Катерина Кухарчук

24 лютого я з режисеркою Ольгою Артушевською збиралася до «Театру на Подолі». Там мала бути вистава «Мрії оживають» з В'ячеславом Довженком та Світланою Косолаповою. Актори напередодні знялися у нашому короткометражному фільмі «Мої нещасні коти». 20 лютого був перший знімальний день. Ми так надихнулися спільною творчою атмосферою, а тут ще й побачили близькі дати спектаклю, що не могли не замовити квитки. Останні досі лежать десь у мене на пошті. У березні планували другий знімальний день. Але його підготовка й напрацювання теж лишилися у хмарних серверах Google-диску. Та фільм вдалося дозняти. Не без викликів, спричинених, зокрема, війною. Як це — шукати кота-дублера, знімати лютий у липні, пересилати реквізит і одяг для акторів з Австрії та що врахувати під час організації знімального дня за війни — далі у матеріалі. 

Одразу пропоную невеликий експеримент: згадайте рекламу, яку останньою бачили у соцмережах чи інтернеті. Ймовірно, ви навіть не згадаєте, що саме рекламували, але вам точно обіцяли, що «10% з продажу піде на ЗСУ» чи «Купуючи у нас, ви наближаєте перемогу». І якщо на початку ці меседжі ще були певним символом повернення бізнесу до роботи, тепер вони здебільшого виглядають недоречно та викликають негативну реакцію.