#ITislove. Наймиліші історії кохання в IT-спільноті

Чи буває кохання з першого погляду і на все життя? Як та де можна зустріти свою другу половинку? Чи реально стати ідеальної парою, працюючи та відпочиваючи разом 24 години на добу? На День святого Валентина українські айтівці розповіли SPEKA про свої історії кохання. 

Дмитро та Валерія: під час війни важливі сімейні традиції

У студентські роки Валерія підробляла в одному зі столичних ресторанів. За кілька років випадково зустріла ексколегу з ресторану з друзями. Один із них згодом став чоловіком Валерії. Пара зустрічалася 2,5 роки, а для освідчення Дмитро обрав одну з найромантичніших локацій Києва — останній поверх хмарочоса з панорамним краєвидом на місто.

Раніше, до переходу в ІТ, через різні графіки родина майже не мала часу на повноцінне спілкування. Сьогодні вони можуть більше проводити час разом. Банальні спільні сніданки чи вечері — це прості речі, але саме вони відіграють величезну роль у стосунках. 

Втім труднощі у спільній роботі також існують. Наприклад, після робочого дня розмови про проєкти не закінчуються. Помітивши цю звичку, пара стала ретельніше підбирати теми для спілкування, уникаючи згадок про Java. Подружжя визнає, що перебування разом 24/7 може стати випробуванням навіть для найгармонійніших стосунків. Але рішення є — повага до особистого простору, інтересів партнера, обговорення та пошуки компромісу.  

Зараз Валерія мріє розвиватися далі в управлінні, а Дмитро продовжує вивчати технології і планує перехід на наступний професійний рівень — middle. Хоча головним бажанням лишається перемога та відбудова країни, повернення всіх захисників із фронту до мирного життя. 

Євген та Анна: проїхали разом усю Північну Америку

Євген та Анна познайомились у 2010 році, коли чоловік почав працювати у компанії. «Він не з тих, кого можна не помітити. А тут ще й байк, який не можна не почути. А ви знали, що привезти букет квітів для дівчини на байку не таке й легке завдання? Але Жені вдавалося», — згадує Анна.

Пара п'ять разів їздила у відрядження до Каліфорнії. Щоразу після робочих тижнів вони брали відпустку і подорожували Штатами. Завжди це були незабутні спогади. Євген та Анна жили у Нью-Йорку на Різдво, зустрічали Новий рік у Флориді, були на Алькатрасі у Сан-Франціско, на Ніагарі, у Голлівуді і на мисі Канаверал. 

Все різко змінилося 24 лютого. Тоді Євген сказав дружині: «Давай вирішувати, куди вас з малою відвезти, бо мені треба у військкомат».

Підписуйтеся на наші соцмережі

Зараз Анна з дочкою в Іспанії. «Я не бачила його вже чотири місяці і дуже скучила. Ми з дочкою часто уявляємо, як після війни будемо водити тата вулицями іспанського міста та розповідати йому все, що з нами трапилося за цей час», — розповідає вона. 

А поки що Анна чекає на перемогу, яку Євген допомагає наближати.

Любомир та Ірина: не вміємо розділяти роботу та особисте

Любомир та Анна познайомилися 11 років тому на першому курсі університету. Вони часто бували у спільних компаніях та активностях, але запам'ятались одне одному тим, що завжди забували імена одне одного, тож почали вигадувати кумедні прізвиська. 

Першим у SoftServe прийшов працювати Любомир, а через два тижні Ірина. Обоє мали кілька невдалих інтерв'ю у SoftServe, але не припиняли пробувати. Пара каже, що багато друзів працювали у компанії, тож чули хороші відгуки і бачили багато можливостей для розвитку.

Пара розпочала кар'єру у SoftServe зі стартових позицій без попереднього досвіду: Ірина — HR Admin, Любомир — QC Trainee. 

«Цікаво було разом рости і порівнювати досвід ролі у корпоративних функціях і проєктній роботі», — розповідає Ірина.

Пара вважає, що зараз працювати в одній компанії — це перевага, адже навіть працювати з одного офісу вже хороший бенефіт. Павловським складно розділяти професійне та особисте життя, тому вони часто дискутують про якісь апдейти, бо розглядають їх зі специфіки своїх позицій. 

Андрій та Юлія: обожнюємо читати вірші Ліни Костенко

«Ми одружилися під час обідньої перерви у РАГС, що навпроти харківського офісу P2H, тому колеги прийшли привітати», — розповідає подружжя Бахнєвих. 

Історія їхнього кохання почалась у 2013 році. Юлія прийшла у P2H на позицію sales-менеджера.

Перша зустріч сталася через пів року. Юлія почула в опенспейсі гарний чоловічий голос і побачила високого хлопця, що жваво спілкувався з її подругою. Пізніше саме подруга познайомила пару та одразу визначила: це майбутнє подружжя. 

«Я закохалася з першого погляду. Спочатку в голос, потім в зовнішність, а коли дізналась, що це Андрій, з яким ми щодня співпрацюємо, у мене не було сумнівів», — розповідає Юлія. 

Стосунки розвивалися поступово. У Юлії часто були нічні зміни в офісі. Андрій підлаштовувався до її графіка. Вони зустрічалися перед роботою, гуляли парком та читали вірші.

Андрій народився у Криму, там залишились рідні. У 2014 році він поїхав до родини. Тоді пара зрозуміла, що відносини дуже важливі для обох, тому вони вирішили оселитися разом неподалік від офісу P2H.

«Спочатку ми приховували стосунки, адже не знали, як до цього поставляться у компанії. Однак довго ховатися не вдалося. Нас часто бачили разом, а якось один із керівників сказав: „Мені здається, що у нас не тільки IT-компанія, а й шлюбна агенція за сумісництвом“, — згадує Юлія. 

Одружившись, Бахнєви оселились у передмісті Харкова. 24 лютого вони потрапили під обстріли, їхній будинок пошкодило. Рятуючи життя, пара переїхала у центральну частину України. 

Богдан та Марта: об'єднали книги та риболовля

Марта зустріла майбутнього чоловіка у 19-й день народження. Їх познайомили друзі. Згодом Богдан та Марта почали зустрічатися. Все у них було за традицією: сварки та примирення. Навіть одного разу пара розійшлася, думала, що це остаточно. 

Врешті Богдан зрозумів, що не може уявити свого життя без коханої, тому придумав таке освідчення, щоб у Марти не було шансу сказати «ні». Чоловік знав, шо кохана не може жити без книг, тож вирішив освідчитись літературно. Далі — пряма мова Марти.

Львів. 1 листопада 2016 року. Зранку в офіс кур'єр доставив листа і на запитання «Хто його передав?» відповісти не зміг. Лист був начебто від однієї з львівських книгарень. Мовляв, з нагоди відкриття нового магазину мережі, маємо для вас подарунок, приходьте по нього сьогодні. До речі, нова книгарня тоді й справді щойно відкрилася.

У книгарні мені вручили листа, а ще дві книги з поезіями Сергія Жадана та Ліни Костенко. Суть листа була такою: о 18:30 на міській ратуші наша книгарня встановлюватиме національний рекорд з читання поезій на висоті. Я мала вибрати один з уже позначених у книгах віршів, але вагалась, адже всі поезії були про любов. Плакати на камеру не хотілось, але таки наважилася піти. 

І вже майже шість років з часу одруження він уживається з моїми тоннами книг, а я з його риболовними снастями, бо Богдан обожнює риболовлю. Люблю тебе, Б. С.

До речі, того листа досі бережу.