Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Юлія Даниленко
Юлія Даниленко головна редакторка SPEKA
31 серпня 2022 9 хвилин читання

Книги для ЗСУ. Як волонтерка Валерія Мороченко створила проєкт з продажу книжок на потреби армії

SPEKA продовжує спецпроєкт «Ми з України», у якому розповідає історії співгромадян, що з початком повномасштабної війни згуртувалися, аби наблизити перемогу. 

Сьогодні свою історію розповідає волонтерка Валерія Мороченко, яка створила проєкт з продажу книг, що вже дозволив зібрати на потреби ЗСУ понад 100 тис. грн. 

Далі — пряма мова Валерії. 

Як зʼявилася ідея продавати книжки, щоб зібрати кошти на потреби армії 

На початку повномасштабного вторгнення я, як і багато українців, була змушена евакуюватися. Я поїхала на Тернопільщину. Оскільки сиділа там без роботи, а мої рідні і близькі були далеко, накривало відчуття того, що нічого не роблю для допомоги своїй країні. Перед тим, як їхати додому, я пригадала знайому, яка торік влаштувала збирання коштів через продаж своїх книжок, а зібрані гроші передала притулку «Сіріус». 

Повертаючись додому, я подумала, що маю багато книжок і можу їх продати, а уторговані кошти віддати на потреби ЗСУ. Я перебрала свою бібліотеку, сфотографувала книжки і виставила на сторінці в Instagram. Я планувала зібрати 10 тис. грн, щоб половину відправити ЗСУ, а половину — тваринкам у притулок. Я обирала маленькі притулки, яким ніхто не допомагає. 

За чотири дні я зібрала потрібну суму. Під час збирання мені написала дівчина, яка запропонувала віддати свої книги. Я охоче погодилася і подумала, що, раз за чотири дні зібрала чимало (люди кидали більші суми) і залишилися не продані книги, буду продовжувати. За сім днів я зібрала ще 10 тис. грн. 

Потім на певний час зупинилася, думаючи, що вичерпала свої можливості. Перший збір пройшов дуже швидко, з другим було важче, адже треба було шукати нових людей, які робили б репости, а я тоді виставляла інформацію не постами, а лише у сторіз, і ділитися ними було не надто зручно. Але на цьому справа не завершилася. 

Від разового збирання грошей до повноцінного проєкту

Ми разом з подругою Юлією, у якої я побачила ініціативу збирати гроші через продаж книжок, зібрали кошти на лікування восьмимісячної дівчинки, яку покинула мама. Юля збирала донати, я продавала книги і теж надсилала кошти на цей збір. Також ми збирали кошти на лікування для хлопця-діабетика. Збирали також на рації хлопцям на Харківському напрямку. 

Потім ми знову подумали, що треба зупинитися. А вже за кілька днів Юля мені написала, що троє її друзів ще у перші дні повномасштабного вторгнення стали до лав ТрО, а тепер їх мали відправити на фронт, і треба було зібрати кошти на три автівки. Вона запропонувала мені долучитися. 

Так у нас сформувалася команда з пʼятьох людей, що живуть у різних містах України: я у Київській області, Юля в Ірпені, хлопець та дівчина у Києві, а також дівчина у Львові. Нам треба було зібрати 612,5 тис. грн. Для людей, які не є блогерами, це ризикована справа, але ми взяли на себе таку відповідальність. На першу автівку зібрали за три дні, потім на другу, а зрештою і на третю. За 12 днів ми зібрали 619 тис. грн. Дві автівки вже поїхали до хлопців на східний напрямок. Першу, бус, ми знайшли в Україні. Друга, пікап, приїхала з-за кордону, а третю ще чекаємо, оскільки була довга процедура оформлення документів. 

Збір на авто для військових Збір на авто для військових

Ми з Юлею обговорили всі організаційні питання. Я робила картинки для постів, ми щодня зідзвонювалися, обговорювали пости на наступний день, а також додавали у карусель фото книжок на продаж та ціни. Оскільки книжки купували, перелік треба було постійно оновлювати, тож іноді я не лягала спати аж до третьої ночі. 

Все пішло дуже добре: ми у перший день зібрали понад 5 тис. грн. Я просила блогерів з великою аудиторією поділитися інформацією, що завдяки постам це було зробити не важко. Буквально з одного репосту у нас пішла хвиля замовлень: я цілий день не могла випустити телефон з рук. 

Поява телеграм-каналу та хабів зі збирання книжок

Наш пост побачив один хлопець, завдяки якому і почалося масштабування нашої діяльності у повноцінний волонтерський проєкт. Він запропонував зробити гугл-форму, у якій охочі віддати нам книги залишали б заявки, а він би їх опрацьовував. Згодом ми почали вести облік отриманих книжок в екселі. 

Одного дня у мене народилася ідея зробити телеграм-канал, у якому викладати наші книги. Це спростило мені роботу, а охочим купити книжки — пошук потрібних. 

Лише за дев'ять днів ми зібрали понад 20 тис. грн, тож вирішили не зупинятися. Ми якраз отримали новий запит від хлопців, для яких збирали на пікап. Вони потребували медичних препаратів, спорядження та інших речей. 

Паралельно ми поширювали інформацію про наш проєкт. 16 липня запустили телеграм-канал, і люди почали активніше долучатися, купувати та продавати книжки. Зараз на каналі вже понад тисяча підписників.

Спочатку з логістикою було все просто: люди фотографували свої книжки, коли їх купували, я надсилала їм дані для відправлення, а вони мені — квитанцію чи номер ТТН. Охочих віддавати книжки ставало дедалі більше, і ми зіткнулися з проблемою: якщо людина хоче купити п'ять книжок, але у різних власників, вона заплатить за доставку більше, ніж допоможе ЗСУ. 

Ми вирішили створити два хаби — один у Київській області, інший — у Львівській. Це дуже спростило нам роботу. 

Про команду

Певний період я та мій брат Владислав робили відправки та приймали нові книги, фотографували, додавали в облік та виставляли в телеграм-каналі.

Зараз ми перевезли книги в Київ до Владислава, який надалі займатиметься відправкою та прийомом нових книг. Також він продумує та реалізовує всі «фішечки», щоб полегшити роботу всім нам. Зараз займається питаннями створення сайту.

Ми з братом разом пишемо пости, я виставляю книги в телеграм каналі і теж можу додавати в облік, коли необхідно.

Також я займаюсь звітністю, у нас є окрема сторінка в інстаграм для цього, але там ми вже звітуємо, коли закриваємо збір. Кожного дня я звітую в сторіс в інстаграм, а також в телеграм каналі.

Ще з нами працює Вася – хлопець, який проживає у Львівській області. Познайомилися ми з ним, коли він віддав нам 75 книг для продажу, а зараз він теж є членом нашої команди. Він приймає нові книги та додає їх в облік.

Я комунікую з людьми, приймаю замовлення і потім передаю дані, що і куди відправляти, Васі та Владиславу.

Також приймаю пропозиції від людей, щоб віддати нам книги, пояснюю які книги нам підходять і даю дані, куди їх відправити.

Аліса – дизайнер. Ми можемо звернутися до неї, коли нам потрібна допомога.

Марія активно веде твітер і просуває там наш проєкт.

Які книги можна надіслати

Головна умова для книжок, які ми приймаємо — жодних російських авторів. У нас є видання російською мовою, адже це персональний вибір людини, якою мовою читати. Зазвичай нам віддають такі книги ті, хто вже не хоче читати російською, але хоче допомогти ЗСУ. Тож більшість книжок у нас українською, але є видання російською, англійською, польською, іспанською та французькою. 

Книги збирають у двох хабах — у Київській та Львівській областях Книги збирають у двох хабах — у Київській та Львівській областях

У нас є книжки різних жанрів. Найбільш поширені художні видання, а також книги про саморозвиток, бізнес та психологію. Є також дитяча та професійна література. 

За час роботи проєкту, від 9 липня, через продаж книжок нам вдалося зібрати 95 тис. грн, але фактично більше, адже я не врахувала те, що ми зібрали у межах останнього збору, який досі триває. Ми зібрали вже 35 тис. грн для хлопців у Марʼїнці, але не лише продажем книг, а й донатами та розіграшами. 

Скільки часу забирає проєкт 

Заради цього проєкту я звільнилася з роботи, бо він приносить мені більше задоволення. Раніше я була репетитором у школі, але поєднувати репетиторство з волонтерством було важко. 

Тому зараз весь свій вільний час я присвячую волонтерству. Раніше навіть могла відповідати людям уночі, якщо ще не спала. 

Перші дні, коли ми запускали телеграм-канал, я спала по три-чотири години на добу, щоб мати час налаштувати все як слід. Я перестала ходити на прогулянки, перестала бачитися з друзями. Продовжую вкладати все у проєкт. 

Зараз я намагаюся стабілізувати свій графік. Наша команда теж працює і звітує про виконану роботу, також вирішуємо організаційні питання щодо створення сайту. Мої колеги працюють, тому займаються проєктом у вільний від роботи час. 

Я ж приділяю йому приблизно десять годин на день, щодня роблю звіт про надходження коштів у інстаграмі та інших каналах. 

Моя кімната перетворилася на великий склад. Я дізналася про багато нових авторів, твори яких хочу неодмінно прочитати. Але поки що віддаю перевагу тому, щоб виставити книгу на продаж та отримати кошти для ЗСУ. До речі, люди, які купили книгу у межах нашого проєкту, можуть після прочитання повернути її, щоб вона продовжувала допомагати Україні.

Публікацію підготовлено у межах проєкту «Ми з України!», ініційованого Національною спілкою журналістів України.

0
Прокоментувати
Інші матеріали

З Парижу з любов'ю (та прицілами). Як українська модель повернулася з Франції, аби допомагати військовим

Катерина Венжик 2 жовтня 2022 16:04

Сміливі відновлювати: як волонтери допомагають відбудовувати житло на Київщині та Харківщині

Олександр Тартачний 26 вересня 2022 20:00

IT-волонтерство в дії. Розробники з NIX долучилися до створення онлайн-платформи для волонтерів ЮНІСЕФ

IT-команда NIX 22 вересня 2022 18:04

«Це наш перший за 300 років шанс позбутися впливу росії» — основне в інтерв'ю з Володимиром Вахітовим (частина 2)

Олександр Тартачний 8 вересня 2022 20:05

«Мені було нічого робити»: чому учасники молодіжної організації AIESEC в Україні почали волонтерити

Yevheniia Starodubtseva 5 вересня 2022 22:57