Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×
Упс!
Не вдала спроба:(
Будь ласка, спробуйте ще раз.

Чого не вистачає медичній реформі в Україні? Проблема перша: керівник, результат, система

Олександр Бабляк
Олександр Бабляк д.м.н, професор, керів­ник Цен­тру кардіо­хірургічної допомоги “Добробут”, експерт МОЗ
9 серпня 2022 7 хвилин читання

Чи почала працювати медична реформа в Україні? Радше так. Та чи вирішує вона ті завдання, заради яких її впроваджували? Радше ні. Що саме заважає ефективним змінам і чи є спосіб вирішення нагальних проблем? 

Якість системи медицини: що показує досвід останніх місяців?

Протягом останніх п'яти місяців українське суспільство переживає безпрецедентну релокацію медиків: окремі фахівці або цілі ко­лективи переїздять в інші області, міста і лікарні. Досвід масових переміщень підсвічує низку актуальних проблем в українській медицині, що потребують швидшого вирішення.

Однією з таких проблем є надзвичайно різний рівень нашої медицини. Ситуація відрізняється від лікаря до лікаря, від лікарні до лікарні, у межах міста, району, областей. Під час релокації це легко помітити. Така нестабільність є одним із маркерів низької якості роботи сектору охорони здоров'я – саме як національної системи.

Про статус вітчизняних лікарів і їхню залежність від системи я писав неодноразово, тож не буду повторюватися. Натомість пропоную розглянути вплив особистих цінностей керівника лікувальної установи, який визначає шлях розвитку всього закладу, а інколи – й цілого регіону.

Керівник медичного закладу – питання без відповідей

За моїми спостереженнями, саме ціннісний профіль керівника часто визначає шлях розвитку всієї медичної установи. Саме на цьому рівні постають питання, обговорення яких зазвичай не виноситься на широкий загал. Дозволю вперше озвучити їх у публічному просторі, в контексті ціннісних орієнтирів менеджменту медичних закладів:

  • який основний заробіток (офіційний чи неофіційний) у адміністрації лікарні?
  • скільки «коштує» (неофіційно) посада головного лікаря в лікарні?
  • що вигідніше, отримати відсоток (неофіційний) на закупівлі дорогого обладнання чи провести ремонт (й отримати аналогічні неофіційні повернення) всередині і ззовні лікарні?

На жаль, впроваджувана наразі медична реформа не заважає керівникові лікувальної установи використовувати свою винахідливість у цілях персонального збагачення, якщо це дозволяють його цінності та особисті переконання. При цьому чинити так можна майже без ризику бути покараним.

Хто відповідає за результат лікування в медицині?

Станом на сьогодні, заклади охорони здоров'я в особі керівника мають монополію на надання медичних послуг, на економічну діяльність і несуть відповідальність за надану медичну допомогу. Що насправді? Національна служба здоров'я України, НСЗУ, фінансує роботу лікувальної установи без прив'язки до успішних чи неуспішних результатів лікування хворих. Служба видає кошти лікарні або за кількість пацієнтів за деклараціями – на первинній ланці, або за надані послуги – на вторинній ланці. Результат лікування ніде і ніяким чином на фінансування медзакладу не впливає.

Тоді кому, якій структурі цікавий саме результат лікування? Можливо, МОЗ, АМН, представникам громадянського сектору? Перед ким несе відповідальність лікувальна установа та її керівник щодо таких результатів? Чіткої та однозначної відповіді немає.

Нинішня ситуація призводить до того, що керівники медзакладів бояться КРУ та фінансових комісій значно більше, ніж скарг пацієнтів чи показників летальності за певними нозологіями. Прикро, але ми фактично маємо систему, в якій керівник має широкий доступ до фінансів, і при цьому не несе прямої відповідальності за здоров'я населення.

Як знизити ризик зловживань?

Під час дискусій з питань на кшталт: «як подолати зловживання в медицині?» пропонуються різні інструменти контролю лікарні та керівника. Такі, як створення наглядових рад, або ж прив'язка зарплати керівника до зарплати лікаря закладу. Це можливі кроки, проте вони відволікають від ключової проблеми і заважають зрозуміти: корупція в нашій медицині починається не з неофіційних платежів пацієнтів, а з системи організації охорони здоров'я.

Варто усвідомити, що підхід, за якого виключно лікувальний заклад має право бути надавачем медичних послуг, є хибним. Попри формальний аргумент, що саме так можна убезпечити пацієнтів від неорганізованих і безвідповідальних лікарів, впевнений – це твердження є фікцією, кулісами для корупції.

Базисом справді ефективної медичної реформи має стати повернення до базових принципів, прав і відповідальності лікарів. Права на медичну практику, права на економічну діяльність, права на цивільно-правові договори лікарів з лікарнями, якщо вже переходити на мову юридичних документів. Такі права лікар має в кожній розвиненій медичній системі світу – так само, як має й відповідальність. Усі ці системи працюють за однаковим принципом: хто надає медичні послуги, той і отримує права на економічну та лікувальну діяльність, разом із відповідальністю.

Натомість, монополія закладів охорони здоров'я як надавачів медичних послуг перекреслює надію на викорінення неофіційних платежів в медицині. Чому? Тому що обмежує відносини лікаря і лікарні, а також заводить в тінь відносини лікаря і пацієнта.

Лікар і медзаклад: здорові стосунки

Поясню, чому надання лікарям права на медичну практику, практику згідно договору, економічну діяльність із закладами охорони здоров'я (за фактом того, що лікар є лікар) призведе до усунення корупційних зловживань в управлінні медзакладами.  Якщо коротко: надання таких прав збільшить відповідальність закладів та їх управлінців щодо забезпечення оптимальних умов для роботи лікаря.

Створення умов для безпечного лікування пацієнтів є завданням для управлінця медичним закладом. Саме лікарі, а не власники, є тими, хто об'єктивно може ці умови оцінити. Вибір лікарем того чи іншого закладу для роботи і буде критерієм ефективної діяльності його управлінця. Наразі ж, доки лікарі «прив'язані» ставкою і трудовим договором до закладу, такий вибір є неможливим. Це робить лікаря залежним від керівника, а керівнику надає можливості для експлуатації цих трудових відносин і зловживань в розподілі ресурсів закладу – у тому числі зарплати працівникам.

Не потрібно боротися зі зловживаннями в управлінні медициною, переслідувати чи «виховувати» ціннісні характеристики управлінців медичних закладів. Потрібно створити умови, за яких медичний заклад стане предметом вибору лікаря. Іншими словами, буде сформовано ринок медичних закладів для лікарів.

Лише в такому випадку ми отримаємо ті результати, які потрібні українцям, нашому суспільству та державі. Натомість система охорони здоров'я, що фактично ігнорує базові засади професії лікаря і підтримує умови для корупції, приречена бути корупційною та низькопрофесійною.

І наостанок. Дехто і зараз стверджує, що зміни у вітчизняниій медицині не на часі. Не думаю. Після війни побільшає не стільки сприятливих передумов, скільки охочих освоювати мільярдні вливання у медицину. Насправді усі умови для змін вже є, тож і говорити про них, і впроваджувати у роботу потрібно вже сьогодні.

Якщо ви хочете поділитися з читачами SPEKA власним досвідом, розповісти свою історію чи опублікувати колонку на важливу для вас тему, долучайтеся. Відтепер ви можете зареєструватися на сайті SPEKA і самостійно опублікувати свій пост.
0
Прокоментувати
Інші матеріали

Для музики, медицини та медіа. Як українські IT-фахівці просувають провідні індустрії

GlobalLogic Ukraine 20 вересня 2022 17:59

Чи дійсно гроші ходять за пацієнтом та як відновити систему охорони здоров'я після перемоги

Наталія Миронова 19 вересня 2022 19:06

Amazon закриває свою службу телемедицини Amazon Care… щоб ще більше вкладати в медичні послуги

Kateryna Venzhyk 27 серпня 2022 10:57

Венчурні інвестиції, є-лікарі, чи в усіх буде ПТСР та як заговорити українською: про що говорила спільнота SPEKA 15-21 серпня

Kateryna Venzhyk 21 серпня 2022 19:46

«Лікар в дії», або декілька думок про самоврядування в українській медицині

Олександр Бабляк 19 серпня 2022 16:30