До чого психологи до екології, або що таке екопсихологія?

Віра Романова, засновниця METHOD4U, кандидатка психологічних наук, консультантка понад 100 організацій, серед яких Amazon, Marvel, Slack, WHO (ВООЗ) та UN Women.

Коли весь світ говорить про глобальне знищення природи, чи замислювалися над цим саме ви? Згідно з висновками європейських вчених Римського клубу, екологічні проблеми наразі є одними з найважливіших питань у світі. З цим складно не погодитися: те, що відбувається зовні, пов'язане з тим, що відбувається всередині кожного. Навіть якщо ви не надаєте цьому ваги та вважаєте себе поза цими погрозами, ви не просто сторонній спостерігач.

Що таке екопсихологія? 

Екопсихологія — це наука, яка досліджує вплив оточення на наш розум. Тобто досліджує, як дії людини впливають на планету, а планета, своєю чергою, впливає на людей. В процесі розвитку наша цивілізація завдала немалої шкоди планеті, і виправити цю ситуацію можна, лише докорінно змінивши мислення та поведінку людства.

Річ у тім, що останнім часом ми занадто віддалилися від природи та навіть не помітили, як зіштовхнулися з екстремальними змінами температур, масштабними пожежами, повенями та іншими стихійними лихами. Це закономірна реакція планети на нашу недостатню увагу до неї. 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Світ почав розуміти, що настав час роботи над помилками, аж тоді, коли екологічні проблеми набули надзвичайної гостроти. А екопсихологи, своєю чергою, підкреслюють: перш ніж занурюватися у зовнішні зміни, варто подумати про внутрішні.

За офіційними даними ВОЗ близько 20% нашого здоров'я, як фізичного, так і психічного, залежать від навколишнього середовища. Зв'язок простий — якщо стан довкілля незадовільний, найбільш ймовірно, людина буде схильна до негативних емоцій. До речі, це твердження підкріплене доказами. Дослідження вчених з Массачусетського Університету та їх колег з Пекіну показують, що рівень забрудненого повітря прямо пов’язаний із рівнем щастя міських жителів. Отже, смог руйнує не тільки легені, але й психіку кожного з нас. 

На що спрямована екопсихологія?

Екопсихологія спрямована на популяризацію такого способу життя, який заздалегідь враховуватиме інтереси наступних поколінь. Така концепція має підтримку вчених, експертів та лідерів з усього світу. Ключовою що до цієї проблеми стала конференція ООН у Ріо-де-Жанейро, де доповідачі підкреслили декілька важливих кроків:

Нам треба усвідомити взаємодію із природою

І йдеться тут про значне глибше, аніж звичайне розуміння — про справжнє переосмислення нашого безперервного буття. Знаємо, з першого погляду, це може здаватися складним і навіть нездійсненним, тому й вирішили вказати на чотири головні принципи:

Своєю чергою екопсихологи визначили чотири основні способи нашої взаємодії зі світом, оскільки успіх всіх концепцій залежить від того, чи ми як люди готові до змін та дій? 

Усі ми знаємо, що наше базове ставлення до навколишнього середовища — просто перебувати в ньому, тобто світ сприймається як сукупність умов життя. І природа тут лише одна з цих умов. Використовуючи її винятково споживацькі, ми не замислювалися, що завдаємо довгострокової шкоди самим собі. Отже, коли зараз ми обговорюємо споживче ставлення, що вказує на безглузде вичерпування природних ресурсів, стає зрозумілим, що мова зовсім не про загальнолюдське, а радше про егоїзм. І ми надто довго жили в цьому, аж поки не настала та мить, коли людство нарешті подорослішало психологічно, та усвідомило: базові умови тому і є базовими, що набагато вагоміші за отримані досягнення, успіхи, соціальний статус тощо. Ставлення до світу навколо, як до умови, поступово змінюється.  

Ми почали виростати з егоцентричного ставлення. Зрозуміли, що «не людина сплела павутину життя, вона в ній — лише ниточка. Все, що вона робить з павутиною, вона робить з самою собою». (*п’єса Крила метелика. Дмитро Терновий.) Саме турбота і є проявом дорослості. Турбота дорослої людини тотальна. І поки ми не зробимо турботу про навколишній світ дійсно тотальною, екологічність у нашому житті не з'явиться.

Хоча у класичному переліку життєвих цінностей турбота про довкілля не завжди була пріоритетом, оцінка екології зараз стала необхідною складовою нашого життя за замовчуванням. Добре, що у нас з’явилися нові страхи. Ми побоюємося кислотних дощів, зникнення води, забрудненого повітря, шкоди від синтетичних матеріалів тощо. Але ж для добрих справ нам завжди потрібен поштовх, подекуди навіть копняк. І страх один з найпотужніших мотиваторів для нашого переходу на екологічний спосіб життя. Так, ми все ще сприймаємо чисту воду та повітря як щось звикле, але надміру боїмося проблем, до яких призведе їх зникнення.