Криптоактиви в Україні: перспектива чи утопія?
Питання врегулювання ринку віртуальних активів назрівало в Україні досить давно, оскільки саме Україна є одним зі світових лідерів щодо використання криптовалют та обізнаності населення щодо обігу віртуальних активів. За даними аналітичного порталу TripleA, Україна посідає одне з перших місць у світовому рейтингу володіння криптовалютою серед населення. Портал характеризує Україну як «глобальний криптоцентр», де володіння криптовалютою серед населення становить 15,72% (понад 6,5 млн людей).
Ухвалення закону «Про віртуальні активи» (надалі — закон) та подальше його підписання президентом України стало першим кроком до легалізації відповідних правовідносин між усіма учасниками ринку, захисту їхніх інтересів та залучення додаткових інвестицій у відповідну сферу.
Повноцінно ж запрацювати закон зможе лише після ухвалення нормативного акта про внесення змін до податкового законодавства про оподаткування операцій з віртуальними активами. Сьогодні достеменно невідомо, коли такий нормативний акт ухвалять, тому в усіх учасників ринку (наявних та потенційних) є можливість детально ознайомитися з усіма перевагами та ризиками закону.
Що врегулював закон про віртуальні активи?
Насамперед закон вводить поняття віртуального активу, тобто надає йому юридичного статусу, а також встановлює його класифікацію, що створює можливості для захисту прав на криптоактиви та у подальшому сприятиме процесу оподаткування доходів (прибутку), отриманих від діяльності з такими активами.
Віртуальним активом визнається нематеріальне благо, що є об'єктом цивільних прав, має свою вартість та існує лише в електронній формі у вигляді сукупності даних. Згідно з таким визначенням, віртуальними активами можна вважати криптовалюту, NFT та інші токени, ігрові скіни тощо. Надавши юридичний статус віртуальним активам в Україні, закон фактично легалізував ті сфери обігу віртуальних активів, які вже сьогодні активно функціонують та розвиваються в Україні, проте є не підконтрольними державі. З огляду на таку легалізацію, законний обіг таких активів став можливим на всій території України. Тож тепер можна купувати, відчужувати, обмінювати віртуальні активи, отримуючи при цьому юридичний захист таких операцій.
Крім того, закон визначає порядок здійснення публічної пропозиції віртуальних активів (initial coin offering), а також встановлює вимоги щодо розміщення публічної інформації про віртуальні активи. Так, у разі здійснення публічної пропозиції віртуальних активів, особа, яка здійснює таку пропозицію, зобов'язана підготувати та опублікувати публічну інформацію, визначену законом, яка містить серед іншого:
- найменування особи, яка здійснює публічну пропозицію;
-
адресу вебсайту особи, яка здійснює публічну пропозицію;
-
загальну інформацію про віртуальні активи, що пропонують до продажу, та опис прав, які посвідчують ці віртуальні активи (за наявності);
-
умови придбання та відчуження віртуальних активів;
-
інформацію про можливі ризики, пов'язані з придбанням віртуальних активів, тощо.
Закон встановлює, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги). Проте дозволяє укладати правочини, об'єктом яких можуть бути віртуальні активи (купівля-продаж віртуальних активів, дарування тощо).
З ухваленням закону з'являються також нові можливості для бізнесу, зокрема у сфері послуг, пов'язаних з обігом віртуальних активів, які можуть надаватися як компаніями-резидентами, так і нерезидентами за умови отримання відповідного дозволу від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). До таких послуг належать:
- зберігання та/або адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;
-
надання послуг з обміну віртуальних активів на інші віртуальні активи та валютні цінності;
-
надання послуг переказу віртуальних активів;
-
надання посередницьких послуг, пов'язаних з віртуальними активами.
Види віртуальних активів
Закон розділяє всі віртуальні активи на дві категорії — незабезпечені та забезпечені.
Незабезпечені віртуальні активи не посвідчують майнових прав. Тобто вони несуть в собі лише ту цінність, яку в них вкладає та особа, яка їх створює та стоїть за ними. Прикладом незабезпеченого віртуального активу в розумінні закону є біткоїн чи ефір. Вартість такого активу буде визначатися не конкретною матеріальною річчю (на відміну від забезпечених віртуальних активів), яка стоїть за ним, а самим ринком, тобто попитом та пропозицією на такий актив, довірою до нього.
Натомість забезпечені віртуальні активи посвідчують майнові права, зокрема права вимоги на інші матеріальні та нематеріальні активи. Під посвідченням майнових прав розуміється підтвердження права власника забезпеченого віртуального активу вимагати об'єкт забезпечення. Тобто фактично забезпечений віртуальний актив має цінність того майна, яким він забезпечений.
Об'єктом забезпечення такого активу може виступати будь-який інший об'єкт цивільних прав. Скажімо, рухоме або нерухоме майно, майнові права тощо. Наприклад, якщо віртуальний актив забезпечений нерухомим майном, то власник такого віртуального активу не є власником цього нерухомого майна, проте має право вимагати передати йому таке нерухоме майно. У цьому разі об'єкт забезпечення нерозривно пов'язаний із самим віртуальним активом та повинен визначатися правочином, відповідно до якого створено віртуальний актив.
Хто зможе надавати послуги, пов'язані з віртуальними активами?
Надавати послуги у сфері обігу криптоактивів можуть юридичні особи як резиденти, так і нерезиденти. Для цього компанії необхідно отримати відповідний дозвіл від регулятора ринку віртуальних активів — Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У разі надання послуг, пов'язаних з обігом віртуальних активів без відповідного дозволу, компаніям доведеться сплатити штраф у розмірі від 34 000 грн до 119 000 грн.
На кожен із чотирьох видів послуг, зазначених вище, видається окремий дозвіл. При цьому компаніям не забороняється здійснювати відразу декілька видів діяльності за умови наявності окремого дозволу для кожного з таких видів послуг.
Вартість дозволу залежить від конкретної послуги, яку компанія планує надавати, а також від статусу компанії, яка цей дозвіл отримує (резидент або нерезидент), та варіюється у межах від 68 000 грн до 136 000 грн для резидентів України та від 340 000 грн до 680 000 грн для нерезидентів.
Крім того, закон встановлює вимоги щодо розміру статутного капіталу компанії, залежно від виду послуг, які вона планує надавати. Наприклад, статутний капітал компанії-резидента, яка планує надавати посередницькі послуги, пов'язані з обігом віртуальних активів, повинен становити мінімум 595 000 грн. Для компаній-нерезидентів відповідна цифра більша майже у п'ять разів і становить 2 980 000 грн. Законність походження коштів, спрямованих на формування статутного капіталу, має бути документально підтверджена.
Закон забороняє бути постачальником послуг щодо віртуальних активів компаніям, які певним чином пов'язані з державою-агресором або державою-окупантом (зареєстровані на території таких держав, контролюються резидентам таких держав, мають у складі засновників (учасників) або кінцевих бенефіціарних власників-резидентів таких держав тощо).
Зазначені вимоги стосуються винятково постачальників послуг щодо віртуальних активів, але не поширюються на осіб, які здійснюють операції з віртуальними активами у власних інтересах.
Наслідки ухвалення закону про віртуальні активи
Незважаючи на низку неврегульованих питань, закон створює суттєві переваги для розвитку криптобізнесу (зокрема й інвестиційні) та обігу віртуальних активів в Україні.
Серед позитивних зрушень можна назвати такі:
- компанії та фізичні особи зможуть задекларувати та легалізувати свої доходи від продажу віртуальних активів;
-
всі учасники ринку отримають юридичний статус та матимуть змогу захистити свої інтереси та права на будь-який віртуальний актив у суді та в інших органах державної влади;
-
учасники ринку зможуть офіційно співпрацювати з банками (відкривати рахунки, брати кредити тощо);
-
компанії, які надають послуги, пов'язані з обігом віртуальних активів, матимуть можливість залучати інвестиції та капіталізувати свій бізнес;
-
всі учасники ринку матимуть можливість ухвалювати рішення на основі відкритих консультацій із державними органами;
-
криптокомпанії отримають можливість набувати статус резидента «Дія.City» (вільної зони зі спеціальними податковими та економічними умовами);
-
біржі та криптообмінники матимуть можливість легалізувати свою діяльність та надавати послуги на законних підставах.
Закон, безперечно, створює і ризики для багатьох криптоінвесторів в Україні. Серед основних ризиків — втрата анонімності, яка, по суті, і була однією з основних переваг віртуальних активів. З огляду на світові тенденції вже сьогодні окремі криптобіржі проводять процедури верифікації своїх клієнтів (KYC) та надають доступ до торгових майданчиків лише за умови розкриття клієнтом певної інформації про себе. Уже згодом такі вимоги для всіх криптобірж можуть з'явитися і в Україні.
Крім того, досі залишається незрозумілим питання оподаткування операцій з віртуальними активами.
До чого слід готуватися?
Компаніям, які надають послуги на ринку віртуальних активів, а також зацікавлені у розвитку свого бізнесу та залученні інвестицій, варто вже зараз розглянути можливості, які передбачені у новому законі. З початком повномасштабної агресії рф обіг віртуальних активів в Україні набув нової форми.
Український уряд швидко зрозумів, що криптовалютні пожертви — це найпростіший і найшвидший спосіб впоратися з потоком міжнародних донатів, і станом на серпень 2022 року понад $100 млн у криптовалюті пожертвували на фінансування військових потреб України. Таким чином, враховуючи кількість учасників ринку віртуальних активів, які вже сьогодні працюють в Україні, можна прогнозувати, що інтерес суспільства до цього ринку залишатиметься високим.