Громадянська війна у США, екскурсії каналізацією в Парижі та історія виникнення гри «Монополія»: уривок із книги «Найкоротша історія економіки»
Чи замислювались ви про те, які саме економічні сили стоять за війнами, інноваціями і реформами? Як епідемії сприяли виникненню капіталізму і ринкової системи, а винайдення плуга — зростанню гендерної нерівності? І якою ціною сформовані ключові ідеї економіки, яких ми дотримуємося донині?
«Найкоротша історія економіки» від видавництва «Лабораторія» — це пізнавальна і водночас розважальна книжка від професора економіки Австралійського університету Ендрю Лі, яка розкриває історію економіки від перших згадок давніх часів до кризових реалій сучасного світу. Автор досліджує, як економічні ідеї впливали на світ раніше, чому вони продовжують формувати світовий лад тепер і чи можливо змінити їх у майбутньому.
Разом із промисловим прогресом прийшла війна промислового масштабу. З 1861 до 1865 рік Сполучені Штати охопила громадянська війна. Зброя масового виробництва, залізниці, пароплави та телеграфи зробили її промисловою за масштабністю та кривавістю. Понад 600 000 військових (кожен 5-й солдат) загинуло в бою. Наприкінці війни понад 3 мільйони поневолених людей здобули свободу.
Для економістів однією з найяскравіших рис громадянської війни є дисбаланс ресурсів між сторонами. Більша чисельність населення і потужніша економіка не гарантують перемоги (особливо, якщо одна зі сторін готова спрямувати на конфлікт більшу частку своїх ресурсів). Проте гроші — вирішальний чинник. Навіть є приказка, що Бог зазвичай на боці великих батальйонів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
На початку війни населення Півночі становило 21 мільйон, перевищуючи дев’ятимільйонний Південь у понад два рази. Економіка Півдня базувалася переважно на сільському господарстві, втім, на Півночі зосереджувалося 90 % промисловості країни. Вкрай важливо, що 97 % вогнепальної зброї країни виробляли на Півночі. З економічного погляду, визначною рисою війни стало те, що Південь тримався так довго, як тільки міг. Погана військова тактика Півночі затягнула війну, але зрештою економічна нерівність між двома регіонами стала вирішальною. Під час громадянської війни Південь фінансував 60 % своїх витрат завдяки інфляції (проти 13 % для Півночі). Наприкінці війни Південь надрукував стільки грошей, що товари коштували в 92 рази дорожче, ніж на її початку.
У ту епоху зароджувалися нації, але перетин кордону проходив практично безперешкодно. Лише одиниці мали паспорти, і щоб дістатися до іншої країни, достатньо було просто сісти на потяг чи корабель. У 1851 році великі поклади золота в австралійському містечку Балларат привернули увагу мігрантів. Упродовж наступних 20 років населення Австралії збільшилося в 4 рази — із 440 000 до 1,7 мільйона. Століттям раніше для британських колонізаторів Австралія була лише в’язницею просто неба. Наприкінці 1800-х років заслання засуджених припинилося і з Європи, Азії та Америки хлинули потоки мігрантів. Чимало людей пробували щастя на золотодобувних шахтах, але значна частина працювала в інших галузях, де заробітна плата зазвичай була набагато вищою, ніж у країнах, з яких вони виїжджали.
Почасти причиною вищих заробітків австралійських робітників був дефіцит робочої сили. Завдяки цьому австралійські працівники мали більше влади, ніж працівники Північної півкулі. Після страйку 1855 року сіднейські каменярі одними з перших у світі вибороли право на восьмигодинний робочий день. Через великі території та малу кількість населення заробітна плата в Австралії у 1880-х роках була найвищою у світі й австралійський робітничий рух почав відігравати значну роль на політичній арені. Наступними десятиліттями Австралія однією з перших у світі дозволила жінкам голосувати й балотуватися на виборах, встановила національну мінімальну заробітну плату й призначила проведення виборів на суботу (щоб максимізувати явку виборців).
В інших країнах ця епоха супроводжувалася значними змінами у концепції держави загального добробуту. У 1880-х роках під тиском соціал-демократів, які мали більшість у парламенті, консервативний канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк подав на розгляд пакет реформ щодо впровадження медичного страхування, страхування від нещасних випадків і пенсії за віком та інвалідністю. Реформи, провідні на той час, але скромні за сьогоднішніми мірками. «Лікарняні каси» складали основу програм медичного страхування Бісмарка й на дві третини фінансувалися робітниками. Пенсії виплачували після досягнення 70 років, тоді як пересічні 30-річні німці ледь доживали до 60-ти.
Тим часом деякі ключові інновації у сфері охорони здоров’я прийшли із Франції. Станом на 1860-ті роки Франція побудувала одну з найбільших у світі каналізаційних систем — дзеркальне відображення вулиць. Письменник Віктор Гюґо писав про неї так: «Сучасні стічні труби — гарна споруда; там панує чистий стиль». У середині 1800-х років країни почали демонструвати свої інновації на світових виставках і на Всесвітній виставці у Франції 1867 року відвідувачам пропонували екскурсії каналізацією. Паризькі будинки швидко приєднали до нової каналізаційної системи, що допомогло сповільнити поширення інфекційних захворювань (ми могли б назвати це «виграш від спуску води»). Французький учений Луї Пастер, який втратив трьох дітей через черевний тиф, сформулював мікробну теорію походження хвороб. Це відіграло важливу роль у впровадженні політики забезпечення чистою питною водою населення та ізоляції інфекційних хворих у лікарнях. На початку промислової революції інфекційні захворювання були основною причиною вищого рівня смертності серед містян, ніж серед селян. Завдяки далекоглядній політиці урядів міста́ стали безпечнішими, що, своєю чергою, пожвавило урбанізацію.
Французький акушер Стефан Тарньє розробив кувез для виходжування передчасно народжених дітей. Одного дня у 1880 році Тарньє в Паризькому зоопарку побачив виставку інкубаторів для екзотичних птахів і зрозумів, що той самий принцип можна застосувати для новонароджених дітей. Завдяки цьому винаходові в його лікарні впродовж трьох років рівень смертності немовлят із низькою вагою знизився із 65 % до 38 %. Упродовж наступних десятиліть кращий догляд за немовлятами виявиться ключовим чинником зростання тривалості життя. Зниження рівня дитячої смертності врятувало багато сімей від болісних переживань поховання дитини. І знаючи, що їхні діти мають більше шансів вижити, жінки народжували менше дітей. У ту епоху зосередженість французів на реформах охорони здоров’я відобразилася в обмеженій програмі безплатної медичної допомоги малозабезпеченим, яку запровадили в 1893 році. Вона виявилася надзвичайно популярною і наступного десятиліття включала більший обсяг допомоги, ніж закладали її розробники.
Економічне зростання підтримувало ці соціальні реформи, але воно також призвело до посилення економічної влади. У США компанія Джона Рокфеллера Standard Oil усунула практично всіх своїх конкурентів, скупивши їх або витіснивши з ринку. Станом на 1880 рік вона контролювала 90 % нафтопереробного бізнесу. Тоді Рокфеллер і його партнери створили Standard Oil Trust — низку складних юридичних структур, покликаних захистити діяльність компанії від пильної уваги. За цією завісою компанія, покладаючись на свою монопольну владу, підвищувала ціни й збільшувала прибуток. У спробі розв’язати ці проблеми у 1890 році Конгрес прийняв Антимонопольний (антитрестовий) закон Шермана. Проте лише наступного десятиліття антимонопольне законодавство принесло свої плоди — частково завдяки роботі журналістів-розслідувачів, як-от Іда Тарбелл, що викрила схеми Standard Oil.
Проте не кожна спроба привернути увагу до монополій давала плоди. Наприкінці 1800-х років письменниця-феміністка Ліззі Мегі обурювалася через владу «баронів-розбійників», як-от Корнелія Вандербільта, Джона Рокфеллера та Ендрю Карнеґі. Ідеї економіста Генрі Джорджа допомогли Мегі зрозуміти, як унаслідок діяльності монополій можуть співіснувати надзвичайне багатство та неймовірні злидні. Згодом вона створила настільну гру «Землевласник», що мала стати інтерактивною критикою монопольної влади. Мегі прагнула показати гравцям, як завдяки привласненню землі господарі збагачуються, а селяни, які її обробляють, бідніють. Проте 30 років по тому, коли компанія Parker Brothers представила громадськості «Монополію» — модифіковану версію її гри, позбавлену радикального підтексту, — найбільший монополіст вийшов переможцем. Мегі отримала лише 500 доларів гонорару, але жодного визнання чи довготривалого впливу на соціальну справедливість, якого вона хотіла досягти своєю грою.
Наприкінці 1800-х років міста в Сполучених Штатах розвивалися найбільш динамічно. Однією з причин було те, що американські містобудівники частіше планували міста з прямокутною мережею вулиць. Натомість багато старих європейських міст повторювали місцеву топографію або мали радіальну мережу вулиць, які розгалужувалися від єдиного центру. Радіальне планування полегшувало оборону міст, але прямокутне є економічно ефективнішим завдяки максимальному використанню простору вулиць та легшому підключенню будинків до каналізаційних і транспортних ліній. Чикаґо має найбільш прямокутну мережу вулиць у світі, Рим — одну з найбільш розгалужених.
Перші у світі хмарочоси з’являлися у містах із прямокутною мережею вулиць. Станом на 1890-ті роки в Чикаґо, Нью-Йорку та Сент-Луїсі зводили щонайменше десятиповерхові будівлі. Дві технології були важливими для будівництва хмарочосів: бесемерівський процес (уможливив масове виробництво сталевих балок, які витримували вагу високої конструкції) та пасажирський ліфт (дав змогу людям підійматися на вищі поверхи). Хоча технології були доступні в усьому світі, нормативне регулювання також визначало місце їх створення. На початку XX століття суворіші закони щодо пожежної безпеки та забудови обмежували зведення хмарочосів у європейських містах, а в США забудовники мали більше свободи. Ці відмінності й далі можна побачити в міських панорамах.
Підписуйтеся на наші соцмережі
