овочів та ягід. Про те, як виникла ідея забезпечити захисників смачними домашніми овочами, що саме волонтер відвозив у військові частини і як правильно організувати процес на городі, Сергій розповів SPEKA. 

Далі – пряма мова Сергія. 

Про те, як виникла ідея «Кущів перемоги»

Ідея народилася, тому що я дуже хотів вирощувати щось по-справжньому смачне. У великому місті у супермаркеті важко купити смачні овочі, адже комерційно вирощують те, що дає більший врожай і легше транспортується. А над смаком задумуються хіба що фермери. У мене є багато друзів, і я хотів, щоб у них була можливість їсти по-справжньому смачні овочі, як у бабусі з городу. 

Коли почалося російське вторгнення, я побачив усі ці жахливі трилітрові банки з російськими щами, картоплею і жахнувся. І водночас подумав: наші, українські воїни заслуговують на смачну їжу. Чому б не спробувати поволонтерити з домашніми овочами для солдат? 

Російські «делікатеси» для солдат надихнули Сергія правильно годувати українських
Вірте чи ні, але це борщ

Так все і почалося. Зараз сезон закінчився, і маємо результат – багато задоволених захисників України і щасливий я. 

Які овочі отримували українські солдати 

Основним вантажем була морква – її на фронт поїхало більше тонни. Також було багато помідорів, причому дуже хороших – чері, які в супермаркетах коштують по 200 грн за кілограм, і салатних томатів. Солдати отримували смачні елітні овочі. Було дуже приємно, коли я відвіз томати в одну з військових частин на Полтавщині, і солдати потім сказали, що ще ніколи в житті не їли таких смачних. 

Також я відправляв на передову картоплю і понад 100 кг батату – теж дуже модний і дорогий продукт. Щоправда, до батату військові просили у мене ще рецепти, як його готувати. 

Сергій відвозив овочі до армії з червня по жовтень
Сергій відвозив овочі до армії з червня по жовтень

Був томатний сік, кавуни, трохи перцю та цибулі. Усього я відправив на фронт десь 2-3 тонни власноруч вирощених продуктів. 

Де вирощували продукти

Це не якісь величезні гектари – у мене є хата у селі в Полтавській області і ділянка коло неї. Саме там я і виростив усе, що поїхало цього року на фронт. 

З якими труднощами довелося зіткнутися

Найважче було організувати саме фінансування усього процесу. Адже сільське господарство – це бізнес, у який треба вкласти кошти весною, щоб восени зібрати врожай. 

Мій основний бізнес з початком повномасштабної війни впав в нуль. Я рекрутер і наймаю людей, а після вторгнення всі почали звільняти співробітників, ринок праці впав драматично, з клієнтами та замовленнями все було сумно. Тож грошей на початку весни банально не було. 

Переді мною стояла задача зібрати гроші, щоб організувати старт процесу. Адже треба було висадити розсаду, землю для неї, обладнання, забезпечити транспортування. Все це коштувало грошей. Щоб вирішити цю проблему, я придумав продавати помідори кущами.

Людина могла на початку весни купити у мене кущ томатів, а потім отримати восени врожай з цього куща. Також люди могли купувати томати, які поїдуть в армію, на ЗСУ.

Також вони могли поставити коло своїх кущів таблички, на яких було написане або імʼя людини, або певна фраза. Опцією написати «Путін – хуйло» користувалися неодноразово. 

Таким нехитрим способом я весною зібрав гроші на те, щоб виростити помідори і для людей, які їх замовили, і для наших воїнів у ЗСУ. 

Витрат було досить багато, бо томати були високорослі – вони потребують догляду і шпалер. Хто не знає, шпалери – це такі штуки, на яких ростуть томати, вони витягуються до двох метрів у висоту. Треба було забити у землю спеціальні палі, натягнути троси, потім прилаштувати томати – це була важка робота, я наймав для неї декількох помічників. 

Тож основною проблемою було саме фінансування на старті. Адже доки не було продукції, частину якої я міг би продавати, мені просто не було за що це робити. 

Також драматично здорожчало паливо. Я не постійно жив в селі, і кожна поїздка туди (а їздити доводилося щотижня) обходилася мені у півтори-дві тисячі гривень. Це теж було досить накладно. 

Другою серйозною проблемою була погода

Агробізнес зі зрозумілих причин дуже залежний від погоди. Був яскравий випадок, коли я висадив 800 кущів помідорів, а на другий день мені пише хлопець з сусіднього села, Сухоносівки, і каже, що у них град вибив усе. 

Уявіть собі мій стан, коли я беру слухавку, дзвоню в своє село і питаю «Що у нас, град був?»

Пауза, я чекаю і думаю: «Боже, всі 800 кущів пропали». Мені відповідають, що у нас граду не було, а от у Сухоносівці побило всі городи. 

Тож я врятував свій урожай. Це було велике полегшення, адже люди вже заплатили за свої кущі помідорів, і хоча у нас була умова про форс-мажор через погоду, дуже не хотілося зібрати гроші і залишити людей ні з чим. 

Загалом у цьому році погода була дуже несприятлива для землеробства: холодна весна, поганий старт. А і томати, і кавуни – теплолюбні культури, їм потрібне було сонце, якого цього літа було мало. 

Коли перші овочі поїхали в армію

З червня до жовтня мої овочі, починаючи з молодої моркви, регулярно відправлялися на фронт. 

Частину я возив до госпіталю в Пущі-Водиці, яким опікується Ксенія Возніцина. Перші транші їздили туди. 

Далі дуже багато всього поїхало волонтерам в Пирятині, які щотижня дві вантажівки відправляли в різні частини на фронті. Я був приємно здивований, що невелике місто (усього 10 тис. людей) збирало по два буси кожен тиждень. 

Військові також отримували кавуни Військові також отримували кавуни

Також я безпосередньо возив частину продуктів у частину в Полтавській області, куди солдати приходили на ротацію та звідки відправлялися на фронт. 

Про найприємніший відгук від військових

Якщо не рахувати слів про найсмачніші в житті томати, це, мабуть, наступний епізод. 

В нашому селі живе жінка з двома дітьми. Їхня сімʼя відправляла на фронт солдатам таких собі котиків у формі серця. Діти розмальовували їх різними кольорами, а всередині писали побажання нашим військовим. Коли я черговий раз віз овочі до військової частини, ця жінка попросила мене передати солдатам цих котиків. 

Я роздавав цих котиків разом з овочами, а коли вже зібрався їхати, до мене підійшов військовий і попросив ще одного котика, бо йому не дісталося. Це було так зворушливо і дуже приємно. Тому якщо ви маєте дітей, хай пишуть на фронт – це дуже помічне, солдати це дуже люблять. 

Про плани на наступний сезон 

Знову будуть томати – тільки ще більше, адже я визначив для себе смачні та стійкі сорти. Буде більше кавунів, буде набагато більше батату – хочу вийти на кілька тонн. 

Це дуже цікава і зручна культура. Можливо, не всі це знають, але батат – це ліана. Він плететься по землі, як барвінок, і це дуже зручно, адже він повністю заглушає всі бур'яни поряд. 

Буде також кукурудза – я сам її люблю і цього року знайшов ідеальний сорт солодкої кукурудзи. І, звичайно, морква, яка вже стала моєю візитівкою. 

Що варто знати волонтерам, які хочуть виростити овочі на фронт

На щастя, у нас така земля, що палицю встромиш, і вона проросте. Тож якщо не робити зовсім критичних помилок, можна розраховувати на пристойний врожай. Ключове, мабуть, це насіння – я особисто працюю з найкращими виробниками з Голландії і Франції. 

Для прикладу, в цьому році був цікавий епізод – до мене в селі була ціла черга за морквою.

Здається, сюр, що селяни, які самі мають городи, купують овочі. А пояснюється це тим, що погода була несприятлива, і у людей просто не посходила морква. Вони сіяли яку пощастить, і сходила вона відповідну. Я сіяв хорошу моркву, тому вона порівняно з ними сходила просто шикарно. 

Якісне насіння коштує більше, але основні витрати все одно не насіння, а ваша праця. І якщо вкладати цю працю у поєднанні з якісним насінням, вона дасть хороший врожай, смачний і щедрий. 

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Зеленський став «Людиною року» за версією журналу TIME

Руслан Сорока 2 години тому

Українські олігархи за часів війни: пристосування до нових реалій

Владислав Миронович 4 години тому

У ніч на 7 грудня над Україною збили 14 іранських дронів

Катерина Колонович 7 годин тому

Луцька школярка створила робота-аватара з дистанційним керуванням, який допоможе саперам

Катерина Колонович 8 годин тому

Сенситивність у мережі: як та чому Meta банить публікації про війну

Богдан Сухомлин 6 грудня 2022 17:15