На кого робить ставку москва в інформаційній війні

Інформаційна війна росії проти України та її західних союзників розпочалася задовго до 24 лютого 2022-го: піки російської пропаганди припадали зокрема на 2014-2015 роки та 2019 рік — початок та гарячу фазу російської гібридної агресії, а потім чергові вибори президента в Україні. 

Російська пропаганда рециркулювала свої тези на Захід, зокрема Європу та США (наративи «в Україні відбувся державний переворот», «Віктор Янукович — легітимний президент», «На сході воюють «добровольці з Донбасу», а не російські солдати»), на внутрішнього споживача у росії (схожі тези, але з підвищеним градусом інтенсивності «українські каральники розпинають дітей Донбасу» та інші абсурдні заяви, не підтверджені доказами) та на українське населення, зокрема на той момент російськомовні регіони. 

Російська пропаганда мала доволі високу ефективність: санкції, запроваджені проти неї після анексії Криму, були доволі незначними, а європейські країни продовжували співпрацювати з росією у багатьох напрямах, навіть стратегічних, зокрема в освоєнні космосу. Деякі європейські компанії, як-от Thales, навіть продовжували, хоч і через посередників, співпрацю з росією у галузі постачання компонентів для озброєнь. Зрештою Thales припинила роботу в росії лише у 2022-му. 

Якщо у 2014-2021 роках фокусом російської пропаганди залишався умовний колективний Захід, після 24 лютого 2022-го фокус суттєво змістився і ключовими реципієнтами російської пропаганди стали Східна Азія, Африка та Близький Схід. Проаналізуємо, що спричинило ці зміни та як вплинуло на наративи, які поширює росія. 

Чому російська пропаганда пішла із Заходу на Схід

Початок повномасштабного вторгнення росії на суверенну територію України, окупація станом на березень 2022 року понад 20% її території, обстріли міст, а згодом викриття російських злочинів у Бучі, Ірпені та інших містах стали величезним провалом російської пропагандистської кампанії, спрямованої на Захід. 

Попри спроби росії перекласти відповідальність за масові вбивства в Бучі на українську армію і навіть поширення методичок зі спробами опублікувати «свою версію» подій у таких провідних виданнях, як The New York Times, The Guardian, The Daily Mail, China Daily, а також заяви самого президента путіна, який назвав «фейком» інформацію про злочини своєї армії в Бучі, численні докази, зокрема супутникові знімки, підтвердили, що винуватцями масових убивств були саме російські військові. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Не зіграли у достатньому масштабі й інші російські наративи, зокрема, про нібито створення та застосування Україною хімічної та біологічної зброї, а також спекуляції на темі ядерної загрози. 

Західні демократії та більшість їхнього населення залишилися твердими у підтриманні та наданні допомоги Україні, проте були і такі країни, в яких російська пропаганда, навіть найбільш абсурдні її тези, виявилися ефективними. 

Російська пропаганда в Африці: наративи та вплив

В Африці російська пропаганда використовувала усі доступні їй інструменти, щоб залучити місцеві уряди та суспільну думку на свій бік — від ПВК «Вагнер» та антиколоніальних настроїв до старих радянських звʼязків. 

Проте головним її аргументом в Африці був голод. Одна з провідних російських пропагандисток Маргарита Симоньян навіть озвучила це прямим текстом на Петербурзькому економічному форумі:  «Вся наша надія на голод. Ось що це означає. Це означає, що зараз почнеться голод, і вони скасують санкції і будуть з нами товаришувати, тому що зрозуміють, що не товаришувати з нами неможливо». 

У 2021 році експорт зерна з України становив 51,2 млн т, на $12,5 млрд. До повномасштабного вторгнення основний експорт зернових в Україні проходив через порти Миколаєва, Південної Одеси та Чорноморська. Це 95% вантажів, які вивозили морськими шляхами, зазначає профільне видання Latifundist. Російське вторгнення і блокада Чорного моря обвалили морські перевезення зерна. До ухвалення у липні зернової угоди, що дозволила транспортувати українське зерно, росія активно поширювала в Африці наратив щодо того, що винуватцем продовольчої кризи був Захід та його санкції проти рф.

Другим популярним наративом російської пропаганди було звинувачення Заходу та українців у расизмі. Brookings Institution проаналізував понад 2,5 млн твітів від 14 лютого до 9 червня 2022 року, які поширювалися серед користувачів з Африки і стосувалися теми України та росії. 

Зокрема, понад 105 тис. твітів використовували тактику розмивання: користувачі перестрибували на конфлікти в Ємені, Сирії та Ефіопії або на те, що внутрішні проблеми у Нігерії набагато страшніші, ніж війна в Україні. У деяких твітах зокрема йшлося про блокування гуманітарної допомоги регіону Тиграй та екстрене засідання Генасамблеї ООН, скликане через війну в Україні, а не інші війни та конфлікти. 

Російська пропаганда у Китаї та державна підтримка

Ще за декілька днів до російського вторгнення в Україну китайська влада наказала локальним медіа користуватися інформацією лише з «офіційних джерел» — People's Daily, агенції новин Xinhua та China Central Television, які багато років є партнерами російських державних медіа. 

Журналісти CNN проаналізували майже 5 тис. постів у соцмережі Weibo від 14 державних медіа Китаю за перші вісім днів повномасштабної війни. Серед 300 найбільш популярних постів (кожен з них мав понад 1 тис. поширень) 140 були очевидно проросійськими і або посилалися на російські джерела, або взагалі були передруковані з російських медіа. Україну в позитивному ключі з цих 300 постів подавали лише 15, ще 90 були нейтральними. Варто зазначити, що аудиторія Weibo — це приблизно 500 млн унікальних користувачів на місяць. 

Дослідження Австралійського інституту стратегічної політики також показує, що у перші дні війни китайські дипломати та офіційні джерела звинувачували переважно Захід у розпалюванні війни (20,4% меседжів під час першої фази вторгнення), закликали до миру (17,9% меседжів під час першої фази вторгнення) та виступали проти санкцій (5,6% меседжів під час першої фази вторгнення). 

Від самого початку вторгнення китайські медіа не тільки активно поширювали меседжі російської пропаганди, але й викривлювали завдяки «помилкам перекладу» повідомлення від західних джерел, перекладаючи провину за злочини з російських військ на українські. Яскравий приклад — публікація Guardian, яку переклало китайське видання. 

Китайські державні медіа CGTV, China Daily, People's Daily та Global Times поширюють пропаганду у Facebook також через рекламу. В основному рекламу таргетують на Непал, Індію, Бангладеш та Пакистан. 

Так, за даними Facebook, реклама посту про позицію Сі Цзіньпіна щодо ситуації в Україні, яку державний телеканал CGTV промотував на платформі з 9 до 10 березня, отримала майже 900 тис. показів менш ніж за $100. 

Хто допомагає боротися з російською пропагандою у китайських джерелах