Глобальна економіка: як уряди можуть посилити енергетичну кризу 2023 року
У Європи повні сховища газу, нафта дешевшає, на континенті аномально тепла зима, а граничні ціни на енергоресурси нарешті погодили. Чи означає це, що енергетична криза та російський шантаж позаду? Не зовсім. Чому державне регулювання може не спрацювати і чи завдадуть санкції значної шкоди росії? Про це у статті для The Conversation розповідає Аді Імсірович, старший науковий співробітник Оксфордського інституту енергетичних досліджень Університету Суррея. SPEKA публікує головне з матеріалу.
Обмеження цін на газ зробить електроенергію у Європі дешевшою
Наприкінці 2022 року міністри енергетики ЄС нарешті домовилися обмежити ціни на газ на рівні 180 євро за 1 МВт-год, або приблизно 1888 євро за 1 тис. куб. м.
На думку політиків ЄС, це обмеження є спробою контролювати неконтрольовані ринкові сили, через які минулого літа ціни на газ підскочили майже до 340 євро/МВт-год, що призвело до зростання цін на електроенергію до рекордних 1000 євро/МВт-год. Але до зими Європа мала достатньо газу в сховищах для сезону та насолоджувалася збільшенням імпорту зрідженого природного газу через нові плавучі регазифікаційні термінали у Німеччині та Нідерландах.
Нещодавнє обмеження цін на газ значною мірою стосувалося скрапленого газу і газу, закупленого достроково на ф'ючерсному ринку для постачання цієї зими, який зараз торгується за 70 євро/МВт-год. Це важливо, оскільки постачальники часто хеджують свій ціновий ризик на ф'ючерсних ринках, тому обмеження додає невизначеності, оскільки хеджування може не показувати справжні зміни на ринку.
Фактично завдяки високим цінам на газ у 2022 році Європа, і зокрема Велика Британія, залишилися зі світлом цієї зими. Також жорстка політика Китаю щодо нульового поширення COVID-19 значно знизила попит країни на енергію у 2022 році. Це означало, що більше газу зі США, Західної Африки, Катару та Австралії постачали до Європи, де як попит, так і ціни були вищими. Дійсно, Європа могла втратити приблизно 70 млрд куб. м російського газу в 2022 році, але вона отримала понад 50 млрд куб. м додаткового імпорту ЗПС.
Це показує, як ринки можуть розв'язувати проблеми. Однак наступної зими несприятлива погода та відновлення попиту на енергоносії у Китаї можуть призвести до ще більшого зростання цін і нестабільності для всіх споживачів газу та електроенергії.
Якщо це так, споживачам енергії, можливо, доведеться не лише турбуватися про путіна та екстремальні погодні явища у 2023 році, а й про дедалі наполегливішу державну політику, яка може спричинити дефіцит енергії.
Чому державне втручання в енергоринок не найкраща ідея?
Втручаючись у ринки, політики, які впроваджують ці обмеження, ризикують повторити помилки, зроблені США під час нафтових криз 1970-х років. Спроби Ричарда Ніксона контролювати зростання вартості енергії за допомогою заморожування цін перешкоджали звичайному накопиченню сезонних запасів нафтопродуктів у США. Це призвело до дефіциту енергоносіїв для американського народу.
Це погана новина для новаторів, які шукають кращі та чистіші способи виробництва енергії. Це також субсидує російську війну в Україні.
Намагаючись захистити населення від високих цін, уряди лише заохочуватимуть споживання через зниження цін, продовжуючи енергетичну кризу. Цільові грошові перекази домогосподарствам, що потребують допомоги, були б дешевшими для урядів, а також дозволили б ринку виконувати свою роботу з нормування енергії.
Якою буде ціна на нафту у 2023-2024 роках
У 2023 році ринок нафти буде геть іншою історією. Нафтові санкції ЄС щодо росії набули чинності 5 грудня 2022-го стосовно сирої нафти, 5 лютого 2023-го набудуть сили щодо нафтопродуктів.
Цей план мав дуже хороші шанси завдати шкоди режиму путіна, поки країни G7 не запровадили обмеження на рівні $60 за барель. Упродовж останніх років російську нафту продавали за ціною нижче $60. Оскільки це вище поточної ціни на російську нафту, санкції стають зайвими.
(Але за пропозицією Естонії та Польщі ЄС буде регулярно переглядати цінову межу. Вперше це зроблять у середині січня. — Ред.)
Нафта є однорідним товаром, який зазвичай торгується через судна, тому майже неможливо застосувати санкції в усьому світі. Постачання за межами ОПЕК значні, і вони зростають, а страх перед рецесією та низький попит у Китаї зупинили ціни від надто швидкого зростання в останні місяці. Це означає, що у короткостроковій перспективі ціни на нафту знизяться, а зростання, ймовірно, відбудеться пізніше 2023 року.
Але навіть могутній світовий ринок нафти постраждав від довгої руки урядової політики. На додаток до санкцій G7 адміністрація Байдена почала вивільняти нафту зі стратегічного нафтового резерву США перед проміжними виборами у листопаді минулого року.
Це зробили для того, щоб утримувати низькі внутрішні ціни, оскільки позиція щодо інфляції була найважливішим питанням під час голосування до Конгресу для половини американців. Але це додаткове постачання також підтримувало низькі міжнародні ціни. Оскільки минулого місяця ціна американської нафти впала до $80, адміністрація знову почала наповнювати свої резерви.
У результаті уряд США фактично став трейдером і виробником нафти на ринку, що дає йому можливість впливати на ціни. Ми можемо очікувати на ще один турбулентний рік на енергетичних ринках у 2023 році, але саме дії уряду можуть виявитися найбільшим чинником змін.
