Food Tech: що варто знати під час виходу на європейський ринок

Український ринок food-tech демонструє значний потенціал, що привертає увагу європейських інвесторів. У 2023 році 20 найбільших харчових компаній України, серед яких «Оболонь» та «Миронівський хлібопродукт», збільшили свій виторг, попри виклики війни. Це підкреслює стійкість та адаптивність українського бізнесу.

Окрім валютних надходжень, вихід українських агрокомпаній на європейські ринки має стратегічне значення – від інвестицій в Україну до нових підходів в управлінні бізнесом,  сучасних технологій та експертизи. Розвиток українського експорту стимулює технологічні інновації, модернізацію виробництва та розвиток стандартизації. Європейський досвід українців змушує локальні підприємства відповідати стандартам якості та безпеки харчових продуктів (HACCP, ISO, Global G.A.P.) та суттєво впливає на розвиток конкурентоспроможності агробізнесу на сталих ринках. 

Консерватизм втрачає свої переваги в часи постійної невизначеності та безперервних змін

Вихід на європейський ринок вимагає ретельної підготовки та адаптації до високих стандартів якості та безпеки харчових продуктів. 

Якщо говорити про експорт продуктів з доданою вартістю, а не сировини, то варто усвідомити – більшість європейських гравців мають дуже довгу історію, досвід ведення бізнесу та давнішні ділові контакти. Це дає їм безперечну перевагу, але водночас робить їх слабшими. Українські компанії мають протиставити цьому сучасні стратегічні рішення, інноваційний маркетинг, використання штучного інтелекту для підвищення ефективності, оптимізації витрат і пришвидшення бізнес-процесів.  

Підписуйтеся на наші соцмережі

Важливо чітко визначити цільову аудиторію, ретельно вивчити її особливості та моделі прийняття рішень. Вже через цю призму варто дивитись на конкурентоспроможність свого продукту – адаптувати його, або ж піти шляхом створення нових рішень. 

В Європі сьогодні проживає від 10 до 12 мільйонів українців. Це більше, ніж населення будь-якої скандинавської країни, або ж Австрії, Угорщини, Чехії, Португалії та Швейцарії. І це – дуже зрозуміла цільова аудиторія в Європі, з якою треба правильно працювати, що може принести гарні результати.

Готовність до викликів

Навіть найбільші українські агропромислові холдинги не спромоглись поки що створити суттєвих продуктових рішень для достойної конкуренції з європейськими виробниками. Це – наслідки історично слабкого маркетингу та продакт-менеджменту у цій галузі. 

Українські аграрії на європейському ринку здебільшого сприймаються як постачальники сировини. Ще один варіант сприйняття – це суттєва загроза, проти якої використовують інструменти лобіювання для конкурентної боротьби та навіть обмежень доступу до ринку. Водночас європейські аграрії отримують додаткові переваги, зокрема завдяки численним локальним і загальноєвропейським програмам дотацій і субсидування, що є недоступними для українських виробників. 

Українські компанії можуть отримувати фінансову, методологічну та експертну підтримку через програми ЄС, зокрема такі як Amplifiers: EIT Food Challenge labs, що спрямовані на розвиток сталої агрономії, цифровізації та ефективного використання ресурсів.

Ще один із викликів для українського виробника — це бренд країни. Бренд українських продуктів харчування досі не має чіткого позиціювання. І тут, на жаль, варто розраховувати лише на власні зусилля та інвестиції у бренд. 

Стратегічний підхід, адаптація до європейських стандартів та активне використання доступних програм підтримки можуть забезпечити успішний вихід український food-tech на європейський ринок, сприяючи розвитку галузі та економіки країни в цілому.