Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.
preview
Kateryna Venzhyk
Kateryna Venzhyk
21 серпня 2022 8 хвилин читання

Газети проти ракет. Як росія намагається зашкодити постачанням зброї Україні і до чого тут FT

Очільник StopFake Євген Федченко про те, на що спрямовані сьогодні головні зусилля російської пропаганди

Трохи більше місяця тому в одній з найавторитетніших газет світу Financial Times вийшла стаття з промовистою назвою «Nato and EU sound alarm over risk of Ukraine weapons smuggling». Причому слова risk у першому варіанті заголовка не було, тобто фактично стверджувалося, що Україна займається контрабандою зброї. Дивним чином тоді цей текст збігся у часі зі скандальними заявами американської конгресвумен Вікторії Спартц про посилення контролю за постачаннями озброєння Україні. Пізніше, на початку серпні, американський канал CBS випустив сюжет, автори якого завзято доводили, що ніхто не знає, як Україна використовує надане їй озброєння. Можливо, і проти цивільних. А цей сюжет за фантастичного збігу вийшов разом зі скандальним звітом Amnesty International

Speka вирішила, що все це «жжж» не просто так, і поговорила про ці випадкові невипадковості з Євгеном Федченком, очільником проєкту StopFake, медіакритиком та експертом з російської пропаганди. Повну версію інтерв'ю ви можете подивитися на нашому YouTube-каналі, а у межах проєкту SPEKcheck публікуємо ключові тези з розмови. 

Невипадкові випадковості 

Усі вісім років існування StopFake ми складали мапи основних російських наративів, тож зрозуміли, як кожен із цих наративів інструментуалізується. Він не з'являється просто так. Він з'являється у певний момент, у певному місці, з певною метою. Це може бути якийсь ДНРівський ресурс, а може бути FT. Для більшости це буде збігом. Для нас — ні. Останні матеріали про «Україну як ненадійного партнера» — це не збіг. 

Головна мета — позбавити Україну зброї 

Поява в Україні важких озброєнь для росії є головним викликом, який змінює все, що відбувається. Постачанню зброю треба зашкодити. Для цього використовують весь набір можливих інструментів, зокрема  інструменти так званої гібридної війни.

І вони зазвичай більш дієві за інші.  Їхню ефективність одразу не побачиш, вони змінюють конфігурацію на фронті не миттєво, а у довгостроковій перспективі. Бо якщо у наших партнерів з'являться сумніви у доцільності і безпечності постачань озброєння Україні, бюрократичні процеси можуть бути перепоною на місяці. І такі статті та сюжети грають на руку росії. Навіть якщо ми не можемо довести, що росія їх замовляла, ми можемо стверджувати, що час і місце їхньої появи найбільш вигідні для росії. 

Як в Україні вигадали фашистів і в це повірили 

Ми живемо у такий час, коли неважливо, що відбувається, важливо, що про це говорять. Ми можемо нічого не робити, але однаково будемо винними. Ми можемо почати виправдовуватися, та це буде марно. 

У нас є кейс, який чудово демонструє, як це працює: це звинувачення України у зв'язках із крайніми правими. Ця історія з'явилася одразу після Революції Гідності, і що б Україна не робила, аби це спростувати, усе марно. Бо це перейшло з категорії маргінальних повідомлень у медійний мейнстрим. Так в Україні у масовій свідомості з'явилися фашисти, і неважливо, що насправді їх немає.

Про втому медіа від «звичайної» війни

Світові медіа втомилися від лінійної презентації цієї війни, вони занадто довго про неї розповідають. Їм хочеться жаринок. Ніхто не хоче читати про те, що вкотре обстріляли ще якесь українське місто. Натомість історії про корупцію читачу до вподоби. До того такі матеріали охоче підхоплять на так званому глобальному Півдні, де Україна не надто популярна. Кожен наратив правдивий настільки, наскільки часто і широко його згадують. 

Як росія впливає на появу таких текстів

Ми маємо розуміти кілька речей про систему дезінформації, яку побудувала росія. Перше — що вона робила це дуже довго. Це означає, що її старанно будували як вшир, так і вглиб. 

Друге — ця система має величезний фінансовий ресурс. Якщо ти хочеш, щоб твої наративи в усьому світі були впливовими, у них потрібно вкласти чимало грошей. Вони ж змінюють рішення урядів через громадську думку. Але в росії ці гроші є. 

І третій елемент — це людський ресурс. Це не означає, що всі ці люди прямо працюють на росію. Вони ж її можуть також підтримувати ідеологічно. І навіть зараз. 

У чому ж брехня? 

У великих західних редакціях зазвичай немає непрофесіоналів, які б робили базові помилки у фактчекінгу чи дозволяли собі оціночні судження просто «не подумавши». Тому недбалість і непрофесійність я б відкинув одразу. 

Ну і важко вдгадати кращий час. Бо стаття виходить саме після того, як постає питання " як ми можемо гарантувати, що…?". Та ніяк, бо там, де відбуваються збройні конфлікти, дуже важко щось гарантувати. 

Але чи є справді проблема? Коли автору матеріалу почали одразу закидати про маніпуляційність його твердження, він посилався на Європол. Чи піднімав Європол питання надійності постачання зброї Україні? Так, у квітні. Але він писав про легкі озброєння! Бо коли Європол у квітні описував проблему контролю, про важкі озброєння взагалі не йшлося! 

Як змінюються російськи наративи за час війни

Зміни відбуваються постійно. Ось свіженький — «Україні не можна довіряти», «Україна — ненадійний партнер». Хоча є наративи, які використовують роками, наприклад, про фашистів. Бо це ж елемент, який має показати проблеми політичної системи. І чи варто давати озброєння таким людям? 

Ми бачили активне підживлення теми втоми від України:  «Усі вже втомилися від цієї війни».

А єдина країна, яка стоїть на перепоні миру, це Україна. Тобто Україні достатньо  сісти за стіл переговорів, швиденько здатися — і далі жодних проблем. Не буде проблем з енергопостачанням, їжею, геополітичних питань. Усі проблеми від  непоступливості «київського режиму» — так вони вперто називають українську владу, аби додатково її делегітимізувати. 

Звісно, погрози економічних наслідків. Бо ми розуміємо, що люди глобальної Півночі сконцентровані на комфорті. Чуємо про те, як німцям дорого приймати душ, а британцям доведеться на зиму виїхати з домівок, бо вони не можуть заплатити за газ. Для нас це виглядає гротескно, для більшості людей глобальної Півночі воно виглядає гротескно, але якщо цим заполонити весь інформаційний простір, то це таки осяде в голові. І менше місця залишається для справжнього і правдивого. І в цьому головна загроза. 

Що Україна може цьому протиставити? 

Цьому дуже важко щось протиставляти. Ми брехню спростовуємо фактами. Правду підсилюємо фактами. Це те, що допомогло нам дискредитувати російську інформаційну машину для Заходу. Цей величезний пасив усіх інформаційних злочинів, які ми збирали, нарешті зібрався до купи і допомагає нам за допомогою фактів розповідати нашу частину історії. І спростовувати дезінформацію.

Потрібно обов'язково говорити з глобальним Півднем. Бо там рівень впливу російської пропаганди просто величезний. Там не заборонена жодна російська платформа, немає жодних санкцій чи обмежень.

А говорити нам важливо одним голосом від України. Щойно люди за межами України зрозуміють, що між нами незгода, це буде сигналом, що допомогу можна припиняти. Ми показали, за що ми боремося. Що у нас одна мета. Одна країна. Що немає ніякої розділеної України. Що ми разом. І оце «ми разом» нам дуже важливо зберегти і донести назовні.  

Матеріал опубліковано у співпраці з ГО «Львівський медіафорум» за підтримки Міністерства закордонних справ, у справах Співдружності та розвитку Великої Британії (British Embassy Kyiv)

0
Прокоментувати
Інші матеріали

Хтось забув випити пігулки: як українці реагують на твіт Маска про мир між Україною та росією

Ольга Валькевич 6 годин тому

Україна скликає IT-спеціалістів Європи для розроблення рішень з відбудови країни

Вадим Добровольський 11 годин тому

У «Дії» тепер доступна купівля військових облігацій

Олександр Тартачний 13 годин тому

Як змінився світ та чого чекати далі. Тиждень у спільноті

Наталія Миронова 19 годин тому

Україна виграла битву за майбутнє інтернету

Вадим Добровольський 30 вересня 2022 13:45